Як працювати з відкритими джерелами в мережі Інтернет

Пропоную вашій увазі приклад проведення пошуку та перевірки інформації у відкритих джерелах в мережі Інтернет.

І. 27.08.2015 Головний редактор інтернет-видання "Цензор.Нет" Юрій Бутусов в своєму блозі написав публікацію: "Судья Пихур и дело на 4,3 миллиона долларов".

В цій публікації йде мова про те, що під час обшуку в мережі валютних обмінних пунктів (компанія "Вікторія") були вилученні значні валютні цінності та зброя, проте суддя Шевченківського районного суду міста Києва Олена Піхур відмовила слідчому в арешті вилучених речових доказів. Слідчі дії проводилися в рамках кримінального провадження по розслідуванню фактів ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. 

В своїй публікації Юрій Бутусов також звертається до народного депутата України Соболєва Єгора Вікторовича з приводу незаконного рішення судді Олени Піхур, щоб він розібрався з цією справою, оскільки є підстави підозрювати суддю в тому, що вона діяла в інтересах осіб, у яких вилучили валютні цінності та зброю. 

В публікації немає жодних посилань на офіційні документи, тому я і обрав цю справу для прикладу, як можна перевірити інформацію в мережі Інтернет, а також дослідити подальшу долю цього кримінального провадження.  

ІІ. В нас є неповні дані про суддю, тому для початку слід на веб-сайті Шевченківського суду міста Києва (http://sh.ki.court.gov.ua) знайти перелік суддів цього суду. В телефонному довіднику суду ми виявили, що суддя Олена Піхур дійсно існує і що її повне ім'я - Піхур Олена Віталіївна.

З пошукової системи Гугл нам стає відомо, що 17.03.2016 Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККС України) прийняла рішення №710/дп-16 про винесення догани судді Шевченківського суду міста Києва Піхур Олені Віталіївні з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.  

До речі, самого рішення №710/дп-16 на веб-сайті ВККС України немає. Але я звернувся із інформаційним запитом до ВККС України з вимогою надати копію цього рішення. (інші аналогічні рішення на сайті є). ВККС України надав копію свого рішення №710/дп-16 від 17.03.2016.

Натиснути на зображення (+)

Обґрунтування притягнення до відповідальності  

З веб-сайта ВККС України дізнаємося, що Постановою Вищого адміністративного суду України від 01.06.2016 по справі № П/800/244/16 скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17.03.2016 710/дп-16 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Шевченківського районного суду міста Києва Піхур Олени Віталіївни та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

http://vkksu.gov.ua/ua/rishiennia-komisii/rishiennia-komisii-za-2016

Тобто, виходить так, що суддя Олена Піхур не погодилась з тим, що її за щось притягнули до дисциплінарної відповідальності і вона це рішення оскаржила у Вищому адміністративному суді України (ВАС України). 

ІІІ. Отже, щоб зрозуміти, що це було за рішення, необхідно звернутися до Єдиного державного реєстру судових рішень (ЄДРСР) www.reyestr.court.gov.ua.

Слід вибрати:

Регіон суду: Київ

Найменування суду: Вищий адміністративний суд України

Справа №: 800/244/16

www.reyestr.court.gov.ua

Ми отримали наступні результати: 4 ухвали і 1 постанову від 01.06.2016.

З постанови ВАС України від 01.06.2016 випливає, що до ВККС України із заявою звернувся народний депутат України Соболєв Є.В. з приводу публікації на сайті інтернет-порталу «Цензор.нет» статті, де мова йде про можливі зловживання суддею ОСОБА_6 під час здійснення правосуддя в справі щодо накладення арешту на вилучені кошти ТОВ «ФК Вікторія». Під "ОСОБА_6" ми можем точно ідентифікувати суддю Олену Піхур, так як усі дані збігаються (дати, назви тощо).

Відповідно до цієї постанови, колегія суддів ВАС України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Адміністративний позов Піхур Олени Віталіївни (ОСОБА_6) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17 березня 2016 року № 710/дп-16 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Шевченківського районного суду міста Києва Піхур Олени Віталіївни та застосування до судді Шевченківського районного суду міста Києва Піхур Олени Віталіївни дисциплінарного стягнення в виді догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на користь Піхур Олени Віталіївни судовий збір у розмірі 551,20 гривня.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Головуючий суддя І.О. Бухтіярова, судді М.І. Костенко, Н.Є. Маринчак, І.Я. Олендер, І.В. Приходько.

Отже, з цієї інформації ми можемо зробити декілька висновків.

По-перше, народний депутат України Соболєв Є.В. відреагував на публікацію Головного редактора інтернет-видання "Цензор.Нет" Юрія Бутусова.

По-друге, ВККС України відреагувала на заяву народного депутата України Соболєв Є.В. щодо дій судді Олени Піхур і притягнула суддю до дисциплінарної відповідальності.

По-третє, суддя Олена Піхур оскаржила рішення ВККС України через ВАС України, який задовольнив її адміністративний позов в повному обсязі. 

