Разное фото

Фоторепортеры без границ?

В каких пределах допускается фотовоспроизведение экспонатов фотовыставки

Ирина Гончар

«Юридическая практика»

Адвокат Клим БРАТКОВСКИЙ: «Закон не запрещает продавать фотографии объектов авторского права, отснятые для информирования общества о событиях»

 

Защита авторского права на Украи­не сталкивается с серьезными вопросами, связанными как с законодательным регулированием, так и с общественным правопониманием пределов и сути такого права. Особенно актуален вопрос в контексте права на информацию.

Освещая культурные и художественные новинки, довольно сложно обойтись без частичного, а местами и полного воспроизведения объекта авторского права. Впрочем, в этих целях пункт 4 статьи 21 Закона Украины «Об авторском праве и смежных правах» допускает без согласия автора (правообладателя) воспроизведение с целью освещения текущих событий средствами фотографии или кинематографии, публичное оповещение или другое публичное сообщение произведений, увиденных или услышанных во время таких событий, в объеме, оправданном информационной целью, с обязательным указанием имени автора и источника заимствования.

Но какой объем оправдан этой самой информационной целью?

Именно на этот вопрос почти четыре года ищут ответ суды, рассматривая спор, возникший в связи с фотографическим воспроизведением экспонатов фотовыставки и последующим предложением к продаже соответствующей информации.

В декабре 2007 года в г. Киеве прошла персональная выставка работ Екатерины Рождественской «Знаменитости в фотопроектах», накануне которой состоялись пресс-конференция и пресс-обзор самой экспозиции с правом открытой фотосъемки. Многие фотографы и информационные агентства осветили мероприятие, проиллюстрировав его фотографиями экспонатов. Среди них и фотоагентство «Фотолента» (структурное подразделение ООО «Эволюшен Медиа»), в частности фотограф Максим Дондюк, в четырех (из многих других) работах которого г-жа Рождественская усмотрела нарушение своего авторского права. На спорных снимках крупным планом в полном объеме были воспроизведены ее авторские работы, а на сайте «Фотоленты» указывалась информация о возможности приобретения, в том числе, этих фотоснимков.

Обращаясь в суд, г-жа Рождественская просила обязать ООО «Эволюшен Медиа» прекратить нарушение авторского права, взыскать компенсацию за противоправное использование ее произведений в размере 51 500 грн и 5000 грн возмещения морального вреда, причиненного ее деловой репутации.

В 2009 году Шевченковский районный суд г. Киева, позицию которого поддержал и Апелляционный суд г. Киева, отказал в удовлетворении исковых требований полностью. Однако 24 ноября 2010 года Верховный Суд Украины, рассматривая дело в порядке кассации, отменил принятые решения и направил дело на новое рассмотрение в связи с неполным установлением обстоятельств дела, а именно: в каком объеме были воспроизведены объекты авторского права и оправдан ли он информационными целями (см. «Информационные цели», газета «Юридическая практика», № 3 (682) от 18 января 2011 года).

Примечательно, что в ходе нового рассмотрения Шевченковский районный суд г. Киева (решение от 17 мая 2011 года) также не нашел оснований для удовлетворения исковых требований, а 9 февраля с.г. с этим согласился и Апелляционный суд г. ­Киева, который отменил решение суда первой инстанции только в части удовлетворения требования ответчика возместить расходы на правовую помощь ввиду их недоказанности.

Представители ответчика уверены, что смогли убедить суд в том, что предлагали к продаже информацию о выставке, а не репродукции работ (которые они и не создавали), представители истца, в свою очередь, настаивают на том, что отсутствие реальной продажи фотографий не исключает нарушения авторского права.

