четверг, 29 марта 2012 г.

Правила пожежної безпеки для об'єктів площею до 300 м2

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства надзвичайних ситуацій України
24.02.2012 N 537

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
16 березня 2012 р. за N 414/20727


ПРАВИЛА
пожежної безпеки для об'єктів площею до 300 м2


I. Загальні положення

1.1. Ці Правила розроблено відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку" та є обов'язковими для виконання юридичними та фізичними особами - підприємцями незалежно від виду їх господарської діяльності та форм власності.

1.2. Правила встановлюють вимоги пожежної безпеки до об'єктів під час їх експлуатації. До таких об'єктів належать:

об'єкти площею до 30 м2;

об'єкти площею від 30 м2 до 300 м2.

1.3. Дія цих Правил поширюється на об'єкти, що окремо розташовані або вбудовані (прибудовані) в інших будівлях та мають самостійний евакуаційний вихід назовні.

1.4. Ці Правила не поширюються на об'єкти площею до 300 м2, які згідно з Порядком розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для безпеки життя і здоров'я населення, навколишнього природного середовища щодо пожежної безпеки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2007 N 1324 (із змінами), віднесені до суб'єктів господарювання із високим та середнім ступенями прийнятного ризику.

1.5. Забезпечення пожежної безпеки на об'єктах покладається на їх власників. У разі якщо об'єкт перебуває у користуванні інших осіб, то забезпечення пожежної безпеки покладається на власника, якщо інше не передбачено у договорі.

II. Вимоги пожежної безпеки до об'єктів площею до 30 м2

2.1. Приміщення об'єктів повинні оснащуватися вогнегасниками відповідно до Типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02.04.2004 N 151, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29.04.2004 за N 554/9153.

2.2. У разі необхідності встановлення на вікнах приміщень об'єктів, де перебувають люди, ґрат останні повинні розкриватися, розсуватися або зніматися. Під час перебування в цих приміщеннях людей ґрати мають бути відчинені (зняті).

Установлювати глухі (незнімні) ґрати дозволяється у фінансових установах, складах, коморах, кімнатах для зберігання зброї і боєприпасів.

2.3. Шляхи евакуації, що не мають природного освітлення, у разі наявності людей, повинні постійно освітлюватися електричним світлом.

2.4. Для зазначених об'єктів не допускається:

2.4.1. Розміщення на шляхах евакуації продукції та відходів.

2.4.2. Розміщення на відстані менше 1 м від електрощитків та безпосередньо під ними будь-яких предметів.

2.4.3. Розміщення на відстані менше 0,5 м від світильників, у яких використовуються лампи потужністю 100 Вт та більше, будь-яких предметів.

2.4.4. Експлуатація кабелів і проводів з пошкодженою ізоляцією, застосування саморобних некаліброваних плавких вставок та подовжувачів, а також саморобного електронагрівального обладнання та інших приладів.

2.4.5. Експлуатація електронагрівальних приладів (масляних радіаторів та нагрівальних електропанелей із закритими нагрівальними елементами) з несправним індивідуальним електрозахистом та терморегулятором або без них.

2.4.6. Експлуатація пошкоджених розеток, відгалужувальних та з'єднувальних коробок, вимикачів та інших електровиробів.

2.4.7. З'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів, здійснені будь-яким способом, окрім опресування, зварювання, паяння або затискання (гвинтового, болтового тощо).

III. Вимоги пожежної безпеки до об'єктів площею від 30 м2 до 300 м2

Для об'єктів площею від 30 м2 до 300 м2 виконуються вимоги, передбачені для об'єктів площею до 30 м2, зазначених у розділі II цих Правил, та додаткові вимоги:

на об'єкті необхідно здійснювати відключення від мережі електрообладнання після закінчення роботи, за винятком обладнання, що за вимогами технології працює цілодобово;

власник (орендар або інша особа, у користуванні якої перебуває об'єкт) об'єкта має забезпечувати вільний доступ (проїзд) до пожежних кранів (гідрантів) у будь-яку пору року (за їх наявності);

двері на шляхах евакуації мають відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень);

у будівлях, котрі мають два поверхи і більше, мають бути розроблені і вивішені на видимих місцях схеми евакуації людей на випадок пожежі;

шляхи евакуації повинні бути обладнані відповідними знаками безпеки згідно з Національним стандартом України ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір" (ISO 6309:1987, IDT), затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 30.03.2007 N 71;

обладнання об'єктів системами протипожежного захисту здійснюється відповідно до державних будівельних норм ДБН В.2.5-51:2010 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22.12.2010 N 537 (із змінами).



Голова Державної інспекції
техногенної безпеки України                    Е. Улинець

среда, 28 марта 2012 г.

Плагиат и политика

Краткая биография плагиатора № 1 Телипко Владислава Эдуардовича

Член Политсовета Радикальная партия Олега Ляшко, первый заместитель лидера партии.

http://photo.unian.net/rus/detail/207726.html

Родился 3 мая 1988 года в городе Николаеве в семье служащих.

В 2005 году с золотой медалью окончил среднюю школу. В том же году поступает в Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, на юридический факультет, где получает степень магистра права.

В течение 2004-2007 гг проходит стажировку в Школе общественных наук и государственной политики Королевского Колледжа Лондонского Университета (Великобритания). 2007 получает степень специалиста по интеллектуальной и промышленной собственности и авторского права в Академии интеллектуальной собственности ВОИС ООН (г. Женева, Швейцария).

В 2006 году начинает активную научную деятельность. В течение 2006-2009 гг становится победителем многочисленных научных премий, лауреатом ряда международных стипендиальных программ.

Ведет научно-практические исследования в области конституционного, парламентского, избирательного, информационного, европейского и международного публичного права, сравнительного право-и государствоведения. Является членом Международной ассоциации конституционного права.

Является автором учебников, учебных и учебно-практических пособий для студентов юридических вузов, постатейных научно-практических комментариев к ряду нормативно-правовых актов Украины. Также является автором многочисленных научных публикаций в профессиональных юридических изданиях, автор и соавтор ряда законопроектов по вопросам местного самоуправления и регулирования участия общественности в законодательном процессе.

с 2006 года член Украинского геральдического общества.

В 2007-2008 гг - президент Фонда политико-правовых исследований "МАТЕЗИС".

Главный редактор журнала «Юридический авангард» (Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, с 2008 г.).

http://photo.unian.net/rus/detail/207727.html

В 2008-2010 гг - президент Всеукраинской молодежной общественной организации "Украинский молодежный юридический союз".

В августе 2009 года на Учредительном Съезде в городе Николаеве становится одним из основателей Украинской Радикально-Демократической Партии. В августе 2010 года избран Генеральным секретарем и Председателем Политсовета УРДП.


На внеочередном съезде 8 августа 2011 избран членом Политсовета и первым заместителем лидера Радикальной партии Олега Ляшко (ранее УДРП).

http://www.urdp.org.ua/team/politrada

Автор
  1. Телипко В.Е. Научно-практический комментарий Конституции Украины По состоянию на 1 декабря 2010 года / В. Е. Телипко, за ред. Мусияки В.Л. - К.: ЦУЛ, 2011. - 544 с.;
  2. Телипко В.Е. Научно-практический комментарий Хозяйственного процессуального кодекса Украины / В.Е. Телипко Под ред. Притыки Ю.Д. - К.: ЦУЛ, 2011. - 608 с.;
  3. Телипко В.Е. Научно-практический комментарий Гражданского процессуального кодекса Украины / В.Е. Телипко Под ред. Притыки Ю.Д. - К.: ЦУЛ, 2011. - 696 с.;
  4. Телипко В.Е. Научно-практический комментарий Кодекса административного судопроизводства Украины / В.Е. Телипко. - К.: ЦУЛ, 2011. - 704 с.;
  5. Телипко В.Е., Овчаренко А.С., Панасюк С.А. Научно-практический комментарий Бюджетного кодекса Украины / Под общ. ред. Азарова Н.Я. - К.: ЦУЛ, 2011. - 480 с.;
  6. Телипко В.Е. Конституционное и конституционно-процессуальное право. Учебное пособие, рекомендованное МОН Украины / В.Е. Телипко. - К. ЦУЛ, 2009. - 566 с.;
  7. Телипко В.Е. Международное публичное право. Начальный пособие / В.Е. Телипко. - К.: ЦУЛ, 2010. - 608 с.;
  8. Телипко В.Е. Парламентское право Украины. Академический курс. Учебник / В.Е. Телипко. - К.: ЦУЛ, 2010. - 664 с.;
  9. Телипко В.Е. Трудовое право Украины. Учебное пособие / В.Е. Телипко. - К.: ЦУЛ, 2009. - 342 с.;
  10. Телипко В.Е. Юридический путеводитель автомобилиста. Учебное пособие / В.Е. Телипко. - К.: ЦУЛ, 2011. - 520 с.;
  11. Научно-практический комментарий Закона Украины «О судоустройстве и статусе судей» / Под ред. Телипко В.Е. - К.: ЦУЛ, 2011. - 528 с.;
  12. Телипко В.Е. Научно-практический комментарий к законам Украины «Об исполнительном производстве», «О государственной исполнительной службе», «О выполнении решений и применении практики Европейского суда по правам человека» / В.Е. Телипко. - К.: ЦУЛ, 2011. - 616 с.;
  13. Телипко В.Е. Научно-практический комментарий Закона Украины «О местном самоуправлении в Украине» / В.Е. Телипко. - К.: ЦУЛ, 2011. - 400 с.;
  14. Телипко В.Е. Юридический путеводитель избирателя. Учебно-практическое пособие / В.Е. Телипко. - К.: ЦУЛ, 2010. - 336 с.
Биография просто поражает, в 22 лет столько заслуг и научных трудов, но не все так уж просто.

