Волю Павліченкам?

21 березня 2011 року невідомі вбили суддю Шевченківського районного суду міста Києва Сергія Зубкова біля дверей його квартири. 

Через кілька днів затримали батька і сина Павліченків. За однією з версій, вони пішли на злочин через помсту. Суддя С. Зубков ухвалив рішення про виселення їхньої сім'ї з житлової прибудови до будинку на вул. Б. Хмельницького, 33/34 та її знесення.

---

Чому суддя Шевченківського райсуду м. Києва С. Зубков 

не любить приватну власність і дітей?

Приватна власність в цивілізованих країнах поняття святе і недоторканне. Але тільки не в Україну. Прикро? Безумовно. Але образливо удвічі, коли на вашу власність зазіхають, а ще потім заволодівають нею за допомогою служителів Феміди. Таких, як суддя Шевченківського районного м. Києва Сергій Зубков. Ось вже як 15 років на мою квартиру, розташовану на першому поверсі старовинного будинку в самому серці столиці України, зазіхають іноземці в особі представництва нідерландської фірми «Гоойоорд Б.В.» (Gooioord BV) Через суди та інші інстанції, за одностайної підтримки чиновників, іноземці з різних надуманими обставинами в кінцевому підсумку створили нестерпні умови проживання для мене і моєї сім'ї з однією єдиною метою: заволодіти нашою квартирою. Зокрема, 08.04.2010 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Сергій Зубков виніс заочне рішення за абсолютно надуманими обставинами про знесення і виселення нас з якоїсь міфічної незаконної прибудови до квартири, яка нібито була прибудована до нашого житла, яка, насправді, є не прибудовою, а відповідно до документів БТІ - є частиною квартири в якій я проживав разом з дружиною і двома синами, молодшому з яких виповнилося лише 6 років. Завзяті ж держвиконавці виселили нас з житла, зруйнувавши його потім до підстави, а всі наші речі, включаючи кімнатні тапочки і дитячі трусики дитини, напередодні Нового Року вивезли в невідомому напрямку. І ми до цих пір не тільки не можемо забрати їх, а й навіть подивитися де, ким і в якому стані вони зберігаються. Коли ж ми звернулися до суду, з приводу незаконних дій держвиконавців, суддя Зубков відмовив нам у скарзі, визнавши незаконні дії ... законними. І куди я тільки не скаржився на іноземців, що вони перетворюють прекрасний старовинний будинок, пам'ятник історії архітектури, що охороняється державою, перетворюють в нетрі - все марно. По всій видимості столична влада всіх рівнів настільки корумпірованності, що боїться не те що прийняти які-небудь заходи у відношенні зарвалися товстосумів, а просто відмахується відписками. На таке беззаконня ми подали апеляції, але чому - то всі наші апеляції потрапляють до того ж судді Зубкову, який тримає їх ось уже більше двох місяців! Наші численні звернення і до прокуратури теж ні чим не закінчилося. Дивно але факт: ну, не бачать працівники прокуратури в упор складу злочину в дії представників державної виконавчої служби і все тут ... А те, що при всьому цьому були грубо порушені права малолітньої дитини - ні слова ... Я не сумніваюся: фірмачі - рейдери будуть і далі робити все можливе, щоб вижити нас з власної квартири. А тому поставлю риторичне запитання: чому ж судді безкарно ігнорують закони покликані захищати громадян України і до яких пір ми будемо терпіти в так званому демократичному державі судове свавілля? 

Дмитро Павличенко

Джерело: http://bankstatey.com/index.php?newsid=15274

Признания Сергея Павличенко - сына Дмитрия Павличенко, 

о соучастии в убийстве судьи Зубкова

Справа №  1-204/12

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2012 р.  м.  Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Бондаренко  Г. В. суддів - Новак А.В., Пасинок В.С.,

при секретарях - Титенко Ю.А., Бакал С.В., Бродюк Л.С.,

за участю прокурорів - Сівакової І.П., Онікеєнко К.Г.,

потерпілих -ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника потерпілої ОСОБА_1 - ОСОБА_3,

захисників - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню Д. ПАВЛИИЧЕНКО, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, який одружений, має неповнолітню дитину, вищу економічну освіту, працює приватним підприємцем, проживає за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 15 п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115, ст. 379, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України

С. ПАВЛІЧЕНКО, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, який не одружений, має середню освіту, навчається на 2 курсі Київського національного університету будівництва та архітектури, проживає за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. 379, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України

встановив:

Д. ПАВЛІЧЕНКО, С. ПАВЛІЧЕНКО та ОСОБА_8, являються власниками квартири АДРЕСА_1, яка належить їх сім'ї на праві приватної власності. Вказану квартиру Д. ПАВЛІЧЕНКО, будучи приватним підприємцем, здавав в оренду, а сім'я його проживала в цегляній прибудові (наземної та підвальної частини) до квартири АДРЕСА_1, яка розміщена на самовільно зайнятій земельній ділянці двору вказаного будинку.

08.04.2010 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва С. ЗУБКОВ, виконуючи покладені на нього службові обов'язки, пов'язані із здійсненням правосуддя, діючи відповідно до законодавства України, виніс рішення у цивільній справі № 2-383/2010 за позовом компанії з обмеженою відповідальністю «Гоойоорд Б.В.» до Д. ПАВЛІЧЕНКО, С. ПАВЛІЧЕНКО та ОСОБА_8 про виселення та знесення прибудови до квартири АДРЕСА_1. Відповідно до вказаного  рішення Д. ПАВЛІЧЕНКО, С. ПАВЛІЧЕНКО та ОСОБА_8 необхідно виселити із цегляної прибудови (наземної та підвальної частини) квартири АДРЕСА_1 та знести цегляну прибудову (наземної та підвальної частини) квартири АДРЕСА_1, яка розміщена на самовільно зайнятій земельній ділянці двору вказаного будинку. Цього ж числа про прийняте рішення у цивільній справі № 2-383/2010 були повідомлені Д. ПАВЛІЧЕНКО, С. ПАВЛІЧЕНКО, ОСОБА_8

28.05.2010 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва С. ЗУБКОВ, виконуючи покладені на нього службові обов'язки, пов'язані із здійсненням правосуддя, виніс ухвалу у цивільній справі за номером № 2п-148/2010, відповідно до якої заяву Д. ПАВЛІЧЕНКО, С. ПАВЛІЧЕНКО та ОСОБА_8 про перегляд рішення суду по справі за позовом компанії з обмеженою відповідальністю «Гоойоорд Б.В.» про виселення та знесення прибудови залишено без задоволення.

20.10.2010 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва С. ЗУБКОВ, продовжуючи виконувати покладені на нього службові обов'язки, пов'язані із здійсненням правосуддя, направив виконавчі листи до відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві щодо виселення Д. ПАВЛІЧЕНКО, С. ПАВЛІЧЕНКО, ОСОБА_8 із цегляної прибудови (наземної та підвальної частини) квартири АДРЕСА_1 та знесення цегляної прибудови (наземної та підвальної частини) квартири АДРЕСА_1, яка розміщена на самовільно зайнятій земельній ділянці двору вказаного будинку.

25.10.2010 року на виконання рішення судді Шевченківського районного суду м. Києва С. ЗУБКОВА Державною виконавчою службою Шевченківського районного управління юстиції м. Києва було відкрито виконавче провадження та 13.12.2010 року із залученням співробітників міліції дане рішення суду щодо виселення Д. ПАВЛІЧЕНКО, С. ПАВЛІЧЕНКО та ОСОБА_8 було виконано в примусовому порядку. Вказані дії співробітників Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва було оскаржено Д. ПАВЛІЧЕНКО, С. ПАВЛІЧЕНКО та ОСОБА_8 до Шевченківського районного суду м. Києва. 14.01.2011 року суддею Шевченківського районного суду м. Києва С. ЗУБКОВ у задоволенні вказаної скарги відмовлено.

Будучи незадоволеним та ображеним прийнятими рішеннями судді Шевченківського районного суду м. Києва С. ЗУБКОВ, бажаючи помститись останньому,  у зв'язку з його діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, у Д. ПАВЛІЧЕНКО приблизно наприкінці січня - початку лютого 2011 року виник умисел спрямований на умисне вбивство судді С. ЗУБКОВ.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення умисного вбивства судді Шевченківського районного суду м. Києва С. ЗУБКОВ у зв'язку з його діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, Д. ПАВЛІЧЕНКО розробив детальний план вбивства, в якому повинен був прийняти участь його син С. ПАВЛІЧЕНКО З метою реалізації свого злочинного умислу з мотивів помсти, Д. ПАВЛІЧЕНКО вступив в злочинну змову зі своїм сином С. ПАВЛІЧЕНКО, повідомивши останнього про раніше розроблений детальний план умисного вбивства, на що останній дав свою добровільну згоду. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, Д. ПАВЛІЧЕНКО встановив адресу проживання судді Шевченківського районного суду м. Києва С. ЗУБКОВ та знайшов його фотокартку з метою ідентифікації особи для подальшого вчинення умисного вбивства останнього.  

