воскресенье, 5 апреля 2020 г.

Що таке «громадське місце»

Значення цього поняття особливо нікого не турбувало до того часу, поки не з’явився проект Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211» від 02 квітня 2020 року № 255 (далі - «Постанова»). Цією Постановою встановлюється заборона до 24 квітня 2020 р. перебувати в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно.


Здавалося би, громадське місце - це простір, до якого є доступ людей і який призначений для них. Очевидно, що це може бути вулиця, парк, магазин, стадіон, зоопарк тощо. Але, як виявилось, для деяких це поняття не є очевидним і в них почали вникати запитання, так що таке «громадське місце», де його нормативне визначення? І зразу на поміч прийшов Гугл, який видає посилання на Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» від 22.09.2005 № 2899-IV (далі - «Закон № 2899-IV»). В цьому законі є визначення громадського місця - це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони. Тобто, в цьому визначенні не йде мова про вулиці, парки сквери тощо. І багато людей почали фантазувати на тему, що громадські місця - це лише приміщення, переходи та стадіони. НІТ. В Законі № 2899-IV спеціально дано визначення «громадському місцю» в скороченому вигляді, оскільки це визначення застосовується ВИКЛЮЧНО до правовідносин, пов’язаних з вживанняя тютюнових виробів. Якщо б в Законі № 2899-IV цього визначення не було, то заборона вживати тютюнових виробів поширювалася б і на вулицю, сквери тощо. Ще раз підкреслюю, в ст. 1 «Визначення термінів» Закону № 2899-IV чітко вказано: «Для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: громадське місце - ...». Тобто, застосовувати це визначення до правовідносин, які не пов’язані із вживанням тютюнових виробів невірно. Деякі думають, що всі терміни мають бути визначені на рівні законів. НІТ. Такі визначення треба робити лише в тих випадках, коли вони не мають однозначного розуміння (має кілька значень) або коли до певних правовідносин слід окреме значення терміну.  Відсутність визначення терміну в законі чи в іншому нормативно-правовому акті (НПА) аж ніяк не позбавляє на його тлумачення за правилами юридичної науки. Існують наступні способи тлумачення норм права:
Граматичний (філологічний, лексичний, текстовий) 
Логічний 
Телеологічний (цільовий) 
Систематичний (системний)
Історико-політичний 
Функціональний 
Спеціально-юридичний 

Так чи має юрист бути трошки лінгвістом? Так, а чому ні? Для прикладу, в Цивільному кодексі України передбачена можливість тлумачення умов договору (ст. 637 ЦК України), як стороною договору, так і судом. «При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів» (ч. 3 ст. 213 ЦК України). Тобто, якщо є сумніви щодо значення якогось слова, то слід брати тлумачний словник. А якщо зовсім біда з тлумаченням, тоді треба залучати лінгвіста, як експерта. Ще раз наголошую, що не усі терміни мають бути визначені в НПА. 

Ще для прикладу навожу Постанову Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009. ВСУ констатує: «Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації... Виключення становить надане в статті 2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» поняття ділової репутації, яка визначається як .... . Зазначене поняття застосовується до правовідносин, на які поширюється цей Закон». 

Тобто, ВСУ звертає увагу, що якщо в законі є якесь визначення терміну, то слід звертати увагу, що це визначення застосовується до правовідносин, на які поширюється цей закон. Згадуємо Закон № 2899-IV і розуміємо, що його визначення «громадського місця» застосовуються лише щодо вживання тютюнових виробів і аж ніяк до карантину. 

Далі ВСУ наводить визначення «честі», «гідності» та «ділової репутації», які містяться в словниках. Тобто, ВСУ жодним чином не цурається звертатися до словників, щоб надати визначення термінам. Тому, я не зовсім розуміє деяких осіб, які вважають, що усі терміни мають міститися в НПА і юрист не має бути лінгвістом. 

Ще наводжу приклад. В Кримінальному кодексі України є визначення, що таке крадіжка (ст. 185 КК України), грабіж  (ст. 186 КК України), розбій (ст. 187 КК України), шахрайство (ст. 190 КК України). Але зупинимося на шахрайстві. Відповідно до ч. 1 ст. 190 КК України шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Найцікавіше, що у людей чомусь не виникає питання, а що таке «обман»? Насправді «обман», як і «громадське місце» не мають законодавчого визначення, але ж якось суди розглядають кримінальні провадження по ст. 190 КК України і постановляють вироки. 

Слід також звернутися до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Там досить часто використовується слово «громадський»:
громадські роботи
громадський порядок 
громадська безпека 
громадське формування
громадське харчування 
громадський житловий фонд
громадське обговорення 
громадський вплив
громадські місця

Також є адміністративні правопорушення, які вчинені в громадських місцях: ст. 154 КУпАП «Порушення правил тримання собак і котів», ст. 173 КУпАП «Дрібне хуліганство», ст. 178 КУпАП«Розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п'яному вигляді», ст. 181 КУпАП «Азартні ігри, ворожіння в громадських місцях», ст. 182 КУпАП «Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях». 

Давайте розглянемо дефініцію правопорушення, передбаченого ст. 178 КУпАП: «Розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль». 
1. Розпивання на вулицях, у скверах, парках... 
2. Поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає...

Тобто, якщо нам невідомо, що таке «громадське місце», то саме в цій статті розкривається значення «громадських місць», а саме: вулиці, спортивні споруди, сквери, парки тощо.

Отже, неповинно бути жодних сумнівів, що до «громадських місць» також відносяться: вулиці, парки, сквери тощо і відповідно в цих місцях заборонено знаходитися без вдягнутих засобів індивідуального захисту.

Комментариев нет:

Отправка комментария