По-четверте, ми дізналися номер Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) -  42015100000000068, за допомогою якого ми зможемо зібрати набагато більше інформації.

По-п'яте, ми дізналися про дату прийняття спірної ухвали судді Шевченківського районного суду міста Києва Олени Піхур (14.08.2015) і ухвали Апеляційного суду міста Києва (27.08.2015) про скасування ухвали судді Піхур. 

В ЄДРСР була опублікована лише ухвала Апеляційного суду міста Києва від 27.08.2015, а спірної ухвали судді Олени Піхур від 14.08.2015 там не було оприлюднено. Проте я написав електронний інформаційний запит до Шевченківського районного суду  міста Києва: 

Кому: Шевченківський районний суд міста Києва  

inbox@sh.ki.court.gov.ua

14 серпня 2015 року слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва Піхур Олена Віталіївна ухвалила ухвалу про відмов в задоволенні клопотання слідчого в кримінальному провадженні, внесеному 23.01.2015 року у ЄРДР за № 42015100000000068.

В Єдиного державного реєстру судових рішень ця ухвала не опублікована, проте опублікована ухвала Апеляційного суду міста Києва, яка скасувала ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду  http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/49614099.

Прошу надати наступну інформацію:

З яких причин ухвала від 14.08.2015 не опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень? І коли вона буде опублікована? 

Після надсилання запиту спірна ухвала судді Олени Піхур від 14.08.2015 з'явилася в ЄДРСР www.reyestr.court.gov.ua/Review/63415531.

З цієї ухвали випливає, що суддя відмовила в задоволенні клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна на тій підставі, що в ухвалі суду про проведення обшуку зазначена адреса: м. Київ, вул. Малишка, 39 А, а за документами про розташування пункту обміну валют ТОВ «ФК» Вікторія» зазначена адреса: м. Київ, вул. Малишка, 39а (літ А). 

Тобто, з формальних підстав слідчий суддя Олена Піхур відмовила в задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС третього відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підполковника податкової міліції Проценко О.В. про арешт тимчасово вилученого майна в кримінальному провадженні № 42015100000000068.

27.08.2015 Апеляційний суд міста Києва спірну ухвалу слідчого судді Олени Піхур скасував  та постановив нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та наклав арешт на майно, вилучене в ході обшуків 05.08.2015, а саме:

• грошові кошти в сумі 3 804 007 доларів США;        
• грошові кошти в сумі 10 700 909 грн.;
• грошові кошти в сумі 1 443 530 російських рублів;
• грошові кошти в сумі 6 462 євро;
• три штампи ТОВ «ФК «Вікторія»;
• кліше ОСОБА_9;
• печатка «Для валютних операцій» ТОВ «ФК «Вікторія»;
• автомат АКСУ № затвора НОМЕР_2, номер автомата НОМЕР_3;
• автомат АКСУ № затвора НОМЕР_4, номер автомата НОМЕР_5;
• автомат «Сайга-410К» з магазином з 8 патронами, номер автомата НОМЕР_1;
• 9 патронів та магазин;
• автомат «Сайга-410К» з магазином з 10 патронами, номер автомата НОМЕР_6;
• револьвер «Комбриг» номер НОМЕР_7 з 6 патронами;
• пристрій для відстрілу гумових куль «ФОРТ 12Р» заводський номер № НОМЕР_8 з предметами, зовні схожими на набої з гумовими кулями до пристрою для відстрілу гумових куль «ФОРТ 12Р» у кількості 14 штук;
• автомат «Сайга-410К» з магазином з 10 патронами, номер автомата НОМЕР_11;
• автомат «Сайга-410К» з магазином з 10 патронами та магазином з 7 патронами, номер автомата НОМЕР_9;
• пістолет «Форт 12 Р» з одним магазином з 12 патронами, номер пістолета НОМЕР_10.

IV. Тепер зберемо інформацію щодо фірми ТОВ «ФК «Вікторія». Для цього ми можемо скористатися безкоштовним доступом до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch або безкоштовною частиною ресурса "Юконтрол" https://youcontrol.com.ua.

В спірній ухвалі слідчого судді Олени Піхур вказаний код фірми - ТОВ «ФК «Вікторія» (код ЄДРПОУ 34727227)", тому її буде досить просто знайти в ЄДР.