Продовжуючи свої злочинні дії, 21.03.2011 року приблизно о 17 год. 00 хв. Д. ПАВЛІЧЕНКО, діючи за попередньою змовою групою осіб зі своїм сином С. ПАВЛІЧЕНКО, який був цілком обізнаний з планом злочинних дій, на власному автомобілі «Міцубісі Паджеро Спорт» державний реєстраційний номер  НОМЕР_1 прибули до вул. Голосіївська, 13. Перебуваючи на місці, Д. ПАВЛІЧЕНКО, діючи у відповідності до заздалегідь розробленого ним плану та за попередньою змовою групою осіб з С. ПАВЛІЧЕНКО, з метою дотримання конспірації, щоб не бути викритим співробітниками правоохоронних органів за вчинений ним злочин, у невстановлений слідством час та місці придбав два мобільних телефони, невстановленої слідством моделі, один з яких дав сину, а інший залишив собі для використання їх під час готування та вчинення злочину для найбільш швидкої та успішної координації і узгодженості дій, спрямованих на досягнення єдиного умислу згідно раніше розробленого злочинного плану. При цьому Д. ПАВЛІЧЕНКО та С. ПАВЛІЧЕНКО мали при собі зброю, раніше заготовлену для здійснення злочинного плану, а саме: господарське шило, ніж та пістолет, невстановлених слідством моделей, які придбані у невстановлений слідством час, місці та невстановленої особи, за допомогою яких мали умисел вчинити умисне вбивство судді С. ЗУБКОВ, у зв'язку з його діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, з мотивів помсти. Крім того, Д. ПАВЛІЧЕНКО та С. ПАВЛІЧЕНКО придбали у невстановлений слідством час, місці та невстановленої слідством особи інвалідного візка, медичний халат, медичні маски, бинти, пакети для сміття, полімерні скатертини, капронові нитки, перчатки та кросівки, які були необхідні останнім для спрощення вчинення злочину та приховування його слідів.  

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу і діючи відповідно до розподілу функцій, Д. ПАВЛІЧЕНКО показав своєму сину С. ПАВЛІЧЕНКО фотокартку судді з метою ідентифікації його особи, наказавши чекати на нього біля під'їзду будинку, а коли той з'явиться, то в телефонному режимі повідомити про вказаний факт і зайти в кабіну ліфту разом із суддею С. ЗУБКОВ Сам же Д. ПАВЛІЧЕНКО, взявши з собою інвалідного візка із вищевказаними речами, зайшов до першого під'їзду будинку АДРЕСА_3 і піднявся на сьомий поверх, де розташована квартира С. ЗУБКОВ, та став чекати на останнього в приміщенні біля ліфтових кабін.  

21.03.2011 року приблизно о 17.40-17.50 год. до будинку АДРЕСА_3 на власному автомобілі Camry»державний реєстрацій номер НОМЕР_2 приїхав суддя Шевченківського районного суду м. Києва С. ЗУБКОВ та зайшов до під'їзду № 1 вказаного вище будинку.

З метою реалізації свого злочинного умислу, С. ПАВЛІЧЕНКО, чітко дотримуючись раніше розробленого його батьком плану, повідомив в телефонному режимі Д. ПАВЛІЧЕНКО про приїзд С. ЗУБКОВ, зайшов слідом за останнім до під'їзду № 1 будинку АДРЕСА_3 і разом з ним сів в кабіну пасажирського ліфту.

Перебуваючи в кабіні пасажирського ліфту, С. ПАВЛІЧЕНКО, діючи за попередньою змовою групою осіб з Д. ПАВЛІЧЕНКО, дотримуючись раніше розробленого злочинного плану, разом із С. ЗУБКОВ піднявся на 7 поверх будинку АДРЕСА_3, де на них вже чекав Д. ПАВЛІЧЕНКО. Приблизно о 17.50 год., коли двері ліфта відчинились, Д. ПАВЛІЧЕНКО та С. ПАВЛІЧЕНКО, діючи за попередньою змовою між собою, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на умисне вбивство судді Шевченківського районного суду м. Києва  С. ЗУБКОВА, з мотивів помсти, в зв'язку з діяльністю останнього, пов'язаною із здійсненням правосуддя, нанесли йому господарським шилом два удари в ліву ключичну ділянку та проекцію грудини. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень суддя С. ЗУБКОВ, втративши рівновагу, впав в приміщенні ліфтової кабіни і почав чинити активний фізичний опір від злочинного посягання на своє життя. Продовжуючи свої злочинні дії, з метою доведення до кінця свого злочинного умислу, нанесли заздалегідь заготовленим ножем три удари потерпілому в ділянку шиї з лівої сторони. Під час спричинення Д. ПАВЛІЧЕНКО та С. ПАВЛІЧЕНКО тілесних ушкоджень судді С. ЗУБКОВ останній продовжував чинити активний фізичний опір від злочинного посягання на своє життя. Продовжуючи свої злочинні дії, Д. ПАВЛІЧЕНКО та С. ПАВЛІЧЕНКО,  дістали пістолет невстановленої слідством моделі приблизно 9 калібру, за допомогою якого зробили декілька прицільних пострілів в область тулуба потерпілого. Після цього, Д. ПАВЛІЧЕНКО та С. ПАВЛІЧЕНКО перетягли тіло С. ЗУБКОВА спочатку на загальний балкон, а потім до площадки пожежного виходу з 7 поверху будинку АДРЕСА_3 та С. ПАВЛІЧЕНКО з місця вчинення злочину втік.

В результаті вищевказаних дій Д. ПАВЛІЧЕНКО та С. ПАВЛІЧЕНКО потерпілому С. ЗУБКОВУ заподіяно ряд тілесних ушкоджень, які відповідно до висновку судово-медичного експерта відносяться до тяжких та легких тілесних ушкоджень. Смерть С. ЗУБКОВА настала на місці вчинення злочину внаслідок сукупності отриманих тяжких тілесних ушкоджень.

Крім того, після того як С. ПАВЛІЧЕНКО 21.03.2011 року приблизно о 18.00-18.10 год. з місця вчинення вищевказаного злочину втік та став чекати батька в автомобілі «Міцубісі Паджеро Спорт» державний реєстраційним номер  НОМЕР_1, який належить Д. ПАВЛІЧЕНКО та був припаркований на куту будинку АДРЕСА_3, неподалік під'їзду № 1, Д. ПАВЛІЧЕНКО з метою знищення слідів вчиненого умисного вбивства почав витирати підлогу біля кабін ліфту, де була кров потерпілого С. ЗУБКОВА. В цей час на ліфтову площадку сьомого поверху будинку АДРЕСА_3 на вантажному ліфті піднялись електромонтажник підйомних механізмів ОСОБА_2 та заступник директора ТОВ «ЕО Голосіїво» ОСОБА_12, які були викликані вахтером ОСОБА_13, у зв'язку з тим, що в приміщенні ліфтової кабіни відбувався галас. Перебуваючи в приміщенні біля ліфтових кабін ОСОБА_2 та ОСОБА_12 побачили на підлозі сліди крові, які намагався замити Д. ПАВЛІЧЕНКО, та поцікавились у останнього про події, які трапились біля ліфтової кабіни, однак обґрунтованої відповіді не отримали. Коли Д. ПАВЛІЧЕНКО побачив ОСОБА_2 та ОСОБА_12, взявши інвалідного візка, зайшов до приміщення вантажного ліфту, маючи намір покинути місце вчинення злочину. Проте не отримавши від Д. ПАВЛІЧЕНКО зрозумілої відповіді ОСОБА_2, підозрюючи, що на даному поверсі вчинений злочин, спробував затримати Д. ПАВЛІЧЕНКО.

В цей час у Д. ПАВЛІЧЕНКО, який злякався, що його затримають на місці скоєння злочину та викриють у вчиненні умисного вбивства судді Шевченківського районного суду м. Києва С. ЗУБКОВА, виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_2 з метою приховання тільки-но вчиненого злочину.

З метою реалізації свого злочинного умислу Д. ПАВЛІЧЕНКО, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, діючи з метою приховання вчиненого умисного вбивства судді Шевченківського районного суду м. Києва С. ЗУБКОВА, витяг з картонної коробки, яка лежала на інвалідному візку, пістолет невстановленої слідством моделі, який був схожий на револьвер, направив його в ділянку тулуба ОСОБА_2 і здійснив натиск на спусковий гачок, однак пострілу не відбулось. Після цього, Д. ПАВЛІЧЕНКО з місця вчинення злочину втік, виконавши усі дії, які вважав необхідними для вчинення умисного вбивства ОСОБА_2, однак не закінчивши вчинення злочину з причини, які не залежали від його волі.  

Допитаний в суді підсудний С. ПАВЛІЧЕНКО свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та показав, що 21.03.2011 року приблизно об 13 год. 30 хв. він повертався додому за адресою: АДРЕСА_2, та неподалік від під'їзду спіткнувся і впав на землю, на якій було розбите скло від пляшки. Внаслідок падіння він отримав рвану рану коліна, одяг був пошкоджений, була сильна кровотеча. Він самостійно дійшов до квартири, там його зустрів батько та надав першу медичну допомогу, сказавши про те, що в лікарню їхати немає сенсу, оскільки вказану рану зашивати не потрібно. Після цього він залишився вдома, а батько поїхав у власних справах. Його мати рану не бачила та не знала, що він падав. Коли ввечері повернувся його батько, то вони з мамою поїхали до магазину, а після повернення батько відвіз його до дідуся, оскільки останній до виходу на пенсію працював лікарем психологом в центрі реабілітації  осіб без постійного місця проживання та міг робити йому перев'язки. До даного моменту в нього були гарні стосунки з дідусем, він спілкувався з ним по телефону приблизно один раз на місяць, був у нього в останнє приблизно два роки назад. Коли він їхав до дідуся, то будь-яких речей із собою не брав, оскільки не було такої необхідності. У дідуся він знаходився до 26.03.2011 року, тобто до моменту його затримання. Жодного відношення до вбивства судді він не має, знає, що даний суддя вирішував їх цивільну справу, проте в сім'ї жодної агресії до останнього не було. Після прийнятого ним рішення та їх виселення, їх матеріальний стан сім'ї не погіршився. До його затримання та досудового слідства він ніколи не чув та не був біля будинку АДРЕСА_3. Звідки на місці вчинення злочину з'явилась його кров та відбитки пальців пояснити не може. Крім того, підсудний вказав, що після затримання в приміщення УБОП йому погрожували застосуванням фізичного насильства у разі невизнання вини, казали про те, що, якщо він все визнає, то відповідати за все буде лише його батько. Всі першочергові явку з повинною та пояснення він писав під диктовку працівників УБОП, конкретних їх прізвищ, він не знає. Йому показували на схемах та розповідали приблизно протягом години, яким чином відбувалося вбивство судді, після цього всі ці дані він повторив у слідчого та на відтворенні. Під час його допитів слідчий тиск на нього не чинив, йому був призначений захисник, якому він казав про погрози, проте захисник не реагував на це. У слідчого розповів те, що йому перед цим показали та розповіли в УБОП, він був дуже наляканий. Чому він не відмовився від участі призначеного йому захисника, пояснити не може. Під час відтворення слідчий іноді зупиняв зйомку відтворення та підказував і показував йому що і як треба казати та показувати. Чому відмовився підписувати протокол відтворення за його участі, пояснити не може, а чому при пред'явленні кінцевого обвинувачення визнавав вину частково, а не повністю, пояснив своїм внутрішнім хвилюванням. Також вказав, що в подальшому після зміни захисника, він почав писати скарги до різних установ, проте скрізь відмовляли в порушенні справи.