* * *

В.БЕЛЯНЕВИЧ ЗАЯВЛЯЕТ О ПЛАГИАТЕ

07 февраля 2011 года, источник: Юридическая Практика

В редакцию «Юридической практики» поступило письмо известного украинского юриста Вадима Беляневича, текст которого приводим ниже.

«Обращаюсь к юридической общественности - судьям, адвокатам, прокурорам, ученым, преподавателям, аспирантам студентам, юридических вузов, всем, кто интересуется хозяйственным судопроизводством!

Следующее письмо содержит предупреждение о плагиате.

В начале 2011 года издательством «Центр учбової літератури» (г. Киев, ул. Электриков, 23; свидетельство субъекта издательского дела ДК №2458 от 30.03.06) был выпущен Научно-практический комментарий к Хозяйственному процессуальному кодексу Украины, автором которого указан некто Телипко В.Э.

Естественно, что я, будучи автором Научно-практического комментария к ХПК Украины, изданного в 2006 и 2008 гг. издательством «Юстиниан», держу в поле зрения публикации по проблематике хозяйственного процессуального права.

При внимательном прочтении текста комментария Телипко я установил, что он дословно переписал из моего комментария к ХПК Украины (выпущенного издательством «Юстиниан» в 2008 г.) подавляющее большинство комментариев к статьям ХПК. Он не смог переписать только те статьи, которыми ХПК был дополнен за последние два года.

Подобные действия статья 50 Закона Украины «Об авторском праве и смежных правах» квалифицирует как плагиат - опубликование полностью или частично чужого произведения под именем лица, которое не является автором этого произведения.

Издательство «Центр учбової літератури», выпуская комментарий Телипко, также обозначило себя как автора, чем нарушило не только мои авторские права, но и нормы Закона Украины «Об издательском деле», статья 20 которого возлагает на издателя обязанность соблюдать нормы авторского права.

Сложившаяся ситуация вынуждает меня обратиться ко всем коллегам по профессии с просьбой не покупать и не рекомендовать «комментарий к ХПК Телипко» и иные его «труды», объявить бойкот издательству «Центр учбової літератури» и всей его печатной продукции.

Без сомнения, я использую все доступные мне законные способы защиты моего авторского права, поскольку считаю, что нарушители должны понести ответственность согласно нашим законам. Кроме того, предупреждаю, что распространители контрафактного издания также являются нарушителями авторского права и могут быть подвергнуты судебному преследованию.

С уважением, Вадим Беляневич, адвокат, кандидат юридических наук"
.

* * *
"Сканерне" право, або Плагіатизація правової науки

"Автор плагиата пытался внести в текст что-то свое, и это здорово повредило оригиналу"
Валентин ДОМИЛЬ


Нашу науку давно вже вразила тяжка хвороба. Її ім’я – плагіат, який останніми роками стрімко набирає обертів. Хоча традиції незаконного запозичення беруть свій початок у сивій давнині, одначе вже тоді людство дійшло до усвідомлення тієї простої думки, що усякий продукт духовної творчості є, власне, дітищем його творця, того, кого тепер називають автором, і як неприпустимі зазіхання на чужу дитину, так і неприпустимими є зазіхання на чужий твір.

Особливо небезпечним виявляється плагіат для юридичної науки. Адже юрист – це саме та людина, яка повинна додержуватися вимог законності не тільки на словах, а й у своїй повсякденній діяльності. Певною мірою юрист має бути взірцем законослухняної поведінки. Невипадково в усіх європейських етичних кодексах юристів обов’язок законослухняності – найперша вимога корпоративної етики. Тому коли юрист займається діяльністю, безпосередньо забороненою законом, він фактично виводить себе за межі юридичної спільноти, ставить себе поза нею. А отже, кажучи словами Б. Брехта, "людину, яка скоїла те, що скоїв я, не можна терпіти в рядах людей науки".

Удвічі й утричі недозволеним є плагіат для державознавця. Підкреслимо, що дослідження в галузі конституційного права мають за мету додержання і виховання високої правової культури серед студентської молоді, працівників держапарату, політичних діячів. Саме в конституційному тексті закладені віковічні правові цінності – повага до закону, правди, прагнення до справедливості, елементарної людської порядності. Саме в ньому, наче у лінзі, фокусується "моральність права" (Л. Фуллер). Тому плагіат у такій науці руйнує і дискредитує ті цінності, що мають не вузькоспеціальний, галузевий (що теж вельми небезпечно), а глобальний, такий, що визначає обличчя всієї правової системи, характер.

Чим ще небезпечний плагіат?

По-перше, він порушує авторські права науковців, позбавляє їх винагороди за використання твору і т. і. Адже, до загальних умов, що висуває авторське право, відносять як творчий характер процесу створення і відповідно самого результату діяльності людини, так і об’єктивну форму вираження твору. Особливість творчого процесу в тому і полягає, що він породжує щось якісно нове, яке відрізняється неповторністю, оригінальністю та унікальністю. Об’єктивна форма вираження твору розуміється як форма, яка дозволяє твору існувати самостійно від автора, робить його доступним для сприйняття інших людей, а також відтворюваним незалежно від участі в цьому процесі самого автора. Самостійна творчість особи, яка обумовлена п індивідуальними здібностями, завжди приводить до створення оригінальної форми їх викладення. Тому завданням авторського права є охорона індивідуальної, творчо створеної художньої форми вираження ідей, думок, образів і понять як результату творчої діяльності людини, від 07.07.2010.

Правова охорона об’єктів інтелектуальної власності здійснюється в Україні за допомогою надання їх створювачу особливих виключних прав. "Виключність" прав означає, що жодна особа, крім тієї, кому вони належать, не може здійснити використання об’єкта, не маючи на це відповідного дозволу суб’єкта прав. Авторське право надає виключну можливість здійснювати щодо об’єкта закріплені законом правомочності на власний розсуд. Відповідно до ст. 418 ЦК України виключне право є непорушним, оскільки ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом. Подання чужого твору під своїм ім’ям, що розцінюється як один з видів плагіату – привласнення авторства.

По-друге, плагіат стирає межу між серйозним ученим і жалюгідним епігоном, видатною, справжньою, глибокою творчістю і банальним популяризаторством. Навіщо читати, розвиватися, пізнавати нове, марнувати роки напруженої праці, коли можна запозичити вже кимось відкрите, усвідомлене, та ще й оприлюднити це під своїм ім’ям, отримавши при цьому непогані гроші? Плагіат – це ніби корупція, яка, на жаль, теж пронизала соціально-професіональну групу юристів. Як і корупція, він зрівняв шанси, поставив на одну дошку талант і посередність. Більш того, плагіатор виявляється навіть у більш привілейованому становищі, оскільки в змозі безкарно паразитувати на тих, хто насправді створює нові наукові праці, новий науковий продукт.

По-третє, плагіатор подає негідний приклад молодим дослідникам, тим, хто тільки розпочинає свій шлях в юридичній науці. Він відбиває бажання формувати власну наукову індивідуальність, прагнення до самовдосконалення, що відтак згубно впливає на стан науки в цілому.

Усі ці роздуми написані під впливом емоцій, які викликало у авторів "Науково-практичного коментаря до Конституції України" (Київ-Харків: Право, Ін Юре, 2003) ознайомлення з останньою роботою пана Теліпка В.Е. під однойменною назвою, що вийшла друком цього року (Теліпко В.Е. Науково-практичний коментар Конституції України. Станом на 1 грудня 2010 р. / За ред. Мусіяки В.Л. – К: Центр учбової літератури, 2011. – 544 с).