Достатньо вибрати: Юридична особа / Повне найменування або код ЄДРПОУ і вставити код 34727227 / Шукати / Я не робот / Детальніше - результат пошуку. 

https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch

Також в ухвалі згадується фірма ТОВ «МІГ-91» без зазначення коду. Ми можемо спробувати знайти відомості про цю фірму за її назвою в ЄДР. Але простіше скористатися ресурсом "Юконтрол", який дозволяє досить швидко відшукати фірму за її назвою, кодом, ім'ям директора або засновника. Після того, коли ми дізналися код фірми, ми можемо перевірити фірму в ЄДР, оскільки в ЄДР доступно набагато більше відомостей про фірму, ніж в безкоштовній версії "Юконтрол".  

https://youcontrol.com.ua

Отже ми отримали наступну інформацію: 

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВІКТОРІЯ"
Код ЄДРПОУ: 34727227

Основна діяльність: Фінансова та страхова діяльність

Адреса: 02100, м. Київ, вул. Краківська, будинок 7, бокс 27Б
Засновник: Гудзь Юрій Геннадійович
Директор:  Свідерський Дмитро Євгенович  (керівник з 20.10.2015)

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІГ-91"
Код ЄДРПОУ: 16398312

Основна діяльність: Операції з нерухомим майном

Адреса: 02100, м. Київ, вул. Краківська, будинок 7, бокс 27 Б
Засновник: Гудзь Юрій Геннадійович

Директор: Гудзь Юрій Геннадійович

Також за допомогою ресурсу "Юконтрол" можна легко подивится, якими фірмами Гудзь Юрій Геннадійович володіє. Результати пошуку дали результат 8 фірм, учасником яких є Гудзь Ю.Г.

V. Далі ми знову повертаємось до ЄДРСР і за номером кримінального провадження № 42015100000000068 шукаємо інформацію про це провадження.

www.reyestr.court.gov.ua

Для зручності обираємо пошук: "за датою ухвалення рішення | за спаданням", оскільки номер кримінального провадження дає точні показники пошуку, тому "за релевантністю" шукати не потрібно.

Результати пошуку - 31 документ. Дослідивши процесуальні документи, тепер ми можемо прослідкувати за хронологією розвиток кримінального провадження більше детально. Спочатку була підозра у вчиненні злочину щодо того, що: "службові особи ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ» (код ЄДРПОУ: 34727227) в період з 01.01.2013 по 05.08.2015, шляхом не відображення в податковому та бухгалтерському обліках підприємства фактичного обсягу проведених валютно-обмінних операцій, умисно ухилились від сплати податку на прибуток підприємств на загальну суму 14 055 395 грн., а також занизили податкове зобов'язання зі сплати військового збору на загальну суму 12 498 992,82 грн., а всього не сплатили податків і зборів на суму 26 554 387,82 грн., що є особливо великим розміром" (www.reyestr.court.gov.ua/Review/62380652).

Тобто, мережа пунктів обміну валюти ТОВ "ФК "Вікторія"" просто проводила обмінні операції не через офіційну касу, а через "чорну" касу, тим самим приховували обіг доходів та не сплачувала податки (податок на прибуток підприємств та військовий збір).

Проте, в процесі розслідування було доведено, що: "директором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ» ОСОБА_2, з метою умисного ухилення від сплати податків, не відображено в податковому обліку підприємства здійснення реальних операцій купівлі-продажу готівкових іноземної та національної валют, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість за 2013 рік на суму 5 861 038 гривень та за 2014 рік на суму 70 026 069 гривень" (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/63121210).

Під особою ОСОБА_2 слід розуміти Гудзя Юрія Геннадійовича, який був директором ТОВ «Фінансова компанія «Вікторія» до 20.10.2015. Цей висновок можна зробити з ухвал, які можна відшукати за номером кримінального провадження 42015100000000068.

З ували Дніпровського районного суду м. Києва від 24.10.2016 www.reyestr.court.gov.ua/Review/63121213 випливає, що у вересні 2016 року ТОВ «Фінансова компанія «Вікторія» перерахувало до Державного бюджету донараховані податкові зобов'язання в сумі 13 712 251 гривня 00 копійок.

Відповідно до ч. 4 ст. 212 КК України особа, яка вчинила діяння, передбачені частинами першою, другою, або діяння, передбачені частиною третьою (якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах) цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Таким чином, Дніпровський районний суд м. Києва

УХВАЛИВ:

Звільнити Гудзя Юрія Геннадійовича від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України (Ухилення від сплати податків, зборів в особливо великих розмірах), на підставі ч. 4 ст.212 КК України у зв'язку зі сплатою податків та відшкодуванням шкоди, завданої державі їх несвоєчасною сплатою.

Речовий доказ: системний блок комп'ютера GRAND 905 BLACK №0905010076, вилучений 05.08.2015 року в ході обшуку житла директора ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ» ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3, що не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення - повернути власнику Гудзю Юрію Геннадійовичу.

Речові докази: документи неофіційної бухгалтерської документації (чорнові записи) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ» за 2014 рік, вилучені 05.08.2015 року в ході обшуку житла директора ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ» Гудзя Юрія Геннадійовича за адресою: АДРЕСА_3, що долучені до матеріалів кримінального провадження - зберігати при матеріалах кримінального провадження як джерело доказів.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2015 року, вилученого 05.08.2015 року в ході обшуку житла директора ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ» Гудзя Юрія Геннадійовича за адресою: АДРЕСА_3, а саме: грошових коштів у розмірі 3 710 000 доларів США, які належать Гудзю Юрія Геннадійовичу та не є предметом кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні №42015100000000068 та повернути вказані грошові кошти володільцю - Гудзю Юрію Геннадійовичу.