Підсудний Д. ПАВЛІЧЕНКО свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів також не визнав в повному обсязі та показав, що немає жодного відношення до вбивства судді С. ЗУБКОВ та замаху на вбивство ОСОБА_2, жодного разу не був біля чи у будинку АДРЕСА_3. 21.03.2011 року цілий день займався власними справами, приблизно о 14 год. приїхав додому, щоб взяти документи, зустрів біля квартири сина, в якого була рвана рана ноги, надав йому першу медичну допомогу, після чого поїхав до Шевченківського районного суду м. Києва, звідки повернувся додому приблизно о 17 год. 30 хв. Приблизно о 19 год. разом з дружиною та молодшим сином з'їздив до магазину, після чого відвіз старшого сина С. ПАВЛІЧЕНКО до свого батька, оскільки останній був лікарем та міг належним чином доглядати за раною сина. Їхати до лікарні він вирішив не доцільним. В нього з батьком були дуже гарні родинні стосунки. Крім того, підсудний вказав, що судові спори із компанією «Гойоорд»тривають вже приблизно 16 років, неодноразово представники даної фірми намагалися його вбити, внаслідок чого він отримував тяжкі травми голови та тривалий час лікувався, погрожували йому та його сім'ї, вважає, що дана кримінальна справа також сфабрикована ними. Зазначив, що жодної неприязні до судді С. ЗУБКОВ не має, оскільки більше шкоди йому завдали саме виконавча служба та представники фірми «Гойоорд». Рішення судді С. ЗУБКОВА жодним чином не вплинуло на матеріальний стан його сім'ї. Наявність у нього в квартирі аркушу справи з написом «АДРЕСА_3»пояснив тим, що дану квартиру він орендує і даний аркуш міг належати власникам. Наявність на місці вчинення злочину слідів його крові та відбитків пальців пояснює тим, що за півроку до вбивства судді С. ЗУБКОВА його сім'ю з усіма речами, в тому числі, особистої гігієни, були виселено з попереднього місця проживання, де знаходяться їх речі їм так і не повідомили, і тому у представників фірми «Гойоорд» в наявності могли бути і його відбитки, і сліди крові. Під час його першочергових пояснень та допитів він не розповідав про те, що його син отримав рану та він надавав йому допомогу і після цього відвіз до дідуся лише з метою захистити свого сина. Виявлені у нього тілесні ушкодження на руках пояснив тим, що міг отримати їх в побуті до 21.03.2011 року або при його незаконному затриманні працівниками міліції. Під час досудового слідства неодноразово звертався зі скаргами на незаконні дії працівників міліції, проте жодних відповідей не отримав.

Не дивлячись на невизнання підсудними С. ПАВЛІЧЕНКО та Д. ПАВЛІЧЕНКО своєї вини у вчиненні інкримінованих їм злочинів, їх вина в повній мірі доведена зібраними та дослідженими судом доказами.

Потерпілий ОСОБА_2 в суді показав, що 21.03.2011 року він знаходився на робочому місці ТОВ «Еліт-Ліфт» у тиловій частині будинку АДРЕСА_3. Приблизно о 17 год. 50 хв. йому зателефонувала диспетчер жінка та повідомила, що надійшла заявка з приводу того, що зламано ліфт. Він приблизно через 5 хв. прийшов у перший під'їзд, де консьєрж повідомила йому, що ліфт у крові, після чого він пройшов до ліфтового коридору, який розміщено на першому поверсі в напрямку прямо від входу в кінці коридору праворуч, а консьєрж в цей час пішла кликати ОСОБА_12, який згодом підійшов до даного ліфтового коридору, в якому при вході розміщено 3 ліфти.

Він відчинив дверцята ліфту та помітив, що в середині даного ліфту є плями та мазки бурого кольору, схожі на кров. Вони вирішили заблокувати даний ліфт, проте в цей момент він піднявся на гору. Тоді вони відчинили інший ліфт та разом з ОСОБА_12 проїхали на 6-й поверх та, не виявивши там нічого підозрілого, спустились до низу на перший поверх. Відчинивши шахту ліфту та подивившись вгору, він збагнув, що ліфт, де були сліди крові, знаходиться на 7-му поверсі і не зачиняється, також він помітив, як поруч із ліфтом промайнула постать. Тому разом з ОСОБА_12 він знову пройшов до ліфту. Піднявшись на 7-й поверх він помітив раніше незнайомого чоловіка на вигляд 30 років, середнього зросту, приблизно 175 см, волосся світле, рідке, коротке, середньої тілобудови, орієнтовно очі темного кольору, на щоках та обличчі сліди від «оспи»чи дефекти шкіри, на голові в нього була пов'язка темного кольору, був одягнутий у футболку, руки були в крові, ушкоджень на тілі чи на одязі не було. Даний чоловік знаходився у зігнутому положенні, нахиливши корпус тіла до низу та тримаючи у руках фрагмент марлі, який був забруднений кров'ю, яким він витирав сліди крові з ліфта, крім того, на підлозі коридору та у ліфті він побачив багато води, а ззовні праворуч від входу до даного ліфту він помітив інвалідний візок з двома колесами світлого кольору та сидінням темного кольору, на якому знаходились картонні коробки, пластикова пляшка з водою, ємністю 5 чи 6 літрів, візок був вкритий курткою оливкового кольору. Помітивши їх чоловік запитав, чому не працюють ліфти, на що він задав зустрічне запитання, що тут відбувається та чому на стінах кров. У відповідь даний чоловік повідомив, що він просто помилився поверхом та почав проходити до ліфту  № 3, на якому вони приїхали, але він помістив блокувальну картку та заблокував ліфт, щоб ліфт не поїхав. Чоловік збагнув це та почав йти до виходу на сходи, але ОСОБА_12, який намагався тримати його за руку, разом із ним (ОСОБА_2) пройшли за вхідні двері коридору та почали тримати їх, щоб даний чоловік не зміг вийти, оскільки на ліфті він спуститись не міг. ОСОБА_12 повідомив, що потрібно викликати працівників міліції. В цей час вищевказаний чоловік помістив інвалідний візок до ліфту та, витягнувши чи провернувши ключа, розблокував ліфт. Він, помітивши, що двері ліфту зачиняються, підбіг до ліфту та, утримуючи дверцята, сказав чоловіку, щоб він повернув ключа від блокування ліфту, адже ключ службовий, на що чоловік розлютився та сказав, що зараз  поверне, і швидко лівою рукою дістав з коробки, яка знаходилась в інвалідному візку, пістолет, схожий на револьвер та, направивши йому у живіт, натиснув на спусковий гачок. Він почув як клацнув курок, але пострілу не відбулось, йому здалося, що відбулась осічка. В цей момент ОСОБА_12 потягнув його за руку та відвів у бік, після чого двері ліфту зачинились. Разом з ОСОБА_12 вони пожежними сходами спустились до першого поверху, постукали у двері та їх відчинила консьєрж, яка повідомила, що щойно повз неї пробігло двоє чоловіків, яких вона намагалась затримати, але один з них штовхнув її на квіти та вона впала. Далі він пройшов по кахельній підлозі першого поверху в напрямку прямо та вийшов до вхідних дверей під'їзду, поруч із якими із внутрішньої сторони ліворуч знаходився вказаний вище інвалідний візок з однією картонною коробкою та однією пляшкою води, а вищевказаний відріз марлі, знаходився поруч на підлозі.

Крім того, потерпілий вказав про те, що під час проведення впізнання він не зміг нікого впізнати, оскільки не був впевнений стовідсотково, свої покази в тій частині, що він одразу ж впізнав Д. ПАВЛІЧЕНКО, проте побоявся вказати на нього, які він надавав після проведення впізнання, він не підтримує, оскільки стовідсотково він не зміг впізнати особу, яка в нього стріляла. Серед підсудних, які присутні в залі суду, на чоловіка, який в нього стріляв за описаних ним вище обставин схожий Д. ПАВЛІЧЕНКО, а саме: по рисам обличчя, очам, тілобудові, волосся не схоже, проте 21.03.2011 року, як він вказував вище, особа, яка стріляла, була у пов'язці на голові, щодо зросту то, той чоловік здавався йому трохи вищим ніж Д. ПАВЛІЧЕНКО, проте на сьогодні він погано його пам'ятає, загалом він бачив того чоловіка не більше 5-ти хвилин. Підсудний С. ПАВЛІЧЕНКО абсолютно не схожий на чоловіка, який в нього стріляв. Аналогічні за своїм змістом покази щодо обставин вчинення злочину відносно нього та виявлених ним слідів і раніше незнайомого чоловіка 21.03.2011 року на сьомому поверсі будинку АДРЕСА_3 потерпілий ОСОБА_2 надавав і під час проведення за його участю відтворення обстановки та обставин подій (т. 7 а.с. 224-234). В суді потерпілий підтвердив свою участь у проведенні даної слідчої дії та наявність своїх підписів у пред'явленому йому протоколі відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілого ОСОБА_2 від 22.03.2011 року.

