понедельник, 25 июня 2018 г.

Казочка "Друзі Петрика, або чому гендер не найбільша проблема"

Написав казочку на противагу казочці "Майя та її мами"

«Друзі Петрика, або чому гендер не найбільша проблема»

Вітаю! Давайте знайомитися, я Петро, чи Петя, Петько, Петруся чи просто Петрик. Мене кличуть так в школі, вдома та на дворі. Мені подобаються усі варіанти, але найбільше я люблю, коли мене називають Петриком, як героя мультфільму «Як Петрик П'яточкін слоників рахував». Отже, я навчаюсь в 2-Б класі і хочу вам розказати про своїх однокласників.

Мій найліпший приятель - це Іван. Він навчається не дуже добре, але я йому допомагаю. Справа в тім, що у нього батько наркоман. Він постійно виносить речі з дому і за цього часто свариться з мамою Івана. Але, коли в нього є гроші, то він добрий татусь, гуляє з Іваном в парку, пригощає його морозивом, але коли грошей немає, то може бути і агресивним, але Ваня любить свого батька.

В нашому класі є Сашко, він постійно б’ється, матюкається і розказує, який в нього крутий батько, бо він вже п’ятий рік сидить в тюрмі за вбивство людини. Сашко каже, що його батько випадково вбив людину, проте він любить свого батька, хоча бачив його лише на світлинах.

Микола, це найстарший хлопець в нашому класі, він старший від мене на рік і два місяці. Микола мав навчатися в третьому класі, але так склалося, що батько в нього алкоголік і це позначилося на його розвитку, тому він пішов до школи пізніше. Кажуть, що його хотіли відправити на навчання в спецшколу, але його мати все-таки змогла домовитися з директором і він пішов до нашої школи. Він не любить свого батька, бо той, коли нап’ється, починає ображати його маму, а йому це не подобається.

Тарасик найменший на зріст серед хлопців нашого класу, він добре навчається, бо його мати каже, що якщо він буде погано вчитися, то в житті пропаде, оскільки йому не буде кому допомогти. Його батько покинув родину через рік, після того як він народився. Його батько не цікавиться ним, кажуть, що в нього є вже інша родина.

Богдан наймовчазніший хлопець у класі, він не з ким не дружить, інколи прогулює заняття у школі. Кажуть, що його батько садист, б’є його мати та йому перепадає.

У Роми батько служить в армії, він захищає нашу Батьківщину від ворога. Вже четвертий рік на передовій, має багато нагород. Він мав бути вже давно вдома, але кожного разу, коли приїздить до дому, знову повертається на фронт, бо не може покинути своїх побратимів. Ромчик пишається своїм батьком, він постійно спілкується з ним по телефону і надсилає йому листи з малюнками. Ми усім класом надсилаємо вітальні листівки нашим захисникам.

Батько Сергія вже 4 рік на заробітках в Польщі, йому звідси надсилає подарунки. Його батька планує перевести родину до Гданська, де він знайшов добру роботу. Сергійко вже вчить польську мову.

У Антона батько втратив роботу в банку і вже другий рік, не може знайти нову роботу. Каже, що в його батька депресія, тож родина живе за рахунок заробітку матері, яка працює до пізньої ночі із-за цього він з нею мало спілкується.

Володя живе з бабусею та дідусем батька, оскільки два роки назад його батько та мати загинули в ДТП, винуватцем якого був п'яний місцевий депутат. Володя дуже сумує за батьками.

Я живу з татом, мамою та сестрою, яка в наступному році піде в перший клас. Я добре вчусь і планую стати програмістом та працювати у великій іноземній компанії.

понедельник, 18 июня 2018 г.

Значний правочин

В діяльності товариств доволі часто зустрічаються випадки, коли виконавчий орган товариства виходить за межі своїх повноважень чи вчиняє дії, які завдають шкоди товариству. Відповідно до законодавства України, відповідальні посадові особи несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі (ч. 4 ст. 92 ЦК України). Проте виникає запитання, чи може товариство, наприклад, визнати правочин недійсним на тій підставі, що директор товариства перевищив свої повноваження і продав цінний актив товариства без згоди учасників товариства? 

Відповідно до абз. 2  ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. 

Тобто, товариство має довести, що контрагент знав, чи не міг не знати, що існують обмеження щодо відчуження цінного активу товариства. Але де ці обмеження мають бути зазначені?

В першу чергу, в статуті товариства та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР). В заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи (форма 1) (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1500-16) є спеціальний розділ: «Наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи». Саме тут слід вказувати обмеження. Наприклад, укладати правочини на відчуження нерухомого майна товариства, укладання правочинів на суму 500 000 грн. і більше тощо.  На веб-сайті ЄДР (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) ця інформація оприлюднюється в розділі: «Про особу, уповноважену представляти юридичну особу...». Тож, сторона має перевірити відомості в ЄДР та ознайомитися з останньою редакцією статуту товариства. Якщо буде виявлено, що договір підпадає під обмеження, тоді слід вимагати від товариства надання рішення загальних зборів учасників товариства (або іншого органу відповідно до статуту) про надання згоди на вчинення цього правочину. Якщо укласти такий договір без схвалення правочину органом управління товариства або не отримати його після укладення договору, то є ризик, що правочин може бути визнано недійсним.



Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII (http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2275-19), який набирав чинності 17 червня 2018 року, вводить поняття «значний правочин» (ст. 44). Під значним правочином слід розуміти правочин, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 % вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу. Також це може бути будь-який інший правочин, критерії якого визначені в статуті товариства. Якщо замість кількох правочинів товариство могло вчинити один значний правочин, то кожен із таких правочинів вважається значним.

Таким чином, перед укладанням договору на значну суму чи щодо вартісного активу, зовсім буде не зайвим уважно ознайомитися зі статутом контрагента. Як вже вище було зазначено, наприклад, якщо в статуті продавця прямо вказано, що договори купівлі-продажу нерухомого майна укладаються на підставі згоди загальних зборів учасників товариства, тоді придбати чи продати нерухоме майно такому товариству можна лише за наявності відповідної згоди. При цьому, ця згода може бути отримана і після укладання договору. Проте, якщо такої згоди не буде, тоді з'явиться підстава для визнання такого правочину недійсним, оскільки сторона знала і не могла не знати про такі обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

Що ж стосується норми про «50% вартості чистих активів», то з одного боку, слід від контрагента вимагати щонайменше довідки про те, що ціна договору не є вищою за 50 % вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу (ч. 2 ст. 44 ЗУ), з другого боку, це не зовсім зручно, коли мова йде про велику кількість договорів чи незначну суму. Тому, я рекомендую включати в договори таке положення: «Кожна Сторона гарантує, що вартість Договору не перевищує 50 % вартості її чистих активів станом на кінець попереднього кварталу» або «Кожна Сторона гарантує, що вартість Договору не перевищує 50 % вартості її чистих активів станом на кінець попереднього кварталу. У випадку, якщо таке перевищення відбулося, Сторона протягом двох місяців має надати іншій Стороні рішення загальних зборів учасників товариства про надання згоди на вчинення правочину (укладання Договору)».

Не буде зайвим в договорі (контракті) з головою виконавчого органу товариства ретельно прописати процедуру відшкодування ним збитків, заподіяних товариству в наслідок порушення порядку вчинення значних правочинів.

Див.: "Ну хто ж так пише закони?"


четверг, 14 июня 2018 г.

Ну хто ж так пише закони?

В мене постійно виникає запитання: «Ну хто ж так пише закони?», коли читаю Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», який набирає чинності 17 червня 2018 року.


Наприклад, тепер ТОВ і ТДВ можуть мати чи не мати наглядову раду (ст. 38 ЗУ). Відносини між товариством та членами наглядової ради чітко врегульовані:
«З кожним членом наглядової ради укладається цивільно-правовий договір або трудовий контракт. Цивільно-правовий договір може бути оплатним чи безоплатним. Договір, що укладається з членом наглядової ради від імені товариства, підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників» (ч. 5 ст. 38 ЗУ). Тобто, члени наглядової ради діють на підставі договору чи трудового контракту. Все зрозуміло.

Цілком логічно думати, що схоже положення мало бути і про членів виконавчого органу товариства. Але ж ні, все не так просто. В Законі написано: «Договір, що укладається з членом виконавчого органу товариства, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників» (ч. 12 ст. 39 ЗУ). Як бачите, жодної згадки про трудовий контракт. В Законі є інше положення, але тут зразу слід зазначити, що мова йде про колегіальний виконавчий орган товариства: «…Порушення вимог цієї частини головою виконавчого органу є підставою для розірвання з ним цивільно-правового або трудового договору (контракту)» (ч. 7 ст. 39 ЗУ). Тобто, все-таки з головою виконавчого органу можна укладати не лише цивільно-правовий договір, але й трудовий контракт. В законі є ще одне положення: «Порушення посадовою особою обов’язків, передбачених частинами другою, четвертою, шостою і сьомою цієї статті, є підставою для розірвання товариством договору (контракту) з такою особою без виплати компенсації» (ч. 8 ст. 42 ЗУ), яке по суті ототожнює договір і контракт. Таким чином, ми можемо зробити висновок, що з головою виконавчого органу (членами колективного виконавчого органу) товариства укладається цивільно-правовий договір або трудовий контракт. 

Виникає наступне запитання, а чи можна укласти між товариством та директором безоплатний цивільно-правовий договір, як з членом наглядової ради? 