Отже, з цієї інформації ми можемо зробити ще декілька висновків.

По-перше, ми встановили, хто саме притягався до відповідальності, за що саме і завдяки чому слідство змогло довести справу до кінці (завдяки записам "чорної" бухгалтерії).
По-друге, що якась частина несплачених податків все-таки була сплачена до Державного бюджету. 
По-третя, арештовані кошти були повернуті їх власникам, оскільки вони не мали відношення до кримінального провадження. 
По-четверте, виникли запитання до слідчих, чому розмір несплачений податків в кінці розслідування зменшився в два рази. Це питання можна адресувати в Головне управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, проте навряд чи вони дадуть відповідь*.
По-пяте, очевидно, що вилучена зброя була повернута, оскільки навіть зі спірної ухвали Олени Піхур випливає, що вона належала на законних підставах охоронцям обмінних пунктів.

Що ж стосовно слідчого судді Піхур Олени Віталіївни, то відповідно до її декларації за 2015 рік, вона https://public.nazk.gov.ua/declaration/555f10ca-ad2a-4056-b5f7-a0e27a2ea3ef офіційно бомж, оскільки в декларації не зазначено, де вона проживає і це при тому, що вона тримала в готівці 25000 доларів США. 

Чи безкорисно вона постановила спірну ухвалу ми однозначно не можемо сказати, проте немає підстав не підозрювати її в тому, що вона не діяла в інтересах мережі обмінних валютних пунктів ТОВ "ФК "Вікторія".

----------

* Розпорядник інформації: Головне управління ДФС у м. Києві

Запит на отримання публічної інформації

Слідче управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві вело резонансне кримінальне провадження № 42015100000000068 щодо того, що службові особи ТОВ «Фінансова компанія «Вікторія» (код ЄДРПОУ: 34727227) в період з 01.01.2013 по 05.08.2015, шляхом не відображення в податковому та бухгалтерському обліках підприємства фактичного обсягу проведених валютно-обмінних операцій, умисно ухилились від сплати податку на прибуток підприємств на загальну суму 14'055'395 грн., а також занизили податкове зобов'язання зі сплати військового збору на загальну суму 12'498'992,82 грн., а всього не сплатили податків і зборів на суму 26'554'387,82 грн.

В той же час, 24.10.2016 Дніпровський районний суд м. Києва у кримінальному провадженні №42015100000000068 прийняв ухвалу (www.reyestr.court.gov.ua/Review/63121213), відповідно до якої було звільнено колишнього керівника ТОВ «Фінансова компанія «Вікторія» Гудзя Юрія Геннадійовича від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, на підставі ч.4 ст.212 КК України у зв'язку зі сплатою податків та відшкодуванням шкоди, завданої державі їх несвоєчасною сплатою на загальну суму 13'712'251 гривня 00 копійок.

Прошу повідомити, чому несплата податків і зборів зі суми 26'554'387,82 грн. була зменшена в два рази до 13'712'251,00 грн.?

Див.: "Как "Безымянный" остров стал островом невозвращенных кредитов"

Резолюция 2334 (2016) Совета Безопасности ООН по поводу Израиля

Резолюция 2334 (2016) Совета Безопасности ООН по поводу Израиля Организация Объединенных Наций S/RES/2334 (2016) Совет Безопасности Distr.: General 23 December 2016

