понедельник, 21 ноября 2016 г.

Право на доступ до інформації про власників майна


Не підлягає обмеженню в наданні за запитами про публічну інформацію інформація про прізвища, ім’я, по батькові фізичних осіб, умови отримання від органів державної влади і органів місцевого самоврядування у користування або у власність державного або комунального майна, земельних ділянок, коштів, копії відповідних правових актів й договорів, які містять вказану інформацію.




ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
8 листопада 2016 року                                                                                           м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоПрокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Самсіна І.Л., -
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом громадської організації «Виноградівське об'єднання «Майдан» (далі - ГО) до Виноградівської міської ради Закарпатської області (далі - Міськрада) про визнання відмови у наданні інформації незаконною, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:
У липні 2014 року ГО звернулася до суду із позовом до Міськради, у якому просила: визнати незаконною відмову Міськради щодо надання копій документів, зазначених у пунктах 1, 3-6 запиту ГО від 31 березня 2014 року; визнати протиправними дії Міськради щодо викладеної у листі відповідача від 8 травня 2014 року № 02-26/18 (далі - Лист) незаконної відмови у доступі до публічної інформації, про яку йдеться у пунктах 1, 2 запиту ГО про доступ до публічної інформації від 24 квітня 2014 року (далі - Запит); зобов'язати Міськраду надати ГО зазначену у пунктах 1, 2 Запиту інформацію з дотриманням вимог Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що на її Запит (про надання копій договорів купівлі-продажу нерухомого майна із всіма додатками, договорів купівлі-продажу земельних ділянок із всіма додатками згідно із переліком) Міськрада надала відповідь Листом, у якому повідомила позивача про те, що вона не може надіслати копії запитуваних договорів, оскільки в останніх міститься конфіденційна інформація про осіб.

Суд установив, що 30 квітня 2014 року Міськрада отримала від ГО Запит, у якому позивач просив надати зазначені ним копії договорів купівлі-продажу нерухомого майна з усіма довідками із відображенням вартості нерухомого майна та копії договорів купівлі-продажу земельних ділянок з усіма додатками.

Листом Міськрада повідомила ГО про те, що вона не може надати копії запитуваних договорів, оскільки в останніх міститься конфіденційна інформація про особу, а персональні дані, крім знеособлених персональних даних, за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом.
Виноградівський районний суд Закарпатської області постановою від 13 серпня 2014 року позов ГО задовольнив: визнав незаконною відмову Міськради щодо ненадання копій документів, зазначених у пунктах 1, 3-6 запиту від 31 березня 2014 року; визнав протиправними дії відповідача щодо викладеної у Листі незаконної відмови у доступі до публічної інформації, про яку йдеться у пунктах 1, 2 Запиту; зобов'язав Міськраду надати позивачеві зазначену у пунктах 1, 2 Запиту інформацію з дотриманням вимог Закону № 2939-VI.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 лютого 2015 року постанову суду першої інстанції скасував і прийняв нову, якою в задоволенні позову ГО відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 червня 2015 року рішення апеляційного суду скасував, а рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання незаконною відмови Міськради щодо ненадання копій документів, зазначених у пунктах 1, 3-6 запиту від 31 березня 2014 року, скасував і провадження в цій частині закрив, а в іншій частині - рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Міськрада звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), в якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 червня 2015 року та залишити в силі рішення апеляційного суду, посилаючись на неоднакове застосування одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 6 Закону № 2939-VI.

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2012 року та 17 вересня 2014 року (справи №№ К/9991/33791/12, К/800/62201/13 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для задоволення заяви немає.

У справі, що розглядається, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо викладеної у Листі незаконної відмови у доступі до публічної інформації, про яку йдеться у пунктах 1, 2 Запиту та зобов'язання Міськради надати позивачеві зазначену у пунктах 1, 2 Запиту інформацію з дотриманням вимог Закону № 2939-VI, суд касаційної інстанції погодився з його висновками про те, що відповідно до частини п'ятої статті 6 Закону № 2939-VI не може бути обмежено доступ не лише до прізвищ, імен, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали у власність чи користування комунальне майно, інформацію про що частково було надано відповідачем, а й до копій відповідних документів, у зв'язку із чим Міськрада, не надавши всю інформацію та копії документів, які запитувала ГО, діяла не на підставі, поза межами повноважень і у спосіб, що суперечать Конституції та законам України.
Водночас у наданому для порівняння рішенні від 20 листопада 2012 року Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові, які виходили з того, що інформація, яку хоче отримати особа щодо документів та дозволів Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (далі - РДА) з приводу укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки та вартості земельної ділянки, є результатом діяльності РДА не як суб'єкта владних повноважень, а саме як учасника цивільних правовідносин, а оскільки особа не отримала дозвіл на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації, то РДА правомірно відмовила у її наданні.