Але перед цим хотілось би кілька слів сказати щодо коментаря 2003 року. Тоді перед колективом Академії правових наук України було поставлене непросте, але разом з тим і вкрай важливе завдання – створити повноцінний коментар до Основного Закону України, в якому були б подані доктринальні інтерпретації складних конституційних положень з урахуванням напрацювань конституційного права та інших галузей правничої науки, а також досвіду інтерпретаційної діяльності Конституційного Суду та практики застосування конституційного законодавства за роки незалежності. До авторського колективу були залучені кращі правники держави, серед яких Голова Верховної Ради України, академік НАН України Литвин В.М., голова Центральної виборчої комісії України, член-кореспондент НАН України В.М. Шаповал, колишні голови Конституційного Суду України Скомороха В.Є. та Селівон М.Ф., академіки та члени-кореспонденти АПрНУ, доктори наук, професори з провідних вищих навчальних закладів та юридичних наукових установ. Загальна кількість членів колективу склала 52 особи. Це дійсно еліта вітчизняної юриспруденції. Плагіат такої визначної у юридичній науці праці може свідчити про неабияку "сміливість" псевдоавтора (якому, до речі, у 2011 р. виповниться лише 23 роки), що межує з безрозсудністю, а, можливо, з повною втратою здорового глузду та почуття реальності.

Ще однією вадою роботи Теліпка В.Е., яка потребує свого кримінально-правового вивчення, є видання своїх робіт за редакцією відомих науковців та державних діячів, про що останні дізнаються лише після публіїсації твору. Так, у вихідних даних коментаря до Конституції зазначено, що його редактором є Мусіяка В.Л., відомий науковець, професор, народний депутат України II та IV скликань, один з авторів Конституції України 1996 року. Проте професор Мусіяка В.Л. повідомив Національну академію правових наук України, що "не має ніякого відношення до цього видання", а "його ім’я використано без його відома". У таких діях вбачається не лише плагіат, а й ознаки шахрайства.

Після коментаря 2003 року за сім років не було видано жодної роботи подібного рівня. Можливо, це можна пояснити складністю для коментування тих змін, які були внесені до Конституції Законом № 2222-IV від 8 грудня 2004 року. Як відомо, 30 вересня 2010 року Конституційний Суд визнав цей Закон неконституційним. І за таких умов стали актуальними напрацювання за Конституцією в редакції від 28 червня 1996 року. "І тут, – згадаємо слова безсмертного твору І. Ільфа та Є. Петрова, – Остапа понесло", а у нашому випадку точніше: і тут ще раз "розкрився" талант пана Теліпка. З-під його пера у видавництві "Центр учбової літератури" вийшов власний коментар, який, як в дитячий грі "Знайди 10 відмінностей", можна відрізнити від коментаря 2003 року лише за обкладинкою. При цьому, якщо раніше плагіатори як "зброю" використовували ножиці, то тепер у добу інформаційних технологій до їх арсеналу увійшов сканер, який дозволяє "творити" по 10-15 монографій та підручників на день.

Нижче ми наводимо сухі факти плагіату, які дадуть змогу читачеві дати самостійну оцінку творчості Теліпка.
1. Загальна частка плагіату по всіх статтях коментаря становить близько 87 %.

2. Без жодних змін до тексту подані 74 статті (45,7% від загального обсягу статей) коментаря 2003 року (ст.ст. 1, 2, З, 4, 6, 7, 8, 9, 11, 12, 13, 15, 18, 19, 20, 21, 22, 25, 26, 31, 36, 37, 39, 40, 47, 48, 50, 51, 52, 54, 56, 57, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 70, 71, 73, 76, 81, 83, 85, 87, 89, 96, 98, 99, 100, 101, 104, 108, 109, 110, 114, 116, 117, 119, 121, 123, 134, 135, 136, 139, 146, 149, 151, 152, 153).

3. Змін до тексту різної міри зазнали 88 статей (54,3% від загального обсягу статей), з них:

3.1. 25 статей – обсяг змін менше або дорівнює 10% від загального обсягу тексту статей (ст.ст. 14, 17, 24, 27, 29, 32, 35, 41, 42, 43, 74, 88, 91, 97, 102, 103, 106, 107, 112, 113, 131, 137, 145, 160, 162);

3.2. 29 статей – обсяг змін становить від 10% до 25% включно від загального обсягу тексту статей (ст.ст. 16, 23, 28, 30, 33, 34, 38, 44, 46, 69, 75, 77, 78, 79, 82,86,92, 115, 118, 120, 125, 129, 138, 140, 141, 142, 143,150, 159);

3.3. 18 статей – обсяг змін становить від 25% до 50% включно від загального обсягу тексту статей (ст.ст. 5, 10, 45, 49, 55, 58, 90, 93, 94, 95, 105, 111, 122, 124, 144, 148, 158, 161);

3.4. 16 статей – обсяг змін становить понад 50% від загального обсягу тексту статей (ст.ст. 53, 59, 72, 80, 84, 126, 127, 128, 130, 132, 133, 147, 154, 155, 156, 157)

Вказані статті, у своїй більшості, зазнали технічних змін шляхом включення до них текстів рішень Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень цих статей (теж, мабуть, шляхом сканування). Також приведені у відповідність до чинного законодавства України (станом на 01.12.2010) посилання на нормативно-правові акти, які присутні у текстах статей.

4. При візуальному аналізі тексту коментаря Теліпка В. Е. були виявлені помилки, які виникають під час сканування текстів та розпізнавання їх (переведення у електронний вигляд для подальшої обробки) за допомогою сканера та спеціального програмного забезпечення.

Слід зазначити, що зоря видатного "дослідника" засяяла на науковому небосхилі не зараз, а ще 2007 року, коли з-під пера цього "чудо-автора" вийшов підручник "Універсальна теорія держави і права". Після цього була ціла серія підручників: "Конституційне та конституційно-процесуальне право" (2 видання), "Міжнародне публічне право", "Парламентське право", "Трудове право України" (2 видання), "Юридичний путівник споживача: Навчально-практичний посібник", "Юридичний путівник виборця", "Юридичний путівник автомобіліста. Навчальний посібник". Не оминув своєю увагою пан Теліпко і таку сферу наукової діяльності, як коментарі до кодексів та законів. Предметом його уваги стали Цивільний процесуальний кодекс, Кодекс адміністративного судочинства, Господарський процесуальний кодекс, Бюджетний кодекс, закони "Про судоустрій і статус суддів" та "Про місцеве самоврядування в Україні". Цим кодексам та законам він дав розлогі коментарі, котрі, на наше глибоке переконання, ще мають стати об’єктом уваги наукової громади не через геніальні відкриття у юриспруденції, а з точки зору "сканованої" творчості пана Теліпка. Деякі з цих робіт були навіть презентовані на одному з центральних телеканалів (ICTV, 11.01.2008 року).

Таким чином, починаючи з 2007 року цей "талановитий" студент випустив під своїм ім’ям 16 різноманітних наукових та навчальних видань загальним обсягом майже 8500 сторінок. Останній рік видався найбільш "врожайним" для Теліпка В. Е., він видав 12 праць обсягом близько 6500 сторінок. Власне, виходить, що кожного дня, без сну і відпочинку, впродовж року, без вихідних, він писав близько 18 сторінок тексту, а кожного місяця – понад 530 сторінок. Такій працездатності позаздрив би кожен автор. Цей рекорд "працелюбства" гідний "Книги рекордів Гіннеса". Справляють враження не лише обсяги його виробництва, а й широта наукових інтересів. Одна така "обдарована" людина з легкістю могла би замінити цілий науково-дослідний інститут з усіма його відділами і співробітниками. Закон України

Мабуть, не останню роль у бажанні Теліпка В.Е. зайнятися науковою та видавничою справою відіграли матеріальні чинники, намагання швидко збагатитися, не докладаючи значних зусиль. Так, лише плагіат коментаря до Конституції, вартістю 180 гривень, виданий тиражем 1000 примірників, дозволив заробити 180 тис. гривень. Не складно підрахувати, який матеріальний зиск принесла публікація 16 наукових та навчальних робіт, деякі з них навіть перевидавалися.
Читачу, мабуть, вже давно кортить дізнатись, хто ж він є, цей утаємничений Теліпко, можливо, невдаха-юрист або просто віртуальний видавничий проект. Насправді (якщо можна вірити персональному сайту) Теліпко Владислав Едуардович – студент-заочник, який зараз навчається на 5 курсі (магістратурі) юридичного факультету одного із столичних вишів. Певно, навчання на факультеті для Владислава не пройшло марно: все, чого навчився від своїх викладачів, він відобразив у своїх працях (правда, забув при цьому вказати, що це не його роботи, але вочевидь для нього це дрібниці). Має безліч нагород, серед останніх дві престижні премії: Премія Верховної Ради за внесок молоді у розвиток парламентаризму, місцевого самоврядування та Премія Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України (обидві 2010 року). Тож чи не настав час висунути обдаровану людину на здобуття Державної премії, а може й Нобелівської?