Резолюция 2334 (2016),

принятая Советом Безопасности на его 7853-м заседании 23 декабря 2016 года

Совет Безопасности, вновь подтверждая свои соответствующие резолюции, включая резолюции 242 (1967), 338 (1973), 446 (1979), 452 (1979), 465 (1980), 476 (1980), 478 (1980), 1397 (2002), 1515 (2003) и 1850 (2008), руководствуясь целями и принципами Устава Организации Объединенных Наций и вновь подтверждая, в частности, недопустимость приобретения территории силой, вновь подтверждая обязанность Израиля, оккупирующей державы, неукоснительно соблюдать свои правовые обязательства и обязанности по четвертой Женевской конвенции о защите гражданского населения во время войны от 12 августа 1949 года и ссылаясь на консультативное заключение, вынесенное Международным Судом 9 июля 2004 года, осуждая все меры, направленные на изменение демографического состава, характера и статуса палестинской территории, оккупируемой с 1967 года, включая Восточный Иерусалим, в том числе, в частности, строительство и расширение поселений, перемещение израильских поселенцев, конфискацию земель, снос домов и переселение палестинских гражданских лиц, в нарушение норм международного гуманитарного права и соответствующих резолюций, выражая серьезную обеспокоенность в связи с тем, что продолжающаяся поселенческая деятельность Израиля ставит под серьезную угрозу жизнеспособность принципа сосуществования двух государств на основе линий 1967 года, напоминая о том, что согласно «дорожной карте» «четверки», одобренной в его резолюции 1515 (2003), Израиль обязан заморозить всю свою поселенческую деятельность, включая «естественный рост», и демонтировать все «передовые поселения», созданные после марта 2001 года, напоминая также о том, что согласно «дорожной карте» «четверки» силы безопасности Палестинской администрации обязаны продолжать осуществлять эффективные действия по противодействию всем тем, кто вовлечен в террор, и нейтрализации возможностей террористов, включая конфискацию незаконного оружия, осуждая все акты насилия в отношении гражданских лиц, включая акты террора, а также все акты провокаций, подстрекательства и разрушения, вновь подтверждая свое видение региона как места, где два демократических государства — Израиль и Палестина — живут бок о бок в мире в пределах безопасных и признанных границ, подчеркивая, что нынешнее положение не является устойчивым и что необходимо срочно предпринять серьезные шаги, согласующиеся с переходными мерами, которые предусмотрены в ранее достигнутых договоренностях, с тем чтобы i) стабилизировать ситуацию и обратить вспять негативные тенденции на местах, последовательно подрывающие жизнеспособность принципа сосуществования двух государств и закрепляющие существование в реальности лишь одного государства, а также ii) создать условия для успешных переговоров об окончательном статусе и для продвижения к урегулированию в соответствии с принципом сосуществования двух государств в рамках этих переговоров и на местах,
1. вновь подтверждает, что создание Израилем поселений на палестинской территории, оккупируемой с 1967 года, включая Восточный Иерусалим, не имеет юридической силы и является вопиющим нарушением международного права и одним из главных препятствий на пути к достижению урегулирования в соответствии с принципом сосуществования двух государств и установлению справедливого, прочного и всеобъемлющего мира; 2. вновь требует, чтобы Израиль немедленно и полностью прекратил всю поселенческую деятельность на оккупированной палестинской территории, включая Восточный Иерусалим, и полностью выполнял все свои юридические обязательства в этом отношении; 3. подчеркивает, что он не будет признавать никаких изменений линий, существовавших по состоянию на 4 июня 1967 года, в том числе в отношении Иерусалима, за исключением тех из них, которые согласованы сторонами путем переговоров; 4. подчеркивает, что полное прекращение всей поселенческой деятельности Израиля является необходимым условием для сохранения возможности урегулирования в соответствии с принципом сосуществования двух государств, и призывает незамедлительно предпринять позитивные шаги для того, чтобы обратить вспять негативные тенденции на местах, ставящие под угрозу возможность урегулирования в соответствии с принципом сосуществования двух государств; 5. призывает все государства к тому, чтобы они, принимая во внимание пункт 1 настоящей резолюции, проводили различие, в рамках своих соответствующих взаимоотношений, между территорией Государства Израиль и территориями, оккупируемыми с 1967 года; 6. призывает незамедлительно предпринять шаги для предотвращения всех актов насилия в отношении гражданских лиц, включая акты террора, а также всех актов провокаций и разрушения, призывает к ответственности в этой связи и призывает к соблюдению обязательств по международному праву в целях укрепления прилагаемых в настоящее время усилий по борьбе с терроризмом, в том числе на основе имеющихся механизмов координации в области безопасности, а также однозначно осудить все террористические акты; 7. призывает обе стороны действовать в соответствии с нормами международного права, включая международное гуманитарное право, и своими предыдущими договоренностями и обязательствами, проявлять спокойствие и сдержанность и воздерживаться от провокационных действий, подстрекательства и воинственной риторики, с тем чтобы, среди прочего, снизить напряженность на местах, восстановить доверие, продемонстрировать — как в своей политике, так и своими действиями — подлинную приверженность урегулированию в соответствии с принципом сосуществования двух государств и создать условия, необходимые для продвижения к миру; 8. призывает все стороны к тому, чтобы они в интересах содействия достижению мира и безопасности продолжали прилагать коллективные усилия с целью начать внушающие доверие переговоры по всем вопросам, касающимся окончательного статуса, в рамках ближневосточного мирного процесса и в сроки, оговоренные «четверкой» в ее заявлении от 21 сентября 2010 года; 9. настоятельно призывает в этой связи к наращиванию и активизации международных и региональных дипломатических усилий и поддержки, направленных на безотлагательное достижение всеобъемлющего, справедливого и прочного мира на Ближнем Востоке на основе соответствующих резолюций Организации Объединенных Наций, Мадридского мандата, включая принцип «земля в обмен на мир», Арабской мирной инициативы и «дорожной карты» «четверки» и прекращение израильской оккупации, начавшейся в 1967 году; и подчеркивает в этой связи важность продолжающихся усилий по продвижению Арабской мирной инициативы, инициативы Франции по созыву международной мирной конференции, недавних усилий «четверки», а также усилий Египта и Российской Федерации; 10. подтверждает свою решимость оказывать поддержку сторонам на всем протяжении переговоров и в осуществлении соответствующего соглашения; 11. вновь подтверждает свою решимость изучать практические пути и средства обеспечения полного выполнения своих соответствующих резолюций; 12. просит Генерального секретаря докладывать Совету каждые три месяца об осуществлении положений настоящей резолюции; 13. постановляет продолжать заниматься этим вопросом.