«Винагорода за виконання посадовою особою своїх обов’язків та надання їй інших благ можуть здійснюватися виключно на умовах та підставах, зазначених у договорі між нею і товариством» (ч. 2 ст. 42 ЗУ). Тобто, теоретично цілком можливо укласти договір з директором, щоб він виконував обов’язки голови виконавчого органу товариства без виплати йому винагороди. Це досить актуально для тих товариств, де директор та учасник товариства одна і та само особа. В будь-якому разі, практика покаже, чи таке можливо, але закон прямо не забороняє укладати безоплатний договір.

Інколи виникає питання, як звільнитися директору, коли засновники припинили управляти товариством. Якщо раніше були випадки, що директор сам себе звільняв за трудовим законодавством, оскільки не мав можливості це питання вирішити через загальні збори учасників товариства, то тепер цього зробити не можна, оскільки закон говорить  наступне: «Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання НОВОГО одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов’язків» (ч. 13 ст. 39 ЗУ). Тобто, замість директора слід когось обрати, а хто ж обере, коли учасники припинили управляти товариством (втратили інтерес до управління товариством)?  Можна спробувати прописати в договорі окрему підставу для його припинення. Формально за законом директор і далі буде вважатися головою виконавчого органу товариства (відомості в ЄДР не можна змінити без рішення загальних зборів учасників), проте він буде доводити, що не є посадовою особою, оскільки договір припинив дію, а там вже судова практика покаже, чи буде це належним аргументом у захисті колишнього директора чи ні. 



Почему украинцы не думают головой, а доверяют сердцу?


Если честно, то украинцы видимо отвыкли думать ибо все, что происходит в нашей стране за последнее время свидетельствует о том, что люди принимают решения на основании эмоций, а не с помощью логических выводов. Получается, что достаточно вызвать нужную эмоцию у наших сограждан и можно легко ими манипулировать.

Если помните, в процессе революции Татьяну Чорновол избили и сразу у все сложилось мнение, что это сделали титушки Януковича, но оказалось, что это был бытовой конфликт на дороге, не связанный с титушками. Даже после того, как это было точно установлено, все равно многие в это не верили. Им казалось, что это событие не могло быть случайным совпадением в тот момент, когда титушки нападали на протестующих. То есть, достаточно того, чтобы люди перестали критически оценивать события и сразу открываются большие возможности для манипуляций сознанием.

Я напомню пару ярких уголовных дел. Убийство судьи Зубкова сыном и отцом Павличенками. Когда они убили судью, то особого внимания СМИ к этому делу не было до того времени, пока кто-то не заказал явную пиар-компанию в защиту убийц. Не вдаваясь в подробности, было четко доказано, что они убили судью и по этому делу нечего больше спорить. Это однозначно и точно доказано. Те журналисты, которые сомневались после приговора в первой инстанции, полностью развеяли свои сомнения в апелляции. Пиар-компания смогла создать ощущение у людей, что Павличенки не убивали судью, а если и убивали, то справедливо его убили. Ловко манипулируя на том, что люди не желали вдаваться в подробности дела и что «все судью негодяи», «а следователи постоянно фабрикуют дела», была выстроена довольно удачная концепция защиты. Большое количество людей поверили в эту манипуляцию так же хорошо, как россияне в то, что Украина, как страна, не существует и так далее. То есть, вместо критической оценки фактов, люди доверились мнению защитников Павличенков. Как говорится, манипуляция легко легла в канву восприятия событий.

Между прочим, дело педофила-аккордеониста - это также пример манипуляции (придумали концепцию, что якобы виноват Ян Табачник, хотя, если кто помнит, как развивалось это дело, то первоначальная концепция защиты было без Табачника, он позже появился), как и дело доктора Пи, кровавого афериста, который реально проводил смертельные операции на головном мозге людей не имея никакого медицинского образования (штукатур по образованию).

Казалось бы, что после отмены так называемого закона «Савченко», уже нет оснований его обсуждать. Но нет, есть до сих пор жертвы манипуляции с его миссией. Я напомню, что этот закон принимали с целью якобы ускорить процесс рассмотрения уголовных дел, чтобы люди годами не сидели в СИЗО. Лег этот закон в благодатную почву сознания людей, что люди годами сидят в СИЗО в ужасных условиях и ждут приговора годами. Просто для справки, Лазоренко в США просидел под домашним арестом и в местном СИЗО 10 лет перед тем, как ему вынесли окончательный приговора (ничего так, да?). Так вот, этот закон никоим образом не улучшил положение тех, кто сидел в СИЗО ибо дела быстрее не начали рассматривать, зато выпустил осужденных, сократив им значительно срок лишения свободы. После того, как стало очевидна вся его вредность, закон отменили. Но, ведь манипуляция удалась, никто не хотел слушать тех, кто аргументировано говорили, что решать проблему нужно иначе, что этот закон ни к чему хорошему не приведет, но нет, зачем думать, если достаточно доверять своим чувствам, что простое решение решит сложную проблему.

Пора начать думать головой, а не доверять сердцу (помните слоган одной избирательной компании?)