Навряд чи пан Теліпко, маючи ступінь спеціаліста з питань інституту промислової власності і авторського права, яку він отримав в Академії інтелектуальної власності при Всесвітній організації інтелектуальної власності ООН (м. Женева), а про це він прилюдно заявляє, не знає, що красти чужі об’єкти права інтелектуальної власності не можна. Хоча може він буквально сприйняв вислів Гілберта Честертона, що якщо людина не має бажання порушити хоча б одну з десяти заповідей, то з нею щось не так? І прагне всім довести, що він дуже досвідчена людина і знається на всіх правових проблемах, але не дуже добре засвоїв основи авторського права України.

Отже, дії Теліпка В.Е. призвели не лише до матеріальної та моральної шкоди авторам коментаря до Конституції України 2003 року, а і завдали шкоди провідній державній науковій установі – Національній академії правових наук України та діловій репутації відомих науковців та державних діячів, які нібито редагували його твори, ввели в оману всю юридичну та наукову громадськість нашої країни. Такі дії, на нашу думку, прямо підпадають під статтю 176 "Порушення авторського права і суміжних прав" Кримінального кодексу України.

Сподіваємось, що порушена проблема отримає належну оцінку криміналістів, знавців авторського права, усіх небайдужих людей. Боротися з цим соціальним лихом можна тільки всім разом, задіявши різноманітні (правові, етичні та ін.) важелі. Лише тоді ми зможемо без усіляких сумнівів пишатися нашою спільною юридичною оселею.

P.S. У свою чергу, від імені авторського колективу коментаря 2003 року ми звернулись до Генеральної прокурори, прокурора м. Києва, начальника Державної податкової адміністрації та маємо намір звернутись до суду з приводу відновлення порушених авторських прав.

Олександр ПЕТРИШИН,
перший віце-президент НАПрНУ,
доктор юридичних
наук, професор

Наталія КУЗНЄЦОВА,
академік-секретар
відділення цивільно-правових
наук НАПрНУ, доктор
юридичних наук, професор

Микола КУЧЕРЯВЕНКО,
заступник академіка-секретаря
відділення державно-правових
наук і міжнародного права
НАПрНУ,
доктор юридичних наук,
професор.

Джерело: Юридичний вісник України №7(815) 12-18 лютого 2011, http://www.ndiiv.org.ua/ua/news/view-skanerne-pravo-abo-plahiatyzatsija-pravovoji-nauky.html?action=print#ixzz1qQM41nBQ

* * *

Відкритий лист на захист авторського права

Комітет Верховної Ради України з питань правової політики
Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти
Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації
Верховний Суд України
Генеральна прокуратура України
Міністерство юстиції України
Міністерство внутрішніх справ України
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Державна служба інтелектуальної власності України
Державний комітет телебачення і радіомовлення України
Українська асоціація книговидавців та книгорозповсюджувачів



Відкритий лист 

Юридична громадськість України протягом 2011 року неодноразово попереджувалася про факти плагіату, допущені у виданнях, випущених видавництвом «Центр учбової літератури» (м. Київ, вул. Електриків, 23; свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 2458 від 30.03.06) за авторством (чи співавторством) Теліпка В.Е. Свідченням цього може бути ряд публікацій у загальноукраїнських виданнях («Голос України», «Юридичний вісник України», «Юридическая практика»), на вітчизняних сайтах (зокрема, Незалежного бюро журналістських розслідувань, НДІІВ НАПрНУ) тощо, і які не вважаю за доцільне відтворювати тут, оскільки вони є доступними.

Набутий значний досвід у сфері інтелектуальної власності, пов'язаний у тому числі із численними порушеннями у цій сфері, дозволяє із впевненістю стверджувати, що випуск видавництвом «ЦУЛ» ряду підручників, навчальних посібників з різних юридичних дисциплін, а також науково-практичних коментарів чинного законодавства за авторством Теліпка В.Е. є безпрецедентним допоки у вітчизняній історії друкованих видань випадком порушення авторських прав. При цьому порушенням, що має триваючий й спрямований характер. При тому воно допускається у виданнях не з економіки, медицини, бізнесу чи комп’ютерних технологій, а саме з права!

Аби не залишатися голослівною, для підтвердження вищезазначеного достатньо навести далеко не вичерпний перелік видань цих суб’єктів, дані щодо яких взято як із сайта самого видавництва «ЦУЛ» (www.cul.com.ua), так і Українського молодіжного правничого союзу, президентом якого Теліпко В.Е. заявлений з 2008 р. (www.younglawyers.org.ua), а також цілого ряду інших сайтів (наприклад, http://mybook.in.ua; http://studrada.com.ua/content, www.twirpx.com тощо), зокрема:
  1. Теліпко В.Е. Науково-практичний коментар Конституції України: Станом на 1 грудня 2010 року / В. Е. Теліпко; за ред. Мусіяки В.Л. – К.: ЦУЛ, 2011. – 544 с.;
  2. Теліпко В.Е. Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України / В.Е. Теліпко; За ред. Притики Ю.Д. – К.: ЦУЛ, 2011. – 608 с.;
  3. Теліпко В.Е. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України / В.Е. Теліпко; За ред. Притики Ю.Д. – К.: ЦУЛ, 2011. – 696 с.;
  4. Теліпко В.Е. Науково-практичний коментар Кодексу адміністративного судочинства України / В.Е. Теліпко. – К.: ЦУЛ, 2011. – 704 с.;
  5. Теліпко В. Е., Овчаренко А. С., Панасюк С. А. Науково-практичний коментар Бюджетного кодексу України / За заг. ред. Азарова М. Я. – К.: ЦУЛ, 2011. – 480 с.;
  6. Теліпко В.Е. Конституційне та конституційно-процесуальне право. Навчальний посібник, рекомендований МОН України / В.Е. Теліпко. – К. ЦУЛ, 2009. – 566 с.;
  7. Теліпко В.Е. Міжнародне публічне право. Начальний посібник / В.Е. Теліпко. – К.: ЦУЛ, 2010. – 608 с.;
  8. Теліпко В.Е. Парламентське право України. Академічний курс. Підручник / В.Е. Теліпко. – К.: ЦУЛ, 2010. – 664 с.;
  9. Теліпко В.Е. Трудове право України. Навчальний посібник / В.Е. Теліпко. – К.: ЦУЛ, 2009. – 342 с.;
  10. Теліпко В.Е. Юридичний путівник автомобіліста. Навчальний посібник / В.Е. Теліпко. – К.: ЦУЛ, 2011. – 520 с.;
  11. Науково-практичний коментар Закону України «Про судоустрій і статус суддів» / За ред. Теліпко В.Е. – К.: ЦУЛ, 2011. – 528 с.;
  12. Теліпко В.Е. Науково-практичний коментар до законів України «Про виконавче провадження», «Про державну виконавчу службу», «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» / В.Е. Теліпко. – К.: ЦУЛ, 2011. – 616 с.;
  13. Теліпко В.Е. Науково-практичний коментар Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» / В.Е. Теліпко. – К.:ЦУЛ, 2011. – 400 с.;
  14. Теліпко В.Е. Юридичний путівник виборця. Навчально-практичний посібник / В.Е. Теліпко. – К.: ЦУЛ, 2010. – 336 с.
Будь-якому фахівцю (не говорячи вже про науковця чи викладача) зрозуміло, що не може одна людина (тим більше та, що має допоки лише освіту бакалавра права) бути автором таких різноманітних видань, випущених протягом 2009 – 2011 років. Із всієї поваги, якою б геніальною ця людина не була!

І разом із тим цими виданнями спокійно користуються студенти, оскільки вони отримали грифи МОНУ та закуплені бібліотеками національних вузів; правники та загалом необмежене коло читачів, що цікавляться питаннями права чи проблемами правозастосування, оскільки ці книжки є у вільному продажу. Посилання на Коментар Конституції України (в якому плагіат встановлено на 87 %) міститься на сайті бібліотеки Верховної Ради України.

На розгляді судових органів перебуває щонайменше три цивільних позови, в яких позивачі вимагають припинення порушення авторських прав видавництвом «ЦУЛ» та Теліпком В.Е. На розгляді органів прокуратури у провадженні знаходиться кримінальна справа, порушена проти Теліпка В.Е. за ч. 2 ст. 176 КК України.

Серед авторів, чиї авторські права порушені внаслідок численних випусків творів, які визнаються плагіатом, понад 60 відомих вітчизняних державних діячів, науковців, правників, освітян. Так, до складу авторського колективу Науково-практичного коментаря Конституції України, виданого Національною академією правових наук України у 2003 році (видавництвом «ЦУЛ» у 2011 р. під прізвищем Теліпка В.Е. випущений аналогічний твір, що є плагіатом) входить 52 вітчизняних науковців та правників, серед яких більшість академіки та доктори юридичних наук, у тому числі: Голова Верховної Ради України Литвин В.М., Голова Конституційного Суду України Головін А.С., колишні голови КСУ Скомороха В.Є. та Селівон М.Ф., голова Центральної виборчої комісії Шаповал В.М., міністр юстиції України Лавринович О.В., міністр освіти і науки, молоді та спорту України Табачник Д.В., Генеральний прокурор України Пшонка В.П. та інші відомі юристи.