«В ходе нового судебного процесса ответчиками было доказано, что репродукционные и фоторепортажные снимки имеют значительные различия. На выставке фотограф сделал репортажную фотосъемку, которая предусматривает общий, средний и крупный план экспонатов. В то же время для репродукционной фотосъемки требуется специальная фото- и светотехника. Качество репродукционной съемки несравнимо выше, поэтому и неудивительно, что перефотографированные работы г-жи Рождественской не настолько качественные, как хотелось бы автору. Следова­тельно, спорные фотографии не являются в прямом смысле «репродукциями портретов», а всего лишь репортажными фотографиями с выставки», — подчеркивает адвокат Клим Братковский.

Также он акцентирует внимание, что фотографии были размещены на сайте, предназначенном для печатных и электронных СМИ, в разделе «ФОТОНОВОСТИ», где осуществляется оперативное освещение важнейших событий в политической, экономической, культурной и спортивной жизни Украины в режиме онлайн. То есть снимки были предназначены для освещения текущих событий, а не какого-либо другого использования (в полиграфии, в рекламе), как настаивал на этом представитель истца. Поэтому «у суда не возникло никаких сомнений, что из 150 работ 4 фотографии, даже если они и были сделаны крупным планом, никоим образом не превышают объем, который оправдан для освещения открытия выставки». И хотя действительно указывалась цена (которая не относилась непосредственно к снимкам), спорные фотографии были представлены в демонстрационном режиме, то есть приобрести их нельзя.

Также г-н Братковский обращает внимание, что закон не запрещает продавать фотографии, созданные в рамках части 4 статьи 21 Закона, а часть 5 этой же статьи даже разрешает перефотографировать всю выставку и выпустить каталог без разрешения автора, однако в таком случае прямо запрещена его последующая продажа.

В то же время представитель Екатерины Рождественской адвокат Владимир Скуры­дин считает, что суды приняли решения в пользу ответчика, исходя только из отсутствия факта продажи спорных фотографий, не дав надлежащей правовой оценки доказанному и признанному ответчиком факту несанкционированного размещения фоторабот истца в сети Интернет для всеобщего доступа. А целью такого размещения, по мнению представителя истца, было именно информирование посетителя о том, что фотоизображения, являющиеся предметом спора, могут быть приобретены за определенную сумму денег (15 у.е.) и на определенных условиях. «При этом, на мой взгляд, факт последующих продаж фотоизображений или отсутствие такового никак не влиял на заявленную изначально цель их размещения на интернет-сайте, предназначенном для продажи таких фотоизображений», — уверен г-н Скурыдин.

Также малоубедительным, по мнению представителя истца, выглядит довод, что использование ответчиком фоторабот истца оправдано тем, что мероприятие презентации выставки было открытым, при котором не запрещалось производить фотосъемку, в том числе и выставочных работ. «Открытый доступ к объектам авторских прав, отсутствие запрета на их фотофиксацию не дают права лицам, имеющим такой доступ, эти авторские права нарушать. При этом технический способ воспроизведения работ автора имеет второстепенное значение: не суть важно, как было сделано воспроизведение объекта авторских прав, важнее, как были использованы результаты этого воспроизведения, — убежден Владимир Скурыдин. — Именно поэтому истец не заявил претензий к десяткам фотографов и журналистов, использовавших полученные на презентации выставки фотографические изображения в соответствии с требованиями действующего законодательства, в том числе и для «освещения текущих событий» в «объеме, оправданном информационной целью».

Интересно, что хотя судебный спор был разрешен не в пользу Екатерины Рождественской, во время судебных тяжб спорные фотографии все-таки были удалены ответчиком с сайта, что являлось одним из главных требований истца. «В суде представителями ответчика было заявлено об отсутствии изначальных намерений продажи фотографий третьим лицам, чем косвенно была подтверждена правота заявителя, отстаивающего свои авторские права», — резюмирует г-н Скурыдин.

Свой позитив из решения вынесли и представители ответчика, которые уверены, что такая правовая позиция суда имеет принципиальную важность для фоторепортеров и фотоагентств, поскольку подтверждает право воспроизводить с помощью фотографии объекты авторского права, которые были увидены во время событий, причем в любом объеме, если он оправдывает главную задачу воспроизведения — освещение текущего события. И, по-видимому, достаточность такого воспроизведения полагается устанавливать именно фотографам-корреспондентам, а не непосредственно авторам объекта авторского права.