Жінка Богуслаєва судиться з чоловіком за корпоративні права

В жовтні 2016 року Богуслаєва Олена Серафимівна подала до Запорізького районного суду Запорізької області 5 позовів на свого чоловіка народного депутата України Богуслаєва Вячеслава Олександровича про визнання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства недійсним. Скоріше всього мова йде про 5 різних договорів, проте наразі невідомо щодо яких товариств виник спір. Відомо, що Богуслаєв В.О. володіє корпоративним правами щодо таких товариств: 

ТОВ ФІРМА "ЕЛВІСТ" У ВИГЛЯДІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ, код ЄДРПОУ 23289121

ТОВ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "МОТОР-ГАРАНТ", код ЄДРПОУ 31154435

ТОВ "Лосиний острів" (Росія)

ТОВ "МАП Юніон" (Росія)

ЗАТ "Юпітер-2" (Росія)

Ймовірно позови пов'язані з тим, що без згоди дружини Богуслаєв В.О. продав чи купив частки у статутному капіталі товариства. 

Слід відзначити, що ТОВ "Велес Запоріжжя 2012" подало до Господарського суду м. Києва позов до ТОВ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "МОТОР-ГАРАНТ", Нацкомфінпослуг та Богуслаєва В.О. про визнання рішення недійсним. 

Онищенко винен Промінвестбанку більше 400 мільйонів гривень

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"(Промінвестбанк) намагається через Печерський районний суд міста Києва (справа № 757/33972/16-ц) стягнути з народного депутата України Онищенка Олександра Романовича заборгованість за кредитним договором у розмірі 428.741.633,21 грн.

Також в Печерському районному суді міста Києва розглядається ще один цивільний позов ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Онищенка Олександра Романовича, третя особа: ТОВ "ГК "Газовий Альянс" (компанію пов'язують з Онищенком) про стягнення заборгованості за кредитним договором. Скоріше всього Онищенко О.Р. в цьому кредитному договорі виступав як поручитель ТОВ "ГК "Газовий Альянс". Розмір кредиту наразі невідомо. 

Київський академічний драматичний театр на Подолі

Київський академічний драматичний театр на Подолі

(м. Київ, Андріївський узвіз, 20-Б)

Проект

Новий проект (паспорт об'єкту)

Право на доступ до інформації про власників майна

Не підлягає обмеженню в наданні за запитами про публічну інформацію інформація про прізвища, ім’я, по батькові фізичних осіб, умови отримання від органів державної влади і органів місцевого самоврядування у користування або у власність державного або комунального майна, земельних ділянок, коштів, копії відповідних правових актів й договорів, які містять вказану інформацію.

Постанова від 8 листопада 2016 року № 21-3001а15 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

8 листопада 2016 року                                                                                           м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоПрокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Самсіна І.Л., -

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом громадської організації «Виноградівське об'єднання «Майдан» (далі - ГО) до Виноградівської міської ради Закарпатської області (далі - Міськрада) про визнання відмови у наданні інформації незаконною, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року ГО звернулася до суду із позовом до Міськради, у якому просила: визнати незаконною відмову Міськради щодо надання копій документів, зазначених у пунктах 1, 3-6 запиту ГО від 31 березня 2014 року; визнати протиправними дії Міськради щодо викладеної у листі відповідача від 8 травня 2014 року № 02-26/18 (далі - Лист) незаконної відмови у доступі до публічної інформації, про яку йдеться у пунктах 1, 2 запиту ГО про доступ до публічної інформації від 24 квітня 2014 року (далі - Запит); зобов'язати Міськраду надати ГО зазначену у пунктах 1, 2 Запиту інформацію з дотриманням вимог Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що на її Запит (про надання копій договорів купівлі-продажу нерухомого майна із всіма додатками, договорів купівлі-продажу земельних ділянок із всіма додатками згідно із переліком) Міськрада надала відповідь Листом, у якому повідомила позивача про те, що вона не може надіслати копії запитуваних договорів, оскільки в останніх міститься конфіденційна інформація про осіб.

Суд установив, що 30 квітня 2014 року Міськрада отримала від ГО Запит, у якому позивач просив надати зазначені ним копії договорів купівлі-продажу нерухомого майна з усіма довідками із відображенням вартості нерухомого майна та копії договорів купівлі-продажу земельних ділянок з усіма додатками.

Листом Міськрада повідомила ГО про те, що вона не може надати копії запитуваних договорів, оскільки в останніх міститься конфіденційна інформація про особу, а персональні дані, крім знеособлених персональних даних, за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом.