До складу авторського колективу Науково-практичного коментарю до законів України «Про виконавче провадження», «Про державну виконавчу службу», «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (видавництвом «ЦУЛ» у тому ж 2011 р. під прізвищем Теліпка В.Е. випущений аналогічний твір, що є плагіатом) входять такі відомі юристи-практики та науковці, як В.Б. Авер’янов, Л.М. Горбунова, В.В. Комаров, І.І. Ємельянова, Д.М. Сібільов, О.Р. Кузь, О.С. Захарова, Б.М. Бачук, А.О. Селіванов, М.М.Шупеня, З.Г. Рябошапка; керівником авторського колективу є О.В. Лавринович, нинішній міністр юстиції України.

Автором Науково-практичного коментаря Господарського процесуального кодексу України, випущеного у 2006 р. (перевиданого у 2008 р.) (видавництвом «ЦУЛ» у 2011 р. під прізвищем Теліпка В.Е. випущений аналогічний твір, що є плагіатом), є відомий вітчизняний адвокат В.Е. Беляневич, кандидат юридичних наук, що неодноразово визнавався кращим судовим юристом року за номінаціями «Юридичної практики».

Авторами Науково-практичного коментаря Цивільного процесуального кодексу України, випущеного у 2006 р. (знову ж видавництвом «ЦУЛ» у 2011 р. під прізвищем Теліпка В.Е. випущений аналогічний твір, в якому міститься плагіат), є суддя Львівського адміністративного окружного суду В.М. Кравчук, доктор юридичних наук, та Угриновська О.І., кандидат юридичних наук, доцент ЛНУ імені Івана Франка.

По ряду з вищеназваних прикладів численні факти плагіату встановлювалися висновками закладів судової експертизи системи Міністерства юстиції України, НДІ інтелектуальної власності НАПрНУ або заявлялися у доказовій базі при поданні позовів. Ознайомлення з іншими виданнями дозволяє із впевненістю говорити, що даний перелік зплагіачених видань можна було б продовжити. Однак для однозначного твердження мають бути факти, встановлення яких слід ініціювати безпосередньо тим суб’єктам авторського права, чиї права були порушені внаслідок активної «творчої співпраці» видавництва «ЦУЛ» та Теліпка В.Е.

Разом із тим представникам нашого інституту, як нікому іншому, добре відомо, наскільки довго тривають судові розгляди, а тим більше – кримінальні справи, предметом яких виступають порушені права інтелектуальної власності, у тому числі – авторські права. Як важко встановлювати розмір матеріальної шкоди за ст. 176 КК України, оскільки в країні відсутні єдині методики її розрахунку. Тому скільки часу цим займатимуться правоохоронні органи чи органи прокуратури, аби довести звинувачення у суді, невідомо. Як і ту кількість судових інстанцій, яку пройдуть ці спори до моменту прийняття кінцевого рішення або скільки ще має бути проведено судових експертиз, щоб дочекатися їх результату…

А допоки ці спори будуть тривати, контрафактна продукція і надалі вільно продається і буде продаватися на книжкових ринках, у магазинах, на сайтах, на книжкових ярмарках тощо. Яскравим підтвердженням чого став останній, 18-й Міжнародний книжковий ярмарок «Форум видавців у Львові», що відбувся 15-18 вересня 2011 р. і на якому численні видання ЦУЛ, у тому числі й звинувачені у плагіаті, спокійно виставлялися на його стендах та продавалися. Підтвердженням цьому можуть бути навіть фото, розміщені в Інтернеті, в яких висвітлювалася робота Форуму видавців, не говорячи вже про обурених відвідувачів ярмарку – суб’єктів авторських прав, чиї права так спокійно були порушені.

При цьому видавництво «ЦУЛ» у своєму листуванні з особами, чиї авторські права були ним порушені, рівно як і з відомими фахівцями, чиї прізвища без їх згоди були довільно поставлені як редактори творів під авторством Теліпка В.Е. (а це, щонайменше, В.Л. Мусіяка, Ю.Д. Притика; стосовно згоди редакторів інших видань просто відсутні офіційні дані), обрало одноманітний підхід. А саме, якщо передати коротко своїми словами суть цих відповідей: «Видавництво не несе відповідальності за порушення авторських прав, оскільки вся відповідальність згідно з договором лежить на Теліпкі В.Е. Видавництво приносить вибачення і знімає зазначені видання з продажу, оскільки не знало, що Теліпко В.Е. порушує чиїсь права, і цей факт – поодинокий. На жаль, більшість цих тиражів виявилася проданою».

У зв’язку із цим виникає декілька запитань.

По-перше, чи можна наведений вище перелік видань ЦУЛ під прізвищем Теліпка В.Е. вважати поодиноким випадком? І чому була така «сліпа» довіра молодій людині, яка протягом усього декількох років надавала до видавництва «власні» тексти обсягами понад півтисячи – тисячу сторінок академічних курсів, підручників, навчальних посібників, коментарів законів (навіть, як було встановлено пізніше експертизами, без виправлення помилок, допущених при друку в оригінальних текстах, з яких було сплагеачено «нові» твори)? При цьому, нагадаю, мова йде про 23-річну людину, що має повну освіту бакалавра права, а також (як випливає з інформації, розміщеної в Інтернеті), ступінь спеціаліста з питань інтелектуальної і промислової власності та авторського права в Академії інтелектуальної власності при Всесвітній організації інтелектуальної власності ООН! Людини, девізом якої заявлено «Делай что должно, и будь что будет!» (www.telipko.openua.net/bio.php).

По-друге, чому видавництво «ЦУЛ», яке заявляє про те, що не відповідає за порушення авторських прав, бо відповідачем є Теліпко В.Е., розміщувало при цьому знак охорони авторського права «© Центр учбової літератури» на кожному з примірників опублікованих творів під прізвищем Теліпко В.Е., ставлячи себе поряд з ним (у ряді випадків – і деякими іншими суб’єктами, наприклад, ВМГО «Український молодіжний правничий союз»). Адже розміщення знаку охорони авторського права, окрім виконання інформаційної функції, також спрямоване і на попередження випадків несанкціонованого (незаконного) використання авторських прав тих осіб, щодо яких він проставляється. І якби видавництво «ЦУЛ» не хотіло визнавати за собою виключні майнові права на твори, видані під прізвищем Теліпка В.Е., достатньо було проставити знак охорони авторського права (з метою дотримання видавничих стандартів) із засвідченням факту виконання ним певних робіт (наприклад, © видавництво «…», редакційна підготовка, оформлення). Однак цього немає. Заради справедливості слід зауважити, що виникнення та здійснення авторського права загалом жодною мірою не залежить від того, чи вміщено на оригіналі твору чи його примірниках знак охорони авторського права (використання якого передбачено ч. 2 ст. 437 ЦК України та ч. 3 ст. 11 Закону України «Про авторське право та суміжні права»), оскільки саме по собі авторське право виникає за фактом створення твору в об’єктивній формі і не вимагає будь-яких формальностей.

По-третє, чому видавництво «ЦУЛ» продовжує здійснювати продаж видань, звинувачених у плагіаті, незважаючи на те, що у своїх листах засвідчувало про повне вилучення їх з продажу? І навіть виставляє на міжнародних книжкових ярмарках?!

По-четверте, чи відомі видавництву «ЦУЛ» норми чинного законодавства України у сфері інтелектуальної власності та безпосередньо видавничої справи, зокрема, обов’язки видавця, закріплені у ст. 20 Закону України «Про видавничу справу», серед яких слід нагадати наступні: «здійснювати свою діяльність відповідно до законодавства України, поважати права інших суб'єктів видавничої та господарської діяльності; дотримувати норм авторського та патентного права, вимог державних і міждержавних стандартів, інших нормативно-правових актів, що регламентують видавничу справу; відшкодовувати збитки, заподіяні внаслідок порушення законодавства»?!

Видавництво повинно і має відповідати за допущені порушення чинного законодавства. Це виходить з положень чинного законодавства, що регулює і видавничу справу, і сферу інтелектуальної власності. У постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.2010 р. «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» заявлено, що належним відповідачем у справі про захист авторського права і (або) суміжних прав є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав. При цьому у п. 11 постанови закріплено, що, здійснюючи видавничу діяльність, видавець, що надав виготовлювачу видавничої продукції оригінал-макет твору для його друку, буде належним відповідачем у разі порушення прав автора твору.