Суд не бере до уваги дані, викладені у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_2 від 5.09.2011 року (т. 7 а.с. 237-242), оскільки як вказав потерпілий в суді даний протокол підписаний не ним та складався у його відсутність, та дані, викладені у протоколі додаткового допиту ОСОБА_2 як свідка від 26.03.2011 року (т. 7 а.с. 215-217), оскільки згідно показів потерпілого в суді дані покази він також не підтримує. У зв'язку з цим, суд покладає в основу обвинувального вироку лише покази потерпілого, надані ним в суді та під час проведення за його участю відтворення обстановки та обставин подій, які викладені вище у вироку.

Допитана в суді потерпіла ОСОБА_1 показала, що в повній мірі підтримує заявлений нею позов, проте про обставини вчинення вбивства її чоловіка їй нічого невідомо. Про те, що трапилось дізналась того ж вечора після 19 год. Перед цим приблизно між 17-18 год. чула розмови на підвищених тонах у під'їзді біля ліфтів, проте хто та про що розмовляли, не чула. Крім того, повідомила, що зазвичай її чоловік повертається додому між 18-19 год., свій автомобіль ставить перед будинком. Останнім часом він розповідав їй, що в нього у цивільній справі є люди, з якими йому дуже неприємно спілкуватися та які створюють йому певні проблеми, хто саме та їх прізвища, чоловік не називав, проте раніше він ніколи їй не скаржився на свої проблеми на роботі, це було вперше.

Свідок ОСОБА_12 в суді показав, що 21.03.2011 року він перебував на робочому місці по АДРЕСА_3. Приблизно о 18 год. до нього в кабінет зайшли диспетчер ОСОБА_14 та консьєрж ОСОБА_13, яка повідомила, що в ліфті першого під'їзду вона чула шум, схожий на бійку, та бачила сліди крові. Він наказав їй викликати міліцію, а сам пішов до вказаного під'їзду, де вже перебував механік ОСОБА_2 Останній відчинив двері ліфту та вони разом пройшли до кабіни, де помітили сліди речовини, схожої на кров. Вони хотіли його заблокувати, проте він поїхав до гори. Тому вони іншим ліфтом (вантажним) поїхали разом на 6-й поверх, оскільки ОСОБА_13 вказувала, що шум начебто лунав саме звідти. Не виявивши нічого підозрілого на даному поверсі вони з ОСОБА_2 спустились до низу на перший поверх. Вони подивилися і зрозуміли, що ліфт із слідами крові зупинився на 7-му поверсі. Тому вони з ОСОБА_2 піднялись на вантажному ліфті на 7 поверх та вийшли на ліфтовий хол, де побачили навпроти біля пасажирського ліфта чоловіка на вигляд приблизно 30-35 років, середньої тілобудови, в темному одязі, на голові була пов'язка, який сидів навприсядки, правою частиною тулубу до дверей, які ведуть до пасажирського ліфта, та щось витирав. Двері пасажирського ліфта, де був чоловік, були відчинені. Він звернув увагу на те, що підлога, де розташовані ліфти, була мокра, хоча на поверсі кранів із водою немає. Крім того, він побачив  інвалідний візок. Коли чоловік побачив, що двері вантажного ліфта відчинились, він майже відразу взявши інвалідний возик направився до кабіни ліфту, на якому приїхали вони з ОСОБА_2 Коли чоловік направлявся до вантажного ліфту, він побачив на інвалідному візку картонну коробку, на яку була накинута куртка темного кольору. На коробці він побачив плями бурого кольору, які були схожі на кров. Коли він побачив вказані плями, у нього виникла підозра, що на поверсі трапилось щось досить серйозне. Коли чоловік намагався зайти до приміщення ліфтової кабіни, він схопив його за праву руку, щоб затримати, але чоловік відсторонив його і зайшов з інвалідним возиком до приміщення ліфтової кабіни. Коли чоловік зайшов до приміщення ліфту, він вийшов в коридор і побачив, що підлога коридору також волога як начебто щось замивали. Сліди води вели у напрямку дверей, що виходять на загальний балкон, і він пішов у напрямку цих слідів. До приміщення запасного виходу з будинку він не заходив, а лише відчинив двері і побачив на підлозі плями бурого кольору. Побачивши вказану обстановку він відразу пішов до приміщення ліфтів. По ходу він зустрів ОСОБА_2, якому повідомив, що виявив кров і сказав йому викликати співробітників міліції. Коли він перебував в приміщенні, де розташовані ліфти, то чоловік ще не поїхав до низу, оскільки ліфт був заблокований спеціальним ключем. Оскільки він підозрював, що до вказаних слідів крові і замивання підлоги причетний виявлений ними на поверсі чоловік, то він попросив ОСОБА_2, щоб він якимось чином заблокував ліфт, щоб чоловік не мав змоги спуститись з поверху. Коли ОСОБА_2 підійшов до приміщення вантажного ліфту, то чоловік витяг пістолет, який був схожий на невеликий револьвер темного кольору. Вказану зброю чоловік тримав в правій руці і ним відштовхнув з приміщення ліфтової кабіни ОСОБА_2 В цей час він почув характерне клацання зброї, тобто наскільки він зрозумів, то чоловік натиснув на спусковий гачок зброї, проте була осічка і постріл не відбувся. Чоловік направив пістолет в ділянку лівої частини тулубу ОСОБА_2 Побачивши таку ситуацію він потягнув ОСОБА_2 до себе і разом з ним вибіг з приміщення ліфтового холу до загального коридору. Звідки чоловік витяг зброю, він не бачив, оскільки знаходився позаду ОСОБА_2, а чоловік був в ліфтовій кабіні і йому нічого не було  видно.  Після цього невідомий чоловік спустився вниз. Впізнати чоловіка, якого вони виявили на поверсі він під час досудового слідства не зміг, оскільки бачив його не довго і лише профіль. По тілобудові, зросту чи схожий на того чоловіка підсудний Д. ПАВЛІЧЕНКО він не пам'ятає, оскільки пройшло багато часу, проте підсудний С. ПАВЛІЧЕНКО точно не схожий на того чоловіка. Під час досудового слідства при проведенні за участю свідка відтворення обстановки та обставин події останній надавав аналогічні за своїм змістом покази про описані вище події (т. 7 а.с. 163-175).

Допитана в суді свідок ОСОБА_13 показала, що працює консьєржем в будинку АДРЕСА_3. 21.03.2011 року, коли вона перебувала на робочому місці приблизно в період часу з 16 год. 45 хв. до 17 год. 10 хв., почула дзвінок «виклик». Коли вона подивилась на монітор, то побачила, що біля вхідних дверей стоїть невідомий чоловік. Вона відчинила вхідні двері та він зайшов до під'їзду. Даний чоловік був середнього зросту, приблизно 175 см, судячи з голосу, немолодий, на голові була темна пов'язка, своє обличчя від неї він ховав. На запитання до кого він, останній відповів, що іде в квартиру № 30, до кого саме, не сказав. Коли він зайшов, то одразу пішов до ліфту. Перед собою він котив інвалідний візок. Вона намагалась перешкодити йому, однак він сам викликав ліфт та відштовхнувши її ліктем зайшов до ліфту справа. Через деякий час вона почула як хтось своїм магнітним ключем відкрив електронний замок та зайшов до під'їзду. Коли вийшла, то побачила, що в під'їзді стояла ОСОБА_15 з дочкою і в цей час повз них пройшов С. ЗУБКОВ, який проживав в квартирі НОМЕР_3. Він нічого не кажучи пройшов до ліфтів. Їй здалось, що за ним також з іншого боку до ліфту пройшов ще хтось, також за ними пішла і ОСОБА_15, однак поїхати із С. ЗУБКОВ вона не встигла. Через короткий проміжок часу ОСОБА_15 повернулась з дочкою та сказала, що з ліфту чути якісь крики та підозрілий шум. Вона підійшла до ліфту та нажала кнопку виклику. Ліфт не працював. Після цього вона натиснула на кнопку виклику диспетчера, однак вона не спрацювала, і вона вийшла з під'їзду та пішла в сусідній під'їзд до диспетчера сама та повідомила, що потрібно оглянути ліфт. Приблизно через 3 хвилини вона повернулась. Приблизно через 10-15 хвилин прийшов ліфтер ОСОБА_2. Вона сказала йому, що не працює ліфт. ОСОБА_2 пройшов до ліфтів, нажав на кнопку виклику та ліфт приїхав. Коли відкрились двері, вона побачила, що в ліфті помита підлога та на правій боковій стінці було видно розтерті сліди речовини, схожої на кров. Вона знову побігла в диспетчерську та сказала диспетчеру ОСОБА_14, щоб вона викликала міліцію. З кабінету вийшов працівник ЖЕКу ОСОБА_12, який з нею пройшов до під'їзду, а далі сам пішов до ліфтів. Через деякий час вона пішла в напрямку ліфтів, в цей момент від ліфтів їй на зустріч вийшов незнайомий чоловік, якого вона до цього не бачила. Він був високого зросту, худої статури, в короткій чорній балоновій курці, на вигляд приблизно 20 років. Вона спитала в нього, до кого він приходив, на що він сказав, що був в квартирі НОМЕР_4. Вона  сказала йому, що він обманює та схватила його за обидві кисті рук. Він одразу висмикнув руки та почав тікати. Вона схопила його ззаду за куртку, однак він відбив її руки та вибіг на вулицю. Вона також вибігла за ним і за нею зачинились двері. Приблизно через 5 хв. хтось із мешканців будинку вийшов на вулицю і вона зайшла до під'їзду. Через деякий час вона знову пішла до ліфтів і побачила як їй на зустріч йшов чоловік, який котив інвалідний візок в розкладеному вигляді, на якому була пляшка води «Моршинська», об'ємом 6 л, та ще щось накладено, однак що саме, вона точно сказати не може. Це був той чоловік, який спочатку заходив з візком. Вона знову намагалась його затримати, однак він вдарив її рукою та вибіг на вулицю, залишивши у під'їзді інвалідний візок. Вказаних чоловіків вона не роздивилась, впізнати не може, оскільки була в надзвичайно стресовому стані.