Виноградівський районний суд Закарпатської області постановою від 13 серпня 2014 року позов ГО задовольнив: визнав незаконною відмову Міськради щодо ненадання копій документів, зазначених у пунктах 1, 3-6 запиту від 31 березня 2014 року; визнав протиправними дії відповідача щодо викладеної у Листі незаконної відмови у доступі до публічної інформації, про яку йдеться у пунктах 1, 2 Запиту; зобов'язав Міськраду надати позивачеві зазначену у пунктах 1, 2 Запиту інформацію з дотриманням вимог Закону № 2939-VI.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 лютого 2015 року постанову суду першої інстанції скасував і прийняв нову, якою в задоволенні позову ГО відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 червня 2015 року рішення апеляційного суду скасував, а рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання незаконною відмови Міськради щодо ненадання копій документів, зазначених у пунктах 1, 3-6 запиту від 31 березня 2014 року, скасував і провадження в цій частині закрив, а в іншій частині - рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Міськрада звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), в якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 червня 2015 року та залишити в силі рішення апеляційного суду, посилаючись на неоднакове застосування одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 6 Закону № 2939-VI.

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2012 року та 17 вересня 2014 року (справи №№ К/9991/33791/12, К/800/62201/13 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для задоволення заяви немає.

У справі, що розглядається, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо викладеної у Листі незаконної відмови у доступі до публічної інформації, про яку йдеться у пунктах 1, 2 Запиту та зобов'язання Міськради надати позивачеві зазначену у пунктах 1, 2 Запиту інформацію з дотриманням вимог Закону № 2939-VI, суд касаційної інстанції погодився з його висновками про те, що відповідно до частини п'ятої статті 6 Закону № 2939-VI не може бути обмежено доступ не лише до прізвищ, імен, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали у власність чи користування комунальне майно, інформацію про що частково було надано відповідачем, а й до копій відповідних документів, у зв'язку із чим Міськрада, не надавши всю інформацію та копії документів, які запитувала ГО, діяла не на підставі, поза межами повноважень і у спосіб, що суперечать Конституції та законам України.

Водночас у наданому для порівняння рішенні від 20 листопада 2012 року Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові, які виходили з того, що інформація, яку хоче отримати особа щодо документів та дозволів Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (далі - РДА) з приводу укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки та вартості земельної ділянки, є результатом діяльності РДА не як суб'єкта владних повноважень, а саме як учасника цивільних правовідносин, а оскільки особа не отримала дозвіл на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації, то РДА правомірно відмовила у її наданні.

У постанові Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2014 року касаційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в частині того, що інформація із зазначенням місця розташування земельних ділянок, які громадяни можуть отримувати для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не є інформацією з обмеженим доступом та може бути надана позивачеві на його запит. Проте, враховуючи правила частини другої статті 6 Закону № 2939-VI, суд дійшов висновку, що інформація щодо найменування (імені) землекористувача та ділянки, яка перебуває в його користуванні, не належить до публічної інформації.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції положень статті 6 Закону № 2939-VI, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до преамбули Закон № 2939-VІ визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (частина перша статті 2).

Частиною другою статті 6 Закону № 2939-VІ передбачено можливість здійснення обмеження відповідно до закону доступу до інформації при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Разом з тим, за приписами частини п'ятої статті 6 цього Закону не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При цьому зазначене положення (при дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті) не поширюється тільки на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Аналогічні правила доступу до інформації, яка створюється та зберігається у процесі здійснення своїх повноважень органами місцевого самоврядування, встановлені у частині одинадцятій статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Зокрема, визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону № 2939-VІ. В актах та проектах актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування не може бути обмежено доступ до інформації про витрати чи інше розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним чи комунальним майном, у тому числі про умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримують ці кошти або майно, а також до іншої інформації, обмеження доступу до якої заборонено законом.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ «Про інформацію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) інформацію про фізичну особу (персональні дані) становлять відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, за якими вона ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга цієї статті Закону).

В абзаці другому частини третьої статті 5 Закону України від 1 червня 2010 року № 2297-VІ «Про захист персональних даних»визначено, що не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону № 2939-VІ.

Таким чином, на підставі аналізу наведених вище норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що не підлягає обмеженню в наданні за запитами про публічну інформацію інформація про прізвища, ім'я, по батькові фізичних осіб, умови отримання від органів державної влади і органів місцевого самоврядування у користування або у власність державного або комунального майна, земельних ділянок, коштів, копії відповідних правових актів й договорів, які містять вказану інформацію. Якщо у договорі купівлі-продажу, правовому акті органу влади міститься інша інформація, яка має ознаки конфіденційної, то при наданні копій вказаних документів вона підлягає вилученню у спосіб, який унеможливлює її з'ясування.

У справі, яка розглядається, суд установив, що позивач звернувся до Міськради із Запитом, у якому просив відповідача надати копії договорів купівлі-продажу нерухомого майна і земельних ділянок із додатками та відображенням вартості їх відчуження, тобто інформацію про розпорядження органом місцевого самоврядування об'єктами комунальної власності, прозоре відчуження яких становить суспільний інтерес. При цьому позивач не наполягав на наданні у запитуваних копіях документів персональних даних щодо фізичних осіб, які набули права власності на зазначені об'єкти (їх паспортних даних, ідентифікаційних кодів, адрес проживання тощо).