Станет ли эта правовая позиция основополагающей для работы фотографов и авторов — покажет время. Вопрос с дальнейшим, кассационным обжалованием решения пока открыт.

Конфуз Минюста

22 февраля 2012 года Министерстве юстиции Украины издало приказ «Об утверждении Порядка совершения нотариальных действий нотариусами Украины», который должен вступить в силу 07 марта 2012 года. 

В п. 2.2. гл. 2 приказа написано, что: «Договоры об отчуждении или залоге недвижимого и движимого имущества удостоверяются нотариусом при условии письменного согласия соответствующего налогового органа».

Однако, налоговая служба не наделена полномочиями согласовывать подобные документы. Очевидно, что это явная техническая ошибка

После  бурного обсуждения в СМИ этого нововведения, на сайте Верховного Совета Украины в разделе «Законодательство» этот пункт был изложен уже в другой редакции: «Договоры об отчуждении или залоге недвижимого и движимого имущества удостоверяются нотариусом после проверки отсутствия налогового залога».

Президент и профессиональные праздники

Довольно часто Президент Украины издает указы о праздновании профессиональных праздников и памятных дат (День юриста, День усыновления, День флота Украины и т.д.).

Источник: www.rada.gov.ua

Как ни странно, но эти указы незаконны ввиду следующего.

Все полномочия Президента Украины выписаны в Конституции Украины (ст. 106). Президент Украины на основе и во исполнение Конституции и законов Украины имеет право издавать указы и распоряжения, являющиеся обязательными к исполнению на территории Украины.

На сегодняшний момент нет ни одного закона, который бы давал право Президенту устанавливать празднование профессиональных праздников и памятных дат.

Министерством юстиции Украины разработан законопроект «Об установлении и праздновании в Украине профессиональных праздников и памятных дат», однако он не принят Верховной Радой Украины.

Таким образом, Президент Украины без специального закона не наделен правом устанавливать в Украине памятные даты и профессиональные праздники.

Кроме того, возникает вопрос о законности выделения средств из Государственного бюджета на празднование соответствующих праздников и памятных дат.

Недопустимость повторного участия судьи в рассмотрении дела

Возникла коллизия в Гражданском процессуальном кодексе Украины после внесения в него изменений в ч. 2 ст. 307 ГПК Украины в 2010 году. Так, до 07.07.2010 апелляционный суд имел право отменить определение первой инстанции и передать дело на новое рассмотрение в суд первой инстанции. А после 07.07.2010 апелляционный суд имеет право отменить определение и направить дело для продолжения рассмотрения в суд первой инстанции.

В тоже время согласно ч. 1 ст. 21 ГПК Украины судья, принимавший участие в рассмотрении дела в суде первой инстанции, не может участвовать в новом рассмотрении дела после отмены определения о прекращении производства по делу.

Суд первой инстанции открыл производство по иску о нарушении авторского права фотографа издательством газеты, затем дело закрыл на том основании, что истце является предпринимателем. Т.е. суд предложил фотографу обратиться в хозяйственный суд. Он не согласился с решением суда, так как нарушение авторского права не связано с предпринимательской деятельностью фотографа-истца. Он обратился в апелляционный суд и обжаловал определение суда о закрытии дела. Апелляционный суд на основании ч. 2 ст. 307 ГПК Украины отменил определение о закрытии дела и направил дело для продолжения рассмотрения в суд первой инстанции.

 Дело в первой инстанции вернулось прежнему судье, который отказывается заявить самоотвод на основании ч. 1 ст. 21 ГПК Украины и продолжает рассматривать это дело, мотивируя свои действия тем, что дело не было отправлено на новое рассмотрение. несмотря на то, что апелляционный суд уже не имеет права отправлять дело на новое рассмотрение.