Свідок ОСОБА_16 в суді показала, що 21.03.2011 року приблизно о 18 год. вона перебувала неподалік сходів  під'їзду АДРЕСА_3. В цей час вона почула шум та, обернувшись, помітила як з під'їзду вискочив молодий чоловік на вигляд віком приблизно до 30 років, худої статури, високого зросту, приблизно 185 см, в руках в нього нічого не було. Вона помітила, що його за одяг тримала консьєрж, однак він вирвався та побіг через клумбу в бік приватного сектору до паркінгу. Після цього консьєрж залишилась на вулиці, оскільки двері за нею автоматично зачинились. Вона перебувала на вулиці приблизно 4-5 хв. Потім з під'їзду вийшла жінка з підлітком, а консьєрж зайшла до під'їзду. Приблизно через 4 хв. вона знову почула крики консьєржа та побачила в дверному пройомі чоловіка, який виходив з під'їзду, але йому перешкоджала консьєрж. Чоловік відштовхнув її та спокійно вийшов з під'їзду по доріжці у напрямку приватного сектору, тобто в тому ж, що і молодий чоловік, тримаючи при цьому в руках сумку. На вигляд йому було приблизно 35-38 років, середнього зросту, міцної статури, шкіра світла. Після цього приблизно через 5 хв. приїхала міліція. Підсудний С. ПАВЛІЧЕНКО схожий по зросту на молодого чоловіка, якого вона бачила того дня, який вийшов першим, його обличчя вона не бачила. Підсудний Д. ПАВЛІЧЕНКО в порівнянні із старшим чоловіком, якого вона бачила, по тілобудові худіший, чітко вказати, схожий він чи ні, вона не може, оскільки пройшло багато часу. Під час досудового слідства за її участю впізнання не проводили.

Свідок ОСОБА_15 в суді показала, що 21.03.2011 року приблизно о 17.50 год. вона з донькою зайшли до під'їзду будинку по АДРЕСА_3, де вони проживають. Разом з ними до під'їзду підійшов і С. ЗУБКОВ, який в одній руці тримав дві  пляшки з водою в поліетиленовій упаковці, а в другій - мобільний телефон і з кимось розмовляв, характер розмови вона не чула. С. ЗУБКОВ, діставши магнітний ключ, відчинив ним вхідні двері та пропустив її з донькою вперед, а сам зайшов слідом за ними. Коли вони зайшли в під'їзд, то С. ЗУБКОВ відразу ж направився до ліфтового приміщення, обійшовши кімнату консьєржа праворуч, а вона та донька пішли до ліфтового приміщення з лівої сторони. Проходячи біля консьєржа вона з донькою зупинились і привітались з нею. В цей час боковим зором вона побачила як позаду неї в напрямку ліфтів пройшов молодий чоловік, а вона з донькою пішла слід за ним у напрямку ліфтів. Чоловік був віком біля 25 років, на зріст 180-182 см, досить худорлявої статури, на голові був капюшон. Наблизившись до ліфтового приміщення вона побачила як в пасажирський ліфт, що розташований ліворуч від входу, зайшов С. ЗУБКОВ, потім до нього зайшов і молодий чоловік. Вона побачила як С. ЗУБКОВ став в кут ліфта, щоб дати змогу зайти пасажирам, а потім обернувся до входу в ліфтову кабіну. Коли вона зайшла до приміщення ліфтового холу, то встигла помітити, що вказаний молодик різко натиснув кнопку поверху і повернувся обличчям в центр ліфта. Коли ліфт поїхав, то вона почула, що з кабіни лунають звуки схожі на бійку. Про даний факт вона повідомила консьєржа. Підсудний С. ПАВЛІЧЕНКО по зросту схожий на молодого чоловіка, який сів в ліфт із С. ЗУБКОВ, його обличчя вона не бачила, лише профіль декілька секунд.

Допитана за клопотанням захисту свідок ОСОБА_17 показала, що 21.03.2011 року приблизно о 18.10 год. вона поверталася з роботи та зайшла до свого під'їзду АДРЕСА_3. В цей момент вона побачила як чоловік, приблизно 40 років, середнього зросту та тілобудови, одягнутий в темні речі, а на голові - в якійсь шапці, натягнутій на обличчя, яке він опускав до низу, віз інвалідного візка, на якому було якесь лахміття. На питання консьєржки звідки він, відповів, що із квартири НОМЕР_5, на що вона сказала, що він каже неправду. Тоді цей чоловік швидко відштовхнув консьєржку та побіг до дверей, відчинивши різко одні двері, інші намагався виламати, після того як відкрив, зразу втік, куди саме, вона не бачила. Візок залишився у під'їзді. Обличчя даного чоловіка вона не бачила, взагалі спостерігала за ним лише декілька секунд і не роздивилась його. Яким чином визначила його приблизний вік, пояснити не може. Підсудний С. ПАВЛІЧЕНКО повністю не схожий на того чоловіка, а підсудний Д. ПАВЛІЧЕНКО схожий за статурою та зростом.

Вищевказані покази потерпілих та свідків, які повністю узгоджуються між собою та із встановленими судом фактичними обставинами вчинення злочинів, викладених у вироку, свідчать про те, що особи, які вчинили злочини, були різного віку, один молодий, а інший середніх років, молодий був високого зросту та худорлявої статури, старший - середнього зросту та міцної статури. Під такий опис повністю підпадають підсудні Д. ПАВЛІЧЕНКО та С. ПАВЛІЧЕНКО, про що вказали і допитані потерпілий ОСОБА_2, свідки ОСОБА_16, ОСОБА_12, ОСОБА_17 та ОСОБА_15 Той факт, що свідки та потерпілий стовідсотково не змогли впізнати у підсудних чоловіків, яких вони бачили 21.03.2011 року по АДРЕСА_3, пояснюється тим, що останні бачили чоловіків лічені секунди чи хвилини, перебували у стресовому стані, а також тим, що підсудні, згідно показів свідків, намагалися постійно приховати свої обличчя, крім того, з моменту вчинення злочинів минув тривалий проміжок часу. Також слід вказати, що покази потерпілого та вищевказаних свідків про наявність інвалідного візка, який ввозив та вивозив старший чоловік, зовнішні дані якого відповідають Д. ПАВЛІЧЕНКО, слідів бурого кольору у ліфті, коридорі, речах на візку також повністю узгоджуються із встановленими судом фактами, викладеними вище, та іншими доказами, які містяться в матеріалах кримінальної справи, безпосередньо досліджених судом в ході судового слідства. Так, вина підсудних у вчиненні інкримінованих злочинів підтверджується даними протоколу огляду місця проживання Д. ПАВЛІЧЕНКО та С. ПАВЛІЧЕНКО від 24.03.2011 року за адресою: АДРЕСА_4, згідно яких було вилучено аркуш паперу формату А-4 з рукописним записом «АДРЕСА_3» (т.1 а.с. 167-174), що свідчить про готування підсудних до вчинення вбивства судді С. ЗУБКОВ шляхом встановлення місця його проживання та спростовують покази підсудних про те, що вказану адресу вони вперше почули після їх затримання.    