Постановляючи рішення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України обґрунтовано й правомірно погодилася з висновком суду першої інстанції у справі про те, що відповідно до частини п'ятої статті 6 Закону № 2939-VІ не може бути обмежено доступ не лише до прізвищ, імен, по батькові фізичних осіб та найменувань юридичних осіб, які отримали у власність чи користування комунальне майно, інформацію про що було частково надано відповідачем, а й до копій відповідних документів. Обмеженню доступу, за приписами частини сьомої статті 6 цього Закону, підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Ураховуючи наведене, Вищий адміністративний суд України правильно застосував норми статті 6 Закону № 2939-VІ у взаємозв'язку з іншими положеннями законодавства, які регулюють питання надання інформації за запитами про володіння, користування та розпорядження державним і комунальним майном й іншою власністю суб'єктами владних повноважень, копій відповідних документів.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно.

Ураховуючи наведене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016  року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Виноградівської міської ради Закарпатської області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко       Судді:                               О.Ф. ВолковО.В. КривендаІ.Л. Самсін

Розлучення у депутатів

Розлучення у депутатів

1) Фурсін Іван Геннадійович є банкіром, народним депутатом України VIII скликання.

18.10.2016 Солом'янський районний суд міста Києва прийняв рішення про розірвання шлюбу, укладеного між Фурсіном Іваном Геннадійовичем та Фурсіною Наталією Анатоліївною в 1996 році. Дата набрання законної сили рішення: 31.10.2016.

Від шлюбу мають сина Фурсіна Івана Іванович. Також у Фурсіна Івана Геннадійовича є донька Фурсіна Марія Іванівна.


2) Андрієвський Дмитро Йосипович є бізнесменом, народним депутатом України VIII скликання.

23.12.2015 Голосіївський районний суд м. Києва прийняв рішення про розірвання шлюбу, укладеного між Андрієвським Дмитром Йосиповиче та Андрієвською Ларисою Логинівною (дошлюбне прізвище Маховка) в 1998 році. Дата набрання законної сили рішення : 04.01.2016.

Від шлюбу мають доньку Анастасію Андрієвську.  

3) Загорій Гліб Володимирович є науковцем, бізнесменом, народним депутатом України VIII скликання.

14.08.2015 Оболонський районний суд м. Києва прийняв рішення про розірвання шлюбу, укладеного між Загорієм Глібом Володимировичем та Олексенко Ольгою Володимирівною в 2006 році. Дата набрання рішення законної сили рішення: 25.08.2015.

Від шлюбу мають трьох неповнолітніх дітей: Загорій Данило Глібович, Загорій Варвара Глібівна,  Загорій Стефанія Глібівна.


4) Курячий Максим Павлович є народним депутатом України VIII скликання.

09.08.2016 Кіровський районний суд м. Дніпропетровська прийняв заочне рішення про розірвання шлюбу, укладеного між Курячим Максимом Павловичем та Курячею Наталією Вікторівною в 2008 році. Дата набрання законної сили рішення: 17.11.2016

Від шлюбу мають неповнолітнього сина Курячого Михайла Максимович (2011).


5) Гузь Ігор Володимирович є народним депутатом України VIII скликання.

05.10.2016 Луцький міськрайонний суд Волинської області прийняв рішення про розірвання шлюбу, укладеного між Гузь Оксаною Степанівною та Гузь Ігорем Володимировичем в 2007 році. Дата набрання законної сили рішення: 18.10.2016.

Від шлюбу дітей не мають.


6) Денисенко Вадим Ігорович є народним депутатом України VIII скликання.

15.09.2014 Святошинський районний суд  м. Києва прийняв рішення про розірвання шлюбу, укладеного між Денисенком Вадимом Ігоровичем та Галіакберовою Розалією Ніязівною в 2003 році. Дата набрання законної сили рішення: 26.09.2014

Від шлюбу мають неповнолітнього сина Денисенка А.В.

Митрополит Олександр і гарне життя

Архієпископ Переяслав-Хмельницького і Вишневського Олександр (називає себе Митрополитом Олександром, в миру Драбинко Олександр Миколайович) 1977 р.н. є власником:

1. Квартира в Києві площею на 201,6 кв.м (2014 р.)
2. Квартира в Києві площею на 85,80 кв.м (2012 р.)
3. Будинок в Києві площею на 545,20 кв.м (побудований в 2009 р.)
4. Садовий будинок в елітному поселені "Хутір ясний" (Ходосівка) площею на 430,7 кв.м (2010 р.)
5. Автомобіль ТOYOTA LAND CRUISER 200, 2013 р.*

http://hutir-yasnyi.com.ua/ru/gallery

Квартира в Києві площею на 201,6 кв.м

Квартира в Києві площею на 85,80 кв.м

На кордоны з ботанічним садом

* Тут зазначено лише те майно, яке внесено у відкриті бази даних, а там далеко не усе майно зазначено.