Я считаю, что судья не прав. Несмотря на то, что апелляционный суд отправил дело для продолжения рассмотрения в суд первой инстанции, это не означает, что не применяется правило о недопустимости повторного участия судьи в рассмотрении дела. Посмотрим, что скажет Высшая квалификационная комиссия судей Украины.

Про деякі питання спрощеної системи оподаткування

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 06.01.2012 р. N 432/6/15-2216є

Про деякі питання спрощеної системи оподаткування

Державна податкова служба України розглянула звернення Українського союзу промисловців та підприємців від 08.12.2011 р. N 02-1-1100 щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і з викладених питань в межах компетенції повідомляє.

1. Відповідно до підпункту "г" пункту 5 розділу II Закону України від 4 листопада 2011 року N 4014-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності" (далі - Закон N 4014) суб'єкти господарювання, які були платниками єдиного податку відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" або фіксованого податку відповідно до розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", а також юридичні і фізичні особи - підприємці, які були платниками інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України, та прийняли рішення з 1 січня 2012 року перейти на спрощену систему оподаткування відповідно до норм цього Закону і відповідають вимогам статті 291 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), подають відповідну заяву не пізніше 25 січня 2012 року.

У разі подання заяви на застосування спрощеної системи оподаткування за затвердженою відповідно до Закону N 4014 формою за 15 календарних днів до початку наступного року не потрібно повторно подавати заяву.

2. Платники єдиного податку першої та другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20-го числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Нарахування авансових внесків для вищевказаних платників здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяв таких платників.

Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

3. Згідно із підпунктом "г" підпункту 4 пункту 293.8 статті 293 Кодексу ставка єдиного податку, визначена для третьої і четвертої груп у розмірі 3 відсотки, може бути обрана платником єдиного податку, що застосовує ставку єдиного податку в розмірі 5 відсотків, у разі постачання ним послуг (робіт) платникам податку на додану вартість і якщо обсяг такого постачання за останні 12 календарних місяців сукупно перевищує обсяг, визначений пунктом 181.1 статті 181 розділу V цього Кодексу, та реєстрації такого платника єдиного податку платником ПДВ у порядку, встановленому розділом V цього Кодексу, шляхом подання заяви щодо зміни ставки єдиного податку не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено реєстрацію платником податку на додану вартість. Тобто платники єдиного податку, що застосовують ставку 5 відсотків, при перевищенні сукупних обсягів постачання послуг (робіт) за останні 12 календарних місяців - 300 тис. грн. обов'язковій реєстрації платником ПДВ не підлягають.

Пунктом 183.4 статті 183 Кодексу визначено, що у разі зміни ставки єдиного податку відповідно до підпункту "г" підпункту 4 пункту 293.8 статті 293 реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.2 статті 183 Кодексу.

Платники єдиного податку третьої та четвертої груп, які застосовують ставку 5 відсотків та здійснюють виключно постачання послуг платникам податку на додану вартість, обсяги яких за останні 12 календарних місяців сукупно перевищують 300 тис. грн., можуть за власним бажанням зареєструватися платниками ПДВ та здійснити перехід на ставку єдиного податку у розмірі 3 відсотків з календарного кварталу, що настає за кварталом, в якому обсяги постачання послуг платникам ПДВ перевищили 300 тис. гривень.

Відповідно до пункту 183.1 статті 183 Кодексу будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що, для цілей оподаткування податком на додану вартість, за розділом V Кодексу під визначення "особа" підпадають, зокрема:

• суб'єкт господарювання - юридична особа, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення таких інвестицій (крім юридичних осіб, якими застосовується ставка єдиного податку у розмірі 5 відсотків, за винятком юридичних осіб - платників єдиного податку, які здійснюють постачання послуг (робіт) платникам податку на додану вартість і обсяг такого постачання за останні 12 календарних місяців сукупно перевищує обсяг, визначений пунктом 181.1 статті 181 Кодексу;

• фізична особа (громадянин України, іноземець та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, що належить згідно із законодавством до підприємницької (крім фізичних осіб - підприємців, визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 Кодексу, та фізичних осіб - підприємців, визначених у підпункті 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу, якими застосовується ставка єдиного податку у розмірі 5 відсотків, за винятком фізичних осіб - підприємців, визначених у підпункті 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу, які здійснюють постачання послуг (робіт) платникам податку на додану вартість і обсяг такого постачання за останні 12 календарних місяців сукупно перевищує обсяг, визначений пунктом 181.1 статті 181 Кодексу), та/або ввозить товари на митну територію України.