Даними протоколів огляду місця події від 21.03.2011 року, а саме АДРЕСА_3, згідно яких на 7 поверсі було виявлено та вилучено частину металевої спиці, на якій виявлено сліди бурого кольору, два фрагменти тканини, на одному з яких є сліди бурого кольору, одну пластикову пляшку води «Моршинська», халат білого кольору, на першому поверсі виявлено та вилучено медичну маску, на якій виявлено сліди бурого кольору, інвалідного візка з картонною коробкою, на якій виявлено сліди бурого кольору, та в якій знаходились бинт в упаковці та фрагмент упаковки, чотири розпаковані бинти, на яких виявлено сліди бурого кольору, упаковка пакетів для сміття, кросівки »зі слідами бурого кольору, в'язана шапка, на якій виявлено сліди бурого кольору, пластикова пляшка води «Моршинська»в полімерній упаковці, на якій виявлено сліди бурого кольору, спортивні штани, на яких виявлено сліди бурого кольору, дві полімерні скатертини в упаковках, сліди пальців рук тощо (т. 1 а.с. 59-65, 70-77, 87-90), даними протоколу огляду місця події від 23.03.2011 року, а саме прибудинкової території по вул. Голосіївській, 10 в м. Києві, згідно яких на місці було виявлено та вилучено посвідчення судді С. ЗУБКОВ, посвідчення водія на ім'я С. ЗУБКОВ, свідоцтво про реєстрацію серії та номер НОМЕР_6 транспортного засобу «Тойота Камрі», візитну картку С. ЗУБКОВ, клаптик паперу з рукописними записами, талон про проходження техогляду автомобіля «Тойота Камрі», який належить С. ЗУБКОВ (т. 1 а.с. 133-138), даними висновку експерта № 405 мб від 08.06.2011 року, згідно яких на кросівках ony»виявлено присутність генетичних ознак крові Д. ПАВЛІЧЕНКО та С. ПАВЛІЧЕНКО (т. 5 а.с. 71-75), даними висновків експертів № 220 мб від 20.04.2011 року, № 206 мб від 11.05.2011 року, № 214 мб від 15.04.2011 року, № 204 мб від 11.05.2011 року, № 218мб від 20.04.2011 року, № 200мб від 13.04.2011 року, № 198мб від 13.04.2011 року, згідно яких на бинті в упаковці та фрагменті упаковки, чотирьох розпакованих бинтах, медичній масці, частині металевої спиці, упаковці пакетів для сміття, фрагменті тканини, в'язаній шапці, пластиковій пляшці води «Моршинська»та полімерній упаковці, картонній коробці, полімерній скатертині виявлено сліди крові С. ЗУБКОВ (т. 4 а.с. 53-56, 75-77, 119-121, 139-141, 192-194, 214-217, 237-240), даними висновку експерта №405 мб від 08.06.2011 року, згідно яких клітини з ядрами, виявлені на медичній масці та в'язаній шапці, які було вилучено в ході огляду місця події 21.03.2011 року, належать Д. ПАВЛІЧЕНКО (т. 5 а.с. 71-75), даними висновків експертів № 21/д та № 22/д від 25.03.2011 року, згідно яких в нижній частині правого та лівого підлокітників, металевої боковини та нижньої горизонтальної стійки металевого каркасу інвалідного візка виявлено 4 сліди пальців рук, виявлених та вилучених 21.03.2011 року, які залишені Д. ПАВЛІЧЕНКО (т. 5 а.с. 207-227, т. 2 а.с. 109-117), даними висновку експерта № 31 від 04.05.2011 року, згідно яких на картонній коробці вилученій в ході огляду місця події 21.03.2011 року виявлено слід пальця руки, залишений Д. ПАВЛІЧЕНКО (т. 2 а.с. 82-100). Слід вказати, що огляди місця події за участю понятих, спеціалістів, в ході яких, в тому числі, були вилучені речові докази, проведені із чітким дотримання вимог закону, що підтвердили в суді і допитані як свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21, які приймали участь у даних діях як спеціалісти. В суду відсутні будь-які об'єктивні дані, які б вказували на те, що складені за результатами оглядів місця події протоколи є неналежними чи не допустимими доказами, тому суд і покладає їх в основу обвинувального вироку. Підстав сумніватися у об'єктивності та законності вказаних вище висновків експертів, наданих на підставі виявлених та вилучених речових доказів, описаних вище, у суду немає.

Вказані дані у свої сукупності з вищенаведеними у вироку показами свідків свідать про причетність Д. ПАВЛІЧЕНКО до вбивства С. ЗУБКОВ, про те, що він першим зайшов до під'їзду та чекав на С. ЗУБКОВ на 7 поверсі у медичній масці та медичному халаті, та в подальшому після вчинення вбивства останнього, намагався вивезти вказаний інвалідний візок з речами з місця події, щоб скрити сліди злочину.  

Крім того, вина підсудних підтверджується і даними протоколу огляду місця події від 21.03.2011 року, а саме 7 поверху АДРЕСА_3, згідно яких на 7 поверсі виявлено труп С. ЗУБКОВ з тілесними ушкодженнями, крім того, було вилучено сорочку білого кольору, піджак, плащ та краватку, на яких також виявлено пошкодження (т. 1 а.с. 70-77), даними висновку експерта № 49/929 від 24.05.2011 року, згідно яких на трупі С. ЗУБКОВ виявлено наступні тілесні ушкодження: три щілевидні рани (рани №№1-3) на шиї справа з рівними гладкими краями, закругленим и гострокутним кінцями, продовгуваті раневі канали довжиною 7-9 см, які розташовані справа на ліво в м'яких тканинах шиї під невеликим кутом один до одного з повним пересіканням правої сонної артерії і пошкодженням правої яремної вени по ходу раневого каналу рани № 2; округла рана діаметром 1,5 см на грудях справа (рана № 4) с нерівними фестончатими краями и дефектом «мінус-ткань»в центрі, яка продовжується у раневий канал, який проходить через грудну клітку справа наліво, зверху вниз і спереду назад з пошкодженням аорти, серця і лівої легені по ходу раневого каналу; округла рана діаметром 1,4 см на животі справа (рана № 5), яка продовжується в раневий канал, який іде спереду назад, справа наліво, зверху вниз в брюшну полость з пошкодженням 11 ребра та наскрізним пошкодженням печінки по ходу раневого каналу; округла рана діаметром 0,3 см в лівій підключичній області (рана № 6), яка продовжується в раневий канал довжиною по зонду біля 7 см, який іде спереду назад, зліва направо, зверху вниз, проникає в плевральну полость у 2-му міжребер'ї і сліпо закінчується у верхній долі лівої легені; округла рана діаметром 0,3 см в проекції грудини (рана № 7), яка продовжується в раневой канал довжиною 3 см, який іде спереду назад і доходить до тіла грудини; щілевидна рана на 2 пальці правої кисті (рана № 8), із закругленими та гострокутним кінцями, яка продовжується в раневой канал довжиною 2,2 см, який іде до низу під шкірою;  щілевидна рана на 1 пальці правої кисті (рана № 9), з рівними краями и гострокутними кінцями; дві поверхневі щілевидні рани на тилу лівого передпліччя; подряпина на 1 пальці лівої кисті; множинні садна зі слідами ковзання на спині; три крововиливи на грудях справа.  

Колото-різані рани шиї із пошкодженням сонної артерії, проникаюче вогнепальне кульове поранення грудей і живота, проникаюча колота рана грудей із пошкодженням лівої легені мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя. Щілевидні рани на 2 і 1 пальцях, дві поверхневі щілевидні рани на тилу лівого передпліччя; подряпина на 1 пальці лівої кисті; множинні садна зі слідами ковзання на спині, три крововиливи на грудях справа мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Смерть С. ЗУБКОВА настала від комбінації множинних поранень -сукупності колото-різаних ран шиї із пошкодженням магістральних судин, проникаючих вогнепальних ран грудей і живота із пошкодженням аорти, серця, лівої легені та печінки, колотої рани грудей із пошкодженням легені з розвитком шоку та втратою крові. Характер та особливості ран на грудях та животі справа (рани №№ 4, 5) -вказують на те, що рани вогнепальні кульові та обидва постріли здійснені із близької відстані. Характер ран на шиї (рани №№ 1-3), на пальці правої кисті (рана № 8), на тильній поверхні лівого передпліччя -вказують на те, що пошкодження спричинені плоским колюче-ріжучим предметом по типу клинка ножа, який має лезо та обушок. Округлі рани в проекції грудини и в лівій підключичній області (рани №№ 6-7) утворились від дії колючого предмета (т. 4 а.с. 6-12). Даними висновку експерта № 76-МК від 20.04.2011 року, згідно яких на плащі, сорочці  та інших речах виявлено наступні ушкодження: на плащі -на правому борті мається 4 вогнепальні пошкодження (два в ділянці коміра справа, одне в середній третині, одне в ділянці правої бокової кишені), 5 колото-різаних пошкоджень в ділянці коміра справа, одне колоте пошкодження в ділянці верхньої третини лівого борту); на піджаку -два вогнепальних пошкодження (одне в середній третині правого борта, одні в ділянці клапана правої бокової кишені), два колото-різаних пошкодження в ділянці лацкана коміра правого борта, одне колоте пошкодження в ділянці верхньої третини лівого борта; на сорочці - два вогнепальних пошкодження (в середній та нижній третині правої поличці), 3 колото-різаних пошкодження в ділянці коміра справа, 2 колотих пошкодження (одне в ділянці середньої третини правої полиці, одне в ділянці верхньої третини лівої полиці); на краватці -одне крайове, різане пошкодження в «шийній»ділянці справа, одне різане пошкодження в середній частині широкої ділянки; вогнепальні пошкодження розмірами відповідають діаметрам куль біля 7-9 мм (т. 5 а.с. 101-119). Вищевказані дані свідчать про те, що для вбивства судді С. ЗУБКОВА були використані шило, вогнепальна зброя та колюче-ріжучий предмет (можливо ніж), а локалізація тілесних ушкоджень, їх характер та кількість свідчить про направленість їх умислу саме на вбивство судді С. ЗУБКОВА. Слід вказати, що допитаний в суді за клопотанням захисту експерт ОСОБА_22 в повній мірі підтвердив наданий ним висновок, підстав сумніватися у викладених в ньому даних у суду немає.    