У постанові Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2014 року касаційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в частині того, що інформація із зазначенням місця розташування земельних ділянок, які громадяни можуть отримувати для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не є інформацією з обмеженим доступом та може бути надана позивачеві на його запит. Проте, враховуючи правила частини другої статті 6 Закону № 2939-VI, суд дійшов висновку, що інформація щодо найменування (імені) землекористувача та ділянки, яка перебуває в його користуванні, не належить до публічної інформації.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції положень статті 6 Закону № 2939-VI, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до преамбули Закон № 2939-VІ визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (частина перша статті 2).

Частиною другою статті 6 Закону № 2939-VІ передбачено можливість здійснення обмеження відповідно до закону доступу до інформації при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Разом з тим, за приписами частини п'ятої статті 6 цього Закону не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При цьому зазначене положення (при дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті) не поширюється тільки на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Аналогічні правила доступу до інформації, яка створюється та зберігається у процесі здійснення своїх повноважень органами місцевого самоврядування, встановлені у частині одинадцятій статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Зокрема, визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону № 2939-VІ. В актах та проектах актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування не може бути обмежено доступ до інформації про витрати чи інше розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним чи комунальним майном, у тому числі про умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримують ці кошти або майно, а також до іншої інформації, обмеження доступу до якої заборонено законом.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ «Про інформацію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) інформацію про фізичну особу (персональні дані) становлять відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, за якими вона ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга цієї статті Закону).
В абзаці другому частини третьої статті 5 Закону України від 1 червня 2010 року № 2297-VІ «Про захист персональних даних»визначено, що не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону № 2939-VІ.
Таким чином, на підставі аналізу наведених вище норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що не підлягає обмеженню в наданні за запитами про публічну інформацію інформація про прізвища, ім'я, по батькові фізичних осіб, умови отримання від органів державної влади і органів місцевого самоврядування у користування або у власність державного або комунального майна, земельних ділянок, коштів, копії відповідних правових актів й договорів, які містять вказану інформацію. Якщо у договорі купівлі-продажу, правовому акті органу влади міститься інша інформація, яка має ознаки конфіденційної, то при наданні копій вказаних документів вона підлягає вилученню у спосіб, який унеможливлює її з'ясування.

У справі, яка розглядається, суд установив, що позивач звернувся до Міськради із Запитом, у якому просив відповідача надати копії договорів купівлі-продажу нерухомого майна і земельних ділянок із додатками та відображенням вартості їх відчуження, тобто інформацію про розпорядження органом місцевого самоврядування об'єктами комунальної власності, прозоре відчуження яких становить суспільний інтерес. При цьому позивач не наполягав на наданні у запитуваних копіях документів персональних даних щодо фізичних осіб, які набули права власності на зазначені об'єкти (їх паспортних даних, ідентифікаційних кодів, адрес проживання тощо).

Постановляючи рішення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України обґрунтовано й правомірно погодилася з висновком суду першої інстанції у справі про те, що відповідно до частини п'ятої статті 6 Закону № 2939-VІ не може бути обмежено доступ не лише до прізвищ, імен, по батькові фізичних осіб та найменувань юридичних осіб, які отримали у власність чи користування комунальне майно, інформацію про що було частково надано відповідачем, а й до копій відповідних документів. Обмеженню доступу, за приписами частини сьомої статті 6 цього Закону, підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Ураховуючи наведене, Вищий адміністративний суд України правильно застосував норми статті 6 Закону № 2939-VІ у взаємозв'язку з іншими положеннями законодавства, які регулюють питання надання інформації за запитами про володіння, користування та розпорядження державним і комунальним майном й іншою власністю суб'єктами владних повноважень, копій відповідних документів.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно.
Ураховуючи наведене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016  року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241242244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви Виноградівської міської ради Закарпатської області відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко       Судді:                               О.Ф. ВолковО.В. КривендаІ.Л. Самсін

Комментариев нет:

Отправить комментарий