Відповідальність за допущені порушення є й конституційним принципом. Адже згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (а право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності закріплено ст. 54 Конституції; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом). Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Зрозуміло, що допоки в судовому порядку не буде встановлено злочин Теліпка В.Е. або порушення законів про інтелектуальну власність чи видавничу діяльність видавництвом «ЦУЛ», обвинувачувати їх у цьому для будь-якого юриста буде щонайменше некоректним. Не говорячи вже про можливі зворотні звинувачення самим видавництвом у неповазі до його ділової репутації.

Однак вищенаведене у цьому листі дозволяє зробити висновок, що своїми діями видавництво «ЦУЛ» та Теліпко В.Е. не просто виявили неповагу до авторів чи зазіхнули на їх авторські права. Враховуючи, що це видавництво на ринку юридичної літератури працює далеко не перший рік і серед своїх авторів має достатню кількість відомих фахівців, не викликає сумнівів, що його представники (серед яких також багато фахівців своєї справи) добре знають ситуацію, що на цьому ринку є. Знають і мають знати видання і спеціалізацію авторів, яких до себе залучають. Тим більше все це виглядає незрозумілим з позицій логіки (однак не бізнесових інтересів), оскільки видавництвом «ЦУЛ» видано надзвичайну кількість якісних творів абсолютно з різних галузей наук. Однак наведені вище факти ставлять, на жаль, під сумнів, ділову репутацію видавництва в цілому, надають підстав для питання, а чи взагалі має право працювати на національному ринку видавництво, що так некритично (якщо висловитися коректно) «залучає чужу працю».

У даному випадку йдеться скоріше про явне і тривале нехтування загальними універсальними правовими принципами, закріпленими Конституцією України. Мова йде про неповагу до права, до правової держави, до гарантованості прав і свобод тощо. Неповагу до влади, яка не може захистити порушені права, навіть вищих посадових осіб держави, хоча усі рівні перед законом, і на цьому має ґрунтуватися правова держава. Проголошена Україною у власній Конституції. На дотриманні якої, на повазі до норм якої має виховуватися національна свідомість і гідність.

Вважаю, що нині і уповноважені органи державної влади, і українська юридична громадськість нарешті мають висловити своє професійне ставлення і виконати свій професійний обов’язок. Оскільки лише іbi potest valere populus, ubi leges valent – там може мати силу народ, де закони мають силу.

Олена ОРЛЮК,
доктор юридичних наук,
член-кореспондент НАПрН України,
директор НДІ інтелектуальної
власності НАПрНУ,
голова науково-експертної ради
при Державній службі інтелектуальної
власності України,
член науково-консультативної ради
Верховного Суду України

Источник: http://www.yurincom.com/ua/panoram_of_week/?id=8997

* * *

А вот и признание самого Телипко в научном плагиате: 

Справа № 1-969/11

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2012 року Подільський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Зубця Ю.Г.
при секретарі Топоровській О.В.,
за участю прокурора Святенко Д.О.,
представника цивільного позивача Яковлева А.А.
захисника Скриль О.К.,





розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про обвинувачення Теліпка Владислава Едуардовича, 03.05.1988 р.н., уродженця м. Миколаїв, гр-на України, українця, освіта вища, не одруженого, працює юристконсультом TOB «Машинобудівне підприємство «Респект», зареєстрований та проживає за адресою: м. Миколаїв. вул. Потьомкінська, 129а, кв. 107, раніше не судимий, у скоєнні злочину, передбаченого ст. 176 ч.2 КК України,-
ВСТАНОВИВ:

Теліпко В.Е., в період часу з 10.11.2010 по 27.01.2011 порушив авторські права Національної академії правових наук України на твір: «Конституція України: Науково- практичний коментар», при наступних обставинах:

У 2003 році Національна академія правових наук України видала книгу: «Конституція України: Науково-практичний коментар, автори Авер'янов А.Б., Батанов О.В., Баулін Ю.В., та ін., Ред.кол. Тацій В.Я., Битяк Ю.П., Грошевой Ю.М. та ін., - Харків: Видавництво «Право»; К: Концерн «Видавничій дім «Ін Юре», 2003 - 808с.

На підставі ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», вкачаний твір є результатом творчої праці, втілений у матеріальному носії, тому охороняється авторським правом.

Згідно Постанови № 28/1-4 Національної академії правових наук України від 07.07.2003 (п.3), вказаному вище науковому виданню наданий статус службового твору. Згідно вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права», від 23.12.1993 (ст. 16, п.2), авторське право на службовий твір належить роботодавцю, тобто, Національній академії правових наук України.

Так, Теліпко В.Е., в невстановлений слідством час в невстановленому місці, з корисливих спонукань, невстановленим способом отримав електронний примірник книги «Конституція України: Науково-практичний коментар, автори Авер'янов А.Б., Батанов О.В.. Баулін Ю.В., та ін., Ред.кол. Тацій В.Я., Битяк Ю.П., Грошевой Ю.М. та ін., - Харків: Видавництво «Право»; К: Концерн «Видавничій дім «Ін Юре», 2003 - 808с.» для його переробки. Далі, використовуючи електронний примірник даного твору, вніс доповнення оригінального тексту науково-практичного коментарю посиланнями на нормативно-правові акти, які були чинні на 01.12.2010, рішення Конституційного суду України з 2003 по 2010 рік та інші текстуальні зміни для набуття вигляду літературного письмового твору науковою характеру у галузі права автором якого він являється.

Далі, Теліпко В.Е., продовжуючи свої злочинні дії, 10.11.2010р. уклав з TOB «Центр навчальної літератури», розташований за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 23, к.8, авторський договір № ТВЕ-11112010, та в подальшому незаконно відтворив шляхом друкування твір: «Конституція України В.Е. Теліпко Науково-практичний коментар Конституції України. Станом на 1 грудня 2010р. / За ред. Мусіяки B.Л. - К.: Центр учбової літератури, 2011 - 544с.» тиражем 1000 примірників та незаконно розповсюдив його, без дозволу на те відповідних правовласників з порушенням майнових авторських прав Національної академії правових наук України на твір «Конституція України: Науково- практичний коментар», чим завдав останнім матеріальної шкоди у великих розмірах на загальну суму 180000 грн.

Згідно висновку № 4763/4992/11-12 судової експертизи об'єктів Інтелектуальної ласності, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України від 21.06.2011, у творі: «Науково-практичний коментар Конституції України В.Е. Теліпко», використаний текст твору «Конституція України: Науково-практичний коментар, автори Авер'янов А.Б., Батанов О.В., Баулін Ю.В.. та ін.». шляхом відтворення або переробки, що є неправомірним використанням твору, тобто, порушенням закону України «Про авторське право і суміжні права».

В судовому засіданні захисником Скриль O.K. було заявлено клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності Теліпко В.Е. у зв'язку із передачею на поруки трудового колективу - TOB «Машинобудівне підприємство «Респект», пояснюючи це тим. що Теліпко В.Е.. вперше притягується до кримінальної відповідальності за злочин середньої тяжкості, свою вину в скоєнні злочину визнав повністю, щиро розкаявся, також тим, що зборами трудового колективу TOB «Машинобудівне підприємтво «Респек» від 09.1.2012р. протокол №6-1/2012 прийнято рішення про взяття Теліпко В.Е. на поруки колективу.

Прокурор та представник цивільного позивача проти заявленого клопотання заперечували. Підсудний Теліпко В.Е. підтримав заявлене клопотання.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши думку учасників судового процесу, суд приходить до висновку, що дане клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно ч. 3 ст. 10 КПК України, за наявності підстав, зазначених у ст. 47 КК України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.

Стаття 47 КК України передбачає, що особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Як вбачається з матеріалів справи Теліпко В.Е. вперше вчинив злочин середньої тяжкості. В судовому засіданні підсудний Теліпко В.Е. вину у інкрімінованому йому злочині визнав повністю та щиро розкаявся, цивільний позов визнав повністю. Суду надано клопотання трудового колективу TOB «Машинобудівне підприємтсво «Респект» про передачу на поруки трудового колективу Теліпко В.Е.

Представник TOB «Машинобудівне підприємство «Респект» Шанайц О.С. пояснив суду, що Теліпко В.Е. працює на посаді юристконсульта TOB «Машинобудівне підприємство «Респект» з 25.08.2010р. На зборах трудового колективу 09.01.12р. було прийнято рішення про взяття Теліпко В.Е. на поруки трудового колективу.

За таких обставин справа підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 47 КК України, ст.ст. 7-1, 10 КПК України.
суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальну справу по обвинуваченню Теліпко Владислава Едуардовича. за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 176 КК України, закрити, в зв'язку з передачею його на поруки трудового колективу TOB «Машинобудівне підприємство «Респект».

Запобіжний захід обраний підсудному Теліпко В.Е. у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання-СКАСУВАТИ.