Отже, платники єдиного податку третьої або четвертої групи можуть бути платниками ПДВ за умови, що вони відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 або пунктом 182.1 статті 182 Кодексу, та застосовують ставку єдиного податку у розмірі 3 відсотків.

4. Відповідно до підпункту 291.5.2 пункту 291.5 статті 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку фізичні особи - підприємці, які здійснюють діяльність у сфері аудиту.

Згідно із статтею 3 Закону України від 22 квітня 1993 року N 3125-XII "Про аудиторську діяльність", із змінами та доповненнями, аудит - це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

При цьому статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", із змінами та доповненнями, визначено, що бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Враховуючи те, що діяльність у сфері бухгалтерського обліку та діяльність у сфері аудиту за своєю сутністю є різними видами діяльності, то фізичні особи - підприємці, які надають виключно бухгалтерські послуги, мають право перебувати на спрощеній системі оподаткування та бути платниками єдиного податку.

5. Відповідно до пункту 1 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 жовтня 2010 року N 457 "Про затвердження та скасування національних класифікаторів" з 1 січня 2012 року набирає чинності національний класифікатор України ДК 009:2010 "Класифікація економічних видів діяльності" (далі - ДК 009:2010). З метою поступового переходу до ДК 009:2010 протягом 2012 року буде діяти ДК 009:2005.

Державною службою статистики України 29 листопада 2011 року була проведена спільна нарада, учасниками якої були Державна реєстраційна служба України, Державна податкова служба України та інші центральні органи виконавчої влади. Метою наради було вироблення плану спільних дій щодо забезпечення поступового протягом усього 2012 року введення в дію ДК 009:2010.

6. Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з окремих податків і зборів, зокрема земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Згідно з пунктом 287.7 статті 287 Кодексу у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1, 276.4 статті 276 Кодексу, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.8 статті 287 Кодексу).

7. Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" (далі - Закон) визначено, що суб'єктами малого підприємництва є фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності.

Для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися:

• спрощена система оподаткування, обліку та звітності;

• спрощена форма бухгалтерського обліку та звітності.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності встановлюється Кодексом.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва визначається Міністерством фінансів України.

Згідно з пунктом 292.1 статті 292 глави 1 розділу XIV Кодексу, в редакції Закону N 4014, зазначено, що доходом платника єдиного податку є:

для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 296.1 статті 296 Кодексу платники єдиного податку, які обрали I, II та III групу, ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 статті 296 Кодексу шляхом щоденного відображення отриманих доходів за підсумками робочого дня у книзі обліку доходів. Форма книги обліку доходів та порядок ведення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2011 р. N 1637 "Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядок їх ведення" (далі - Порядок), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 27.12.2011 р. за N 1534/20272.

Платники єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 статті 44 Кодексу, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менше як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

8. Позиція ДПС України щодо анулювання реєстрації особи як платника ПДВ відповідно до підпункту "и" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу викладена у листі ДПА України від 14.02.2011 р. N 4021/7/16-1417.

Так, при анулюванні реєстрації особи як платника ПДВ на підставі, визначеній підпунктом "и" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, слід враховувати, що така особа має бути зареєстрована суб'єктом господарювання не менше ніж 12 повних календарних місяців, що передують місяцю, в якому здійснюється анулювання реєстрації платника ПДВ.