Крім того, вина підсудних підтверджується і даними висновку експерта №1520 від 24.03.2011 року, згідно яких у Д. ПАВЛИЧЕНКА виявлені дві різані рани долонної поверхні лівої кисті, які утворилися від дії предмету, якому притаманні ріжучі властивості, не виключено 21.03.2011 року (т. 5 а.с. 49-51), даними висновку експерта № 1551 від 26.03.2011 року, згідно яких у С. ПАВЛІЧЕНКО виявлено наступні тілесні ушкодження: різані рани: передня зовнішня поверхня лівого стегна у нижній третині; передня поверхня лівого колінного суглоба, які утворилися від дії предмету, якому притаманні ріжучі властивості, не виключено ножа, і могли утворитись при обставинах зазначених С. ПАВЛІЧЕНКО під час відтворення обстановки та обставин події 26.03.2011 року (т. 5 а.с. 41-43), даними висновку експерта № 212 мб від 20.04.2011 року, згідно яких на передній лицьовій поверхні лівої штанини спортивних штанів, вилучених з місця події, виявлено пошкодження тканини у вигляді розрізу та кров людини (т. 4 а.с. 97-100),  даними висновку експерта № 405 мб від 08.06.2011 року, згідно яких генетичні ознаки слідів крові людини, виявлених на спортивних штанах, співпадають з генетичними ознаками крові С. ПАВЛІЧЕНКО (т. 5 а.с. 69-76). Зазначені дані свідчить про те, що під час нападу суддя С. ЗУБКОВ чинив активний опір підсудним, в результаті чого останні отримали різані рани від власних знарядь вбивства, а саме колюче-ріжучих предметів чи предмета. Наявність різаних ран лівої ноги у С. ПАВЛІЧЕНКО пояснює факт виявлення слідів його крові на спортивних штанах, вилучених з АДРЕСА_3, що у своїй сукупності в повній мірі спростовує версію підсудних про те, С. ПАВЛІЧЕНКО отримав рану біля власного будинку при падінні на землю, де знаходилось розбите скло, 21.03.2011 року приблизно о 13-14 год. та підтверджує факт його причетності до вбивства судді С. ЗУБКОВА.

    

Крім того, згідно даних протоколу огляду автомобіля «Міцубісі Паджеро Спорт»д.н.з. НОМЕР_1 від 24.03.2011 року,  в ході даної слідчої дії на поличці водійських дверей виявлено та вилучено 22 металеві кульки, на задній спинці переднього пасажирського сидіння і біля коробки передач виявлено сліди бурого кольору, схожі на кров (т. 1 а.с. 183-186, 188-193), згідно даних висновку експерта № 405 мб від 08.06.2011 року, виявлені на задній спинці переднього пасажирського сидіння і біля коробки передач сліди крові належать С. ПАВЛІЧЕНКО (т. 5 а.с. 71-75),  згідно даних протоколу огляду місця події від 21.03.2011 року, на балконі 7 поверху АДРЕСА_3 виявлено та вилучено 1 металеву кульку (т. 1 а.с. 59-65), згідно даних протоколу виїмки від 22.03.2011 року в приміщенні Київського міського моргу вилучено дві металеві кульки (сферичні предмети), виявлені під час судово-медичного дослідження трупу С. ЗУБКОВ (т. 5 а.с. 25) та згідно даних висновку експерта №187хс від 28.04.2011 року металевий предмет сферичної форми, вилучений з балкону 7 поверху, два металевих предмети сферичної форми, вилучених з тіла С. ЗУБКОВ та 10 металевих предметів сферичної форми, вилучені із автомобіля однакові між собою за якісним елементарним складом та близькі за кількісним вмістом основних та домішкових елементів (т. 3 а.с. 126-138). Вказані дані також підтверджують вину підсудних Д. ПАВЛІЧЕНКО та С. ПАВЛІЧЕНКО у вбивстві судді С. ЗУБКОВ, оскільки останні використовували вказані вище металеві сферичні предмети для виготовлення куль, які в подальшому були ними використані при вчиненні вбивства судді С. ЗУБКОВ Суд вважає, що викладені вище докази є належними  і допустимим. Посилання сторони захисту на незаконний огляд автомобіля підсудного Д. ПАВЛІЧЕНКО спростовується наявною у справі заявою ОСОБА_8, згідно якої остання надала дозвіл на проведення такого огляду (т. 1 а.с. 182). Допитана в суді свідок ОСОБА_8 підтвердила факт написання такої заяви, крім того, слід вказати, що огляд автомобіля проводився за участю понятих. Згідно протоколу даної слідчої дії будь-яких зауважень від учасників її проведення, в тому числі ОСОБА_8, підпис якої також у ньому міститься, не надходило.

Вина підсудних також підтверджується і наявними в матеріалах справи речовими доказами та іншими первинно зібраними у справі доказами.

Крім того, слід вказати, що під час досудового слідства підсудний С. ПАВЛІЧЕНКО за участю захисника давав покази, згідно яких він в повній мірі визнавав свою вину та вину свого батька Д. ПАВЛІЧЕНКО у вчиненні вбивства судді С. ЗУБКОВ, розповідав детально про всі обставини підготовки та вчинення даного злочину, під час проведення відтворення обстановки та обставин події за його участю на місці у присутності захисника, понятих та експерта показував та вказував, яким чином відбувалися події  21.03.2011 року за участю його та батька (т. 8 а.с. 161-167, 178-187, 189-202). Суд визнає вказані покази правдивими, оскільки вони узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами, в тому числі, висновками експертів. Вказівки підсудного С. ПАВЛІЧЕНКО на те, що під час надання вказаних вище визнавальних показів на нього чинився психологічний тиск, спростовуються тим, що всі вказані вище слідчі дії були проведені за участю захисника, жодних заяв про відмову від вказаного захисника чи про його відвід від С. ПАВЛІЧЕНКО не надходило. Крім того, дана позиція захисту спростовується даними, наданого суду для огляду стороною обвинувачення матеріалу перевірки, проведеної за листом суду щодо застосування до підсудних недозволених методів слідства, та відповідною копією постанови старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва Гітченко Л. від 27.07.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві у зв'язку із відсутністю складу злочину (т. 10 а.с. 194-199). Допитані в суді як свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_25, які брали участь у відтворенні обстановки та обставин подій за участю С. ПАВЛІЧЕНКО як поняті, показали, що дана слідча дія відбувалась в спокійній атмосфері. С. ПАВЛІЧЕНКО в їх присутності послідовно розповідав та показував на місці обставини вчинення ним та його батьком вбивства судді, будь-який тиску на нього з боку працівників міліції за їх участі не чинився, вони постійно перебували поруч під час даної дії, все фіксувалось на відеокамеру, запис якої зупинявся лише із технічною необхідністю, пов'язаною із переміщенням в ліфті та через дорогу. Свідки чітко вказали на те, що будь-яких сумнівів з приводу не причетності С. ПАВЛІЧЕНКО до описаних ним подій в них не виникло, він чудово орієнтувався на місці, постійно вносив корективи, уточнення. Свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_25 підтвердили наявність їх підписів у відповідному протоколі та відсутність у них, як і в інших учасників, будь-яких зауважень до побаченого та написаного у протоколі. Слід вказати й на те, що підсудний С. ПАВЛІЧЕНКО в суді також показав, що слідчий при наданні ним та підписанні протоколів із визнавальними показами тиск на нього не чинив, перед проведенням слідчих дій за участю захисника права йому роз'яснював. Вказівки сторони захисту на те, що протоколи, в яких містяться визнавальні покази С. ПАВЛІЧЕНКО є недопустимими та не належними, оскільки не підписані останнім є безпідставними та необґрунтованими. Підсудний С. ПАВЛІЧЕНКО в суді, як було вказано вище, підтвердив факт проведення за його участю даних слідчих дій, вказав, що не може пояснити відсутність у відповідних протоколах його підписів. Суд вважає, що слідчий з дотриманням вимог закону провів дані слідчі дії, вказавши у присутності захисника, підписи якого містяться у відповідних документах, про те, що С. ПАВЛІЧЕНКО відмовився від підпису. Крім того, слід вказати, що при перегляді за участю всіх учасників процесу під час судового слідства відеозаписів, здійснених під час допиту підозрюваного С. ПАВЛІЧЕНКО та під час проведення за його участі відтворення обстановки та обставин подій, суд не виявив істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону. Враховуючи викладене суд вважає, що вказані вище докази є допустимими та належними. Крім того, слід вказати й про те, що долучений судом до перегляду вказаних вище відеозаписів спеціаліст ОСОБА_26, яка має 18-тирічний досвід роботи судово-психіатричного експерта, вказала, що у переглянутих нею записах будь-які об'єктивні дані, які б свідчили, що С. ПАВЛІЧЕНКО давав покази із чужих слів, чи що мав місце тиск, чи будь-яке інсценування з боку працівників правоохоронних органів, відсутні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вина підсудних Д. ПАВЛІЧЕНКО та С. ПАВЛІЧЕНКО у вчиненні інкримінованих їм злочинів за обставин, викладених у обвинувальному висновку та вироку суду, доведена повністю зібраними у своїй сукупності доказами, які в повній мірі узгоджуються між собою, є належними, допустимим та достатніми.

Вказівки сторони захисту про допущені під час досудового слідства істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, в тому числі права на захист підозрюваних і в подальшому обвинувачених, про відсутність доказів на підтвердження вини підсудних за викладених у вироку обставин не знайшли свого підтвердження в ході судового слідства і тому є безпідставними, виходячи, крім зазначеного вище, з наступного.

Допитані в суді свідки  ОСОБА_27 та ОСОБА_28 повідомили, що їм нічого не відомо про обставини вбивства судді С. ЗУБКОВА Покази свідка ОСОБА_28 в тій частині, що Д. ПАВЛІЧЕНКО приходив до Шевченківского районного суду м. Києва 21.03.2011 року приблизно о 14.30 -15.00 год. та отримував у нього копію рішення суду не спростовує вину Д. ПАВЛІЧЕНКО у вбивстві судді С. ЗУБКОВА та у вчиненні замаху на вбивство ОСОБА_2, які мали місце приблизно з 17.50 до 18.10 год.