Речовий доказ по справі - матеріали виїмки проведеної в Київському регіональному центрі Національної академії правих наук України протоколом виїмки від 21.06.2011 - вилучений примірник книги автора Теліпка В.Е. «Науково-практичний коментар Конституції України», в TOB «Центр учбової літератури» протоколом виїмки від 20.06.2011 вилучені електронний на компакт-диску типу СО-К. та роздрукований варіанти рукопису автора Теліпка В.Е. «Науково-практичний коментар Конституції України», надруковані TOB «Центр учбової літератури» коментарі у кількості 151 примірник реалізацією яких зупинено, а також повернуті разом з висновком експерта № 4763/4992/11-12 примірник книги автора Теліпка В.Е. «Науково-практичний коментар Конституції України» та примірник книги «Конституція України: Науково-практичний коментар»/ Ред. Кол. В.Я. Тацій. Ю.Н. Битяк.

Ю.М. Грошевой та ін. - Харків: Видавництво «Право»; К.: Концерн «Видавничий Дім» «Ін Юре», 2003 - які передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві - знищити.

Цивільний позов - залишити без розгляду.

Постанова може бути оскаржена в Апеляційний суд міста Києва через Подільський районний суд міста Києва протягом семи діб з моменту її проголошення.

Суддя: Ю.Зубець
 


понедельник, 12 марта 2012 г.

Киев и ЕВРО 2012


Столица Украины явно не готова принять футбольный чемпионат ЕВРО 2012 на высоком уровне.

Асфальт положили осенью 2011, уже в начале зимы 2012 он начал крошиться

Совсем близко от стадиона. Пизанская осветительная мачта

После укладки асфальта образовалась дырка, ее просто присыпали

"Могилка" для туристов

Уже крошиться новый асфальт


Без комментариев

Был тротуар и нет его(

Установили туалеты, которые не работают до сих пор

Закатали асфальтом

Асфальт был положен осенью 2011 года

воскресенье, 11 марта 2012 г.

Щодо «Комісії з журналістської етики»

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про об'єднання громадян» від 16.06.1992 № 2460-XII громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

В складі Всеукраїнської громадської організації «Комісія з журналістської етики», яка зареєстрована Міністерством юстиції України 05.03.2003 (свідоцтво № 1895, код ЄДРПОУ: 26409287), діє Комісія з журналістської етики.

До повноважень Комісія належить: розгляд конфліктних ситуацій етичного характеру як за зверненням журналіста, так і за зверненням інших фізичних та юридичних осіб, зацікавлених у етичній оцінці професійної діяльності конкретного журналіста, головного редактора, засновника або власника ЗМІ або державного органу, що має компетенцію у галузі масової інформації.

Комісія виносить рішення спираючись на норми законодавства України, статтю 19 Декларації прав людини, статтю 10 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст. 34 Конституції України тощо; застосовуючи до конкретних ситуацій згаданий вище «Етичний кодекс українського журналіста».

Етичний кодекс українського журналіста – це документ, який прийнятий засновниками Комісії.

На офіційному сайті Комісії (http://www.cje.org.ua) в розділі «Рішення» розміщенні рішення Комісії з яких випливає, що за зверненнями громадян та організацій Комісія проводить перевірку публікацій та програм ЗМІ на відповідність вимогам «Етичного кодексу українського журналіста».

Наприклад, Комісія розглянула заяву А.Слюсарчука щодо публікацій про нього у тижневику «2000» (№ 22(560) 3-9 червня 2011року, Роман БАРАШЕВ) та у «Робітничій газеті» (№104 від 11 червня 2011 року, Володимир БОГУН) і прийняла рішення про оголошення журналістам Р.Барашеву та В.Богуну громадського осуду за порушення ст.ст. 9 та 10 «Етичного кодексу українського журналіста» (http://www.cje.org.ua/decisions/96). 



Натомість, ні заявник, який відомий як «Доктор Пі», ні журналісти не є членами ВГО «Комісія з журналістської етики» та не є підписантами Етичного кодексу українського журналіста.

Відповідно до п.п. 2.2 статуту ВГО «Комісія з журналістської етики» до завдань Комісії з журналістської етики віднесено, в тому числі встановлення порушень професійної етики у журналістській діяльності та винесення рішень з цих питань.

З урахуванням ст. 3 Закону України «Про об'єднання громадян», такі рішення Комісія може приймати лише стосовно членів ВГО «Комісія з журналістської етики», тобто щодо осіб, які дали згоду керуватися нормами «Етичного кодексу українського журналіста».

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про об'єднання громадян» для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах, зареєстровані об'єднання громадян користуються правом:
  • виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права;
  • представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах;
  • брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо);
  • ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші об'єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні;
  • створювати установи та організації;
  • одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;
  • вносити пропозиції до органів влади і управління;
  • брати участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»;
  • розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі;
  • засновувати засоби масової інформації;
  • брати участь у розробленні проектів рішень з питань ґендерної рівності, що приймаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
  • делегувати своїх представників до складу консультативно-дорадчих органів з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, що утворюються при органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування;
  • проводити моніторинг з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Натомість, Комісія порушує ст. 3 Закону України «Про об'єднання громадян» і займається діяльністю несумісною з призначенням громадської організації. Дії Комісії щодо перевірки на дотримання норм «Етичного кодексу українського журналіста» не членів ВГО «Комісія з журналістської етики» виходять за межі повноважень громадської організації, які визначені в ст. 20 Закону України «Про об'єднання громадян». 

В Україні не існує жодного закону, який би наділяв ВГО «Комісія з журналістської етики» повноваженнями здійснювати перевірку  публікацій та програм ЗМІ на відповідність нормам «Етичного кодексу українського журналіста» та ухвалювати рішення у таких формах:
  1. Дружнє попередження – найм’якша форма рішення. Застосовується у випадках, коли Комісія розцінила порушення норм журналістської етики журналістом або органом ЗМІ, які стали об’єктом слухань Комісії, як ненавмисну помилку. Дружнє попередження не є обов’язковим для публікації, воно надсилається журналісту, керівнику ЗМІ та особі, яка звернулася із заявою.
  2. Заява Комісії – застосовується у випадках, коли дії журналіста чи ЗМІ розцінюються Комісією як такі, що порушили норми журналістської етики, порушили право громадськості на отримання правдивої інформації або загрожують іміджу українських ЗМІ. Заява Комісії надсилається журналістам, керівникам ЗМІ, які стали об’єктом слухань Комісії; особі, яка звернулася із заявою; керівним органам організацій – колективних членів Комісії; розповсюджується серед журналістів, які підписали Етичний кодекс. ЗМІ оприлюднюють або не оприлюднюють Заяву на власний розсуд.
  3. Заява у формі публічного осуду. Застосовується у випадках, коли дії журналістів або ЗМІ розцінюються Комісією як свідоме порушення норм журналістської етики і є абсолютно несумісними з поняттями професійної журналістики. Заява Комісії про публічний осуд розповсюджується якнайширше всіма доступними Комісії засобами. Комісія та Секретаріат докладають зусиль для того, щоб Заява про публічний осуд була оприлюднена якомога більшою кількістю ЗМІ.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про об'єднання громадян» об'єднання громадян створюються і діють на основі законності.

Частиною 1 статті 31 Закону України «Про об'єднання громадян» передбачено, що з метою припинення незаконної діяльності об'єднання громадян за поданням легалізуючого органу або прокурора суд може тимчасово заборонити окремі види діяльності або тимчасово заборонити діяльність об'єднання громадян на строк до трьох місяців.

Враховуючи, що основним видом діяльності ВГО «Комісія з журналістської етики» є розгляд конфліктних ситуацій етичного та професійного характеру, які виникають в журналістському середовищі та між цим середовищем та громадськістю у зв’язку з виконанням журналістами свого професійного обов’язку та ухвалення по ним рішень, у зацікавлених осіб є всі законні підстави звернутися до Державної реєстраційної служби України (орган реєстрації ВГО) або до прокуратури Печерського району міста Києва (за місцем реєстрації ВГО) з вимогою про тимчасову заборону діяльності ВГО «Комісія з журналістської етики» на три місяці.


P.S. По суті, Комісія з журналістської етики наділила себе повноваженнями третейського суду, при цьому в Законі України «Про третейські суди» чітко визначений порядок реєстрації та діяльності таких органів. 

----


«Круглий стіл» з питань захисту права українських журналістів на свободу слова, який відбувся 22 березня 2012 р. (відео)

Учасники: Роман Барашев, журналіст газети "2000"; Клим Братківський, адвокат; Любов Дорофеєва, журналіст газети "Юридичний вісник України"; Наталя Сидорова, журналіст газети "Вечірні вісті"; Дмитро Федоренко, головний редактор сайту RT.KORR; Денис Ципін, юрист; Володимир Шаров, головний редактор газети "Юридичний вісник України"; Юрій Шеляженко, головний редактор газети "Правдошукач", секретар КОЛО. 