Наприклад, якщо анулювання реєстрації особи як платника ПДВ відповідно до підпункту "и" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, зареєстрованої у січні 2011 року, відбувається у липні 2011 року, то обрахунок відповідних обсягів постачання товарів/послуг такого платника податку на додану вартість для цілей анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість повинен здійснюватись за попередні 12 календарних місяців, тобто з липня 2010 року по червень 2011 року.

Позиція ДПС України щодо порушеного питання є такою, що анулювання реєстрації особи як платника ПДВ відповідно до підпункту "и" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу повинне здійснюватися з урахуванням вимог, визначених у пункті 181.1 статті 181 розділу V Кодексу.

Тобто анулювання реєстрації особи як платника ПДВ (зареєстрованої за своїм добровільним рішенням) відповідно до підпункту "и" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу відбувається у разі якщо обсяг постачання товарів/послуг такої особи за останні 12 календарних місяців не перевищує 300 тис. грн. та іншим платникам ПДВ за вказаний період сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання товарів/послуг.


Заступник Голови    А. Ігнатов

Налоговые группы (схемы)

Фото и политика

Представление нового министра финансов Украины

И только Виктор Федорович искренно молится

Какую минералочку любит пить главный финансист стран?

Теперь мне ясно, почему вслед за Россией украинский сыр забраковала Беларусь

Николаю Азарову вручили 3 пирога вместо каравая

 

 

 

 

 

Даже часам грустно от экономических реформ

Встреча с послами

 

 

 

  

Встреча с Президентом Украины

Встреча Президента Украины с журналистами

Украинский бренд

 

 

 

 

Трехликий Азаров: Отец налоговой системы, Дух власти и внебрачный Сын демократии

Источник: КМУ, АП

Если завтра декриминализация

Слово «декриминализация» вошло в разговорный обиход граждан Украины перед началом судебного процесса над экс-премьер-министром Украины Тимошенко Ю.В. по «газовому делу».

11 октября 2011 года Печерский районний суд города Киева осудил Тимошннко Ю.В. по ч. 3 ст. 365 Уголовного кодекса Украины на 7 лет лишения свободы. Суд признали ее виновной в умышленном превышении служебных полномочий при заключении между НАК «Нафтогаз Украины» и ОАО «Газпром» контрактов купли-продажи и транзита природного газа через территорию Украины на период 2009-2019 годов.

Сначала в политических кругах, а потом и в обществе активно муссируется тема о декриминализации уголовной статьи, по которой проходит Тимошенко Ю.В. по уголовному делу.

Суть декриминализации заключается в том, что деяние человека, которое в обществе являлось особо опасным, более не является таковым. Т.е., отменяется уголовная статья, которая определяла преступление.

Согласно Конституции Украины и Уголовного кодекса Украины декриминализация имеет обратную силу закона. Это означает, что если сейчас принять закон о декриминализации, например, в отношении ст. 365 УК Украины, то все осужденные, которые отбывают наказание по этой статье, будут освобождены.

Что касается вопроса о снятии судимости с Тимошенко, то тут есть нюанс, который заложен в ч. 3. ст. 88 УК Украины. Лица, осужденные по приговору без назначения наказания или освобожденные от наказания или такие, что уже отбыли наказание за деяния, которые декриминализированы, признаются такими, что не имеют судимости.

Учитывая, что Тимошенко уже отбывает наказание, но весь срок наказания не отбыла, судимость она сможет погасить или снять в только в установленном законом порядке.

Частью 4 статьи 9 Закона Украины «О выборах народных депутатов Украины» установлен запрет на выдвижение кандидатов с не погашенной или не снятой в установленном законом порядке судимости за умышленное преступление. Поэтому Тимошенко не сможет претендовать на избрание в парламент Украины в ближайшее время.

Кроме того, представляется маловероятным, что преступление «превышение власти или служебных полномочий» будет декриминализировано. Нет другой уголовной статьи, которая бы могла обеспечить уголовную ответственность должностных лиц за их неправомерные действия.