Допитана за клопотанням захисту свідок ОСОБА_29 показала, що вона була представником підсудних у їх цивільних справах, які, крім інших, слухав і суддя С. ЗУБКОВ. Д. ПАВЛІЧЕНКО надзвичайно стримана, врівноважена людина, він ніколи не коментував дії суддів, в тому числі С. ЗУБКОВ, намагався вирішити всі питання законними методами, шляхом подання позовів, скарг, заяв тощо. 21.03.2011 року вона бачила Д. ПАВЛІЧЕНКО зранку приблизно об 11 год., він був спокійним. Цього ж дня приблизно о 18 год. 30 хв. він їй телефонував на її домашній телефон із свого домашнього телефону. Він кожен день після 18 год. телефонував їй на стаціонарний телефон зі свого стаціонарного телефону і вони обговорювали свої справи в судах. Вказані покази свідка суд також не поклав в основу обвинувального вироку, оскільки вони лише характеризують підсудного Д. ПАВЛІЧЕНКО, не містять будь-якої інформації, яка б підтверджувала чи спростовувала вину підсудних. Дзвінок із стаціонарного телефону квартири, де проживала сім'я Д. ПАВЛІЧЕНКО, вчинений, зі слів свідка, ним до неї приблизно о 18 год. 59 хв. (згідно долученої захисником роздруківки з даного номеру), крім показів свідка нічим не підтверджується, крім того, не свідчить про те, що підсудний не перебував на місці вчинення злочину, враховуючи час вчинення злочину та незначну відстань від місця вчинення злочину до місця проживання підсудного Д. ПАВЛІЧЕНКО, який пересувався на власному автомобілі.

Покази свідка ОСОБА_30, крім даних, що характеризують особу підсудного Д. ПАВЛІЧЕНКО з позитивної сторони, суд також не бере до уваги, оскільки останньому нічого не відомо з приводу обставин вчинення злочину щодо судді С. ЗУБКОВА. Його вказівка на те, що 22.03.2011 року особисто Д. ПАВЛІЧЕНКО повідомив йому про вбивство судді і при цьому був абсолютно спокійним, не спростовують вину останнього у вчиненні інкримінованих йому злочинах.

Крім того, суд не бере до уваги і покази допитаної в суді за клопотанням захисту свідка ОСОБА_8 (дружина), яка, крім іншого, стверджує, що її чоловік 21.03.2011 року приїхав додому до 18 год., а її син С. ПАВЛІЧЕНКО лише в день виходив приблизно на 1 год., оскільки свідок являється близьким родичем підсудних та суд вважає, що її покази спрямовані виключно на допомогу підсудним уникнути кримінальної відповідальності за вчинене. Вказівка свідка на те, що 21.03.2011 року вона надзвичайно добре пам'ятає, у зв'язку з тим, що в них із чоловіком Д. ПАВЛІЧЕНКО була річниця весілля спростована судом тим, що на питання про детальний перебіг інших визначних днів їх сім'ї (день народження дітей) свідок жодних обставин не пригадала, пославшись на те, що пройшов тривалий проміжок часу.

Критично суд відноситься і до показів підсудних Д. ПАВЛІЧЕНКО та С. ПАВЛІЧЕНКО про їх непричетність до вчинення інкримінованих злочинів, оскільки вказані покази в повній мірі спростовуються безпосередньо дослідженими та наведеними судом вище у вироку доказами. Суд визнає вказані покази підсудних їх позицією захисту, спрямованою на уникнення кримінальної відповідальності за вчинені злочини. Версії підсудних щодо їх алібі та виникнення слідів їх крові і відбитків пальців на місці вчинення злочину також були в повній мірі спростовані описаними вище у вироку доказами в їх сукупності. Крім того, як вбачається із наявних у справі та досліджених судом показів свідка ОСОБА_31, який не міг бути допитаний безпосередньо в суді у зв'язку із постійною присутністю в залі судового засідання на початку судового слідства, останній є рідним батьком підсудного Д. ПАВЛІЧЕНКО та вказував, що із сином та онуком С. ПАВЛІЧЕНКО він бачився дуже рідко, знав, що в них є проблеми із житлом та ведуться судові спори, про обставини вбивства судді нічого не знає. Крім того, свідок показав, що 22 чи 23.03.2011 року Д. ПАВЛІЧЕНКО приблизно о 20 год. приїхав до нього разом з дружиною та синами, повідомивши, що в них виникли якісь проблеми і йому потрібно, щоб старший син, С. ПАВЛІЧЕНКО, деякий час пожив у нього. Після цього вони поїхали, а онук залишився. Останній нікуди не виходив та ні з ким не спілкувався, лише один раз до нього приїздила його мати. Через декілька днів онука затримали у нього в квартирі. Вказані покази свідка також в повній мірі спростовують версію підсудних про те, що із ОСОБА_31 вони спілкувались постійно і що до останнього вони поїхали лише з метою надання С. ПАВЛІЧЕНКО медичної допомоги, хоча про зазначений факт свідок нічого не повідомив, та спростовують покази свідка ОСОБА_8, яка вказувала про те, що чоловік відвозив сина до дідуся самостійно, причини поїздки їй не відомі.

Не знайшли свого підтвердження і покази підсудного Д. ПАВЛІЧЕНКО про порушення вимог закону при його затриманні та його прав під час досудового слідства, оскільки вказані факти також були предметом перевірки прокуратури м. Києва, про яку вказано вище у вироку та за результатами якої було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.07.2012 року (т.10 а.с. 194-199).

Враховуючи викладене, колегія суддів, допитавши підсудних, потерпілих, свідків, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що вина підсудних Д. ПАВЛІЧЕНКО та С. ПАВЛІЧЕНКО у вчиненні інкримінованих їм злочинів доведена повністю. Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б вплинули на всебічність, повноту та об'єктивність досудового слідства судом не встановлено.

Дії підсудних Д. ПАВЛІЧЕНКО та С. ПАВЛІЧЕНКО по епізоду із потерпілим С. ЗУБКОВ за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене за попередньою змовою групою осіб, та за ст. 379 КК України як вбивство судді у зв'язку з його діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, враховуючи вимоги абз. 5 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7.02.2003 року № 2 «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи»із змінами і доповненнями, кваліфіковані вірно.

Дії підсудного Д. ПАВЛІЧЕНКО по епізоду із потерпілим ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15, п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України як закінчений замах на вчинення умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, з метою приховання іншого злочину, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

При призначенні покарання підсудному С. ПАВЛІЧЕНКО колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які згідно вимог ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів, обставини вчинення злочинів, його роль у вчиненому, зокрема, те, що він виконував вказівки свого батька, який являється для нього значним авторитетом, дані про особу підсудного, який раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, навчався у вищому навчальному закладі, де характеризується як студент із середнім рівнем підготовки, не одружений, має постійне місце проживання та реєстрації, за яким характеризується позитивно, його молодий вік, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, та вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкціями ч. 2 ст. 115, ст. 379 КК України із врахуванням вимог ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При призначенні покарання підсудному Д. ПАВЛІЧЕНКО колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які згідно вимог ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів, обставини вчинення злочинів, його активну роль у вчиненні обох злочинів, надзвичайно малий проміжок часу між вчиненими злочинами, що свідчить про його стійку злочинну направленість, те, що він втягнув у вчинення злочинів свого молодого сина, на якого мав авторитетний вплив, що вказує на цинічність підсудного, дані про особу підсудного, який раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, працював приватним підприємцем, одружений, має неповнолітню дитину, має постійне місце проживання та реєстрації, за яким характеризується посередньо як конфліктна, невживчива людина, думку представника потерпілої, яка, висловивши позицію потерпілої, вважала за необхідне призначити підсудному довічне позбавлення волі, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, та вважає за необхідне призначити йому за вчинені злочини покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених інкримінованими йому частиною статті та статтею із врахуванням вимог ст. 70 КК України. Колегія суддів, беручи до уваги вищевказане, вважає, що остаточно визначене Д. ПАВЛІЧЕНКО покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, визначення підсудному іншого строку покарання не відповідало б вимогам ст. 65 КК України.

Колегія суддів вважає, що заявлений у справі цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 слід задовольнити в повному обсязі. В ході судового слідства було підтверджено розміри матеріальних витрат, понесених потерпілою у зв'язку зі смертю чоловіка. При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з підсудних на користь потерпілої, суд враховує ступінь морального болю, який відчувала потерпіла та її діти внаслідок загибелі чоловіка і батька, який, крім іншого, був єдиним годувальником в сім'ї, виникнення у потерпілої на нервовому ґрунті постійних тривоги та страху за подальше життя її та сім'ї, погіршення відносин із оточуючими людьми, порушення нормального образу життя, беручи до уваги вік потерпілої та її дітей, порушення звичних умов життя та втрати життєвих зв'язків, які також викликають душевні переживання у потерпілої.

Долю речових доказів та судових витрат необхідно вирішити відповідно до вимог ст.ст. 81, 93 КПК України.  

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

засудив:

С. ПАВЛІЧЕНКО визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 379, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання:

за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років,

за ст. 379 КК України у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити С. ПАВЛІЧЕНКО покарання у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років.

Д. ПАВЛІЧЕНКО визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115, ст. 379, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити йому покарання

за ч. 2 ст. 15, п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років;

за ст. 379 КК України у виді довічного позбавлення волі;

за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити Д. ПАВЛІЧЕНКО покарання у виді довічного позбавлення волі.

Строк відбуття покарання засудженим С. ПАВЛІЧЕНКО та Д. ПАВЛІЧЕНКО обчислювати з 2 жовтня 2012 року.
Цивільний позов потерпілої  ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Речові докази по справі:

Стягнути із засуджених С. ПАВЛІЧЕНКО та Д. ПАВЛІЧЕНКО на користь потерпілої ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 2040 (дві тисячі сорок) гривень 40 копійок, моральну шкоду в розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень, а всього стягнути 502 040 (п'ятсот дві тисячі сорок) гривень 40 копійок солідарно.

бинт в упаковці та фрагмент упаковки, чотири  розпаковані бинти, інвалідний візок, медична маска, частина металевої спиці, упаковка пакетів для сміття, два фрагменти тканини, кросівки ony», в