Йшлося про діяльність громадської організації «Комісія з журналістської етики». Були оголошені факти втручання в діяльність журналістів та тиску на ЗМІ, які публікують гостро соціальні, неупереджені матеріали, а також надана правова оцінка ситуації фахівцями в галузі права.

Див.:
  1. Комиссия по журналистской этике – пятая колонна для свободы слова в Украине? 
  2. «Громадський осуд» з присмаком шахрайства
  3. О журналистской этике и шарлатанстве

четверг, 8 марта 2012 г.

Фоторепортеры без границ?

Фоторепортеры без границ?

В каких пределах допускается фотовоспроизведение экспонатов фотовыставки

Ирина Гончар

Клим БРАТКОВСКИЙ Адвокат Клим БРАТКОВСКИЙ: «Закон не запрещает продавать фотографии объектов авторского права, отснятые для информирования общества о событиях»
 
Защита авторского права на Украи­не сталкивается с серьезными вопросами, связанными как с законодательным регулированием, так и с общественным правопониманием пределов и сути такого права. Особенно актуален вопрос в контексте права на информацию.

Освещая культурные и художественные новинки, довольно сложно обойтись без частичного, а местами и полного воспроизведения объекта авторского права. Впрочем, в этих целях пункт 4 статьи 21 Закона Украины «Об авторском праве и смежных правах» допускает без согласия автора (правообладателя) воспроизведение с целью освещения текущих событий средствами фотографии или кинематографии, публичное оповещение или другое публичное сообщение произведений, увиденных или услышанных во время таких событий, в объеме, оправданном информационной целью, с обязательным указанием имени автора и источника заимствования.
Но какой объем оправдан этой самой информационной целью?

Именно на этот вопрос почти четыре года ищут ответ суды, рассматривая спор, возникший в связи с фотографическим воспроизведением экспонатов фотовыставки и последующим предложением к продаже соответствующей информации.

В декабре 2007 года в г. Киеве прошла персональная выставка работ Екатерины Рождественской «Знаменитости в фотопроектах», накануне которой состоялись пресс-конференция и пресс-обзор самой экспозиции с правом открытой фотосъемки. Многие фотографы и информационные агентства осветили мероприятие, проиллюстрировав его фотографиями экспонатов. Среди них и фотоагентство «Фотолента» (структурное подразделение ООО «Эволюшен Медиа»), в частности фотограф Максим Дондюк, в четырех (из многих других) работах которого г-жа Рождественская усмотрела нарушение своего авторского права. На спорных снимках крупным планом в полном объеме были воспроизведены ее авторские работы, а на сайте «Фотоленты» указывалась информация о возможности приобретения, в том числе, этих фотоснимков.

Обращаясь в суд, г-жа Рождественская просила обязать ООО «Эволюшен Медиа» прекратить нарушение авторского права, взыскать компенсацию за противоправное использование ее произведений в размере 51 500 грн и 5000 грн возмещения морального вреда, причиненного ее деловой репутации.

В 2009 году Шевченковский районный суд г. Киева, позицию которого поддержал и Апелляционный суд г. Киева, отказал в удовлетворении исковых требований полностью. Однако 24 ноября 2010 года Верховный Суд Украины, рассматривая дело в порядке кассации, отменил принятые решения и направил дело на новое рассмотрение в связи с неполным установлением обстоятельств дела, а именно: в каком объеме были воспроизведены объекты авторского права и оправдан ли он информационными целями (см. «Информационные цели», газета «Юридическая практика», № 3 (682) от 18 января 2011 года).

Примечательно, что в ходе нового рассмотрения Шевченковский районный суд г. Киева (решение от 17 мая 2011 года) также не нашел оснований для удовлетворения исковых требований, а 9 февраля с.г. с этим согласился и Апелляционный суд г. ­Киева, который отменил решение суда первой инстанции только в части удовлетворения требования ответчика возместить расходы на правовую помощь ввиду их недоказанности.

Представители ответчика уверены, что смогли убедить суд в том, что предлагали к продаже информацию о выставке, а не репродукции работ (которые они и не создавали), представители истца, в свою очередь, настаивают на том, что отсутствие реальной продажи фотографий не исключает нарушения авторского права.

«В ходе нового судебного процесса ответчиками было доказано, что репродукционные и фоторепортажные снимки имеют значительные различия. На выставке фотограф сделал репортажную фотосъемку, которая предусматривает общий, средний и крупный план экспонатов. В то же время для репродукционной фотосъемки требуется специальная фото- и светотехника. Качество репродукционной съемки несравнимо выше, поэтому и неудивительно, что перефотографированные работы г-жи Рождественской не настолько качественные, как хотелось бы автору. Следова­тельно, спорные фотографии не являются в прямом смысле «репродукциями портретов», а всего лишь репортажными фотографиями с выставки», — подчеркивает адвокат Клим Братковский.

Также он акцентирует внимание, что фотографии были размещены на сайте, предназначенном для печатных и электронных СМИ, в разделе «ФОТОНОВОСТИ», где осуществляется оперативное освещение важнейших событий в политической, экономической, культурной и спортивной жизни Украины в режиме онлайн. То есть снимки были предназначены для освещения текущих событий, а не какого-либо другого использования (в полиграфии, в рекламе), как настаивал на этом представитель истца. Поэтому «у суда не возникло никаких сомнений, что из 150 работ 4 фотографии, даже если они и были сделаны крупным планом, никоим образом не превышают объем, который оправдан для освещения открытия выставки». И хотя действительно указывалась цена (которая не относилась непосредственно к снимкам), спорные фотографии были представлены в демонстрационном режиме, то есть приобрести их нельзя.

Также г-н Братковский обращает внимание, что закон не запрещает продавать фотографии, созданные в рамках части 4 статьи 21 Закона, а часть 5 этой же статьи даже разрешает перефотографировать всю выставку и выпустить каталог без разрешения автора, однако в таком случае прямо запрещена его последующая продажа.

В то же время представитель Екатерины Рождественской адвокат Владимир Скуры­дин считает, что суды приняли решения в пользу ответчика, исходя только из отсутствия факта продажи спорных фотографий, не дав надлежащей правовой оценки доказанному и признанному ответчиком факту несанкционированного размещения фоторабот истца в сети Интернет для всеобщего доступа. А целью такого размещения, по мнению представителя истца, было именно информирование посетителя о том, что фотоизображения, являющиеся предметом спора, могут быть приобретены за определенную сумму денег (15 у.е.) и на определенных условиях. «При этом, на мой взгляд, факт последующих продаж фотоизображений или отсутствие такового никак не влиял на заявленную изначально цель их размещения на интернет-сайте, предназначенном для продажи таких фотоизображений», — уверен г-н Скурыдин.

Также малоубедительным, по мнению представителя истца, выглядит довод, что использование ответчиком фоторабот истца оправдано тем, что мероприятие презентации выставки было открытым, при котором не запрещалось производить фотосъемку, в том числе и выставочных работ. «Открытый доступ к объектам авторских прав, отсутствие запрета на их фотофиксацию не дают права лицам, имеющим такой доступ, эти авторские права нарушать. При этом технический способ воспроизведения работ автора имеет второстепенное значение: не суть важно, как было сделано воспроизведение объекта авторских прав, важнее, как были использованы результаты этого воспроизведения, — убежден Владимир Скурыдин. — Именно поэтому истец не заявил претензий к десяткам фотографов и журналистов, использовавших полученные на презентации выставки фотографические изображения в соответствии с требованиями действующего законодательства, в том числе и для «освещения текущих событий» в «объеме, оправданном информационной целью».

Интересно, что хотя судебный спор был разрешен не в пользу Екатерины Рождественской, во время судебных тяжб спорные фотографии все-таки были удалены ответчиком с сайта, что являлось одним из главных требований истца. «В суде представителями ответчика было заявлено об отсутствии изначальных намерений продажи фотографий третьим лицам, чем косвенно была подтверждена правота заявителя, отстаивающего свои авторские права», — резюмирует г-н Скурыдин.

Свой позитив из решения вынесли и представители ответчика, которые уверены, что такая правовая позиция суда имеет принципиальную важность для фоторепортеров и фотоагентств, поскольку подтверждает право воспроизводить с помощью фотографии объекты авторского права, которые были увидены во время событий, причем в любом объеме, если он оправдывает главную задачу воспроизведения — освещение текущего события. И, по-видимому, достаточность такого воспроизведения полагается устанавливать именно фотографам-корреспондентам, а не непосредственно авторам объекта авторского права.

Станет ли эта правовая позиция основополагающей для работы фотографов и авторов — покажет время. Вопрос с дальнейшим, кассационным обжалованием решения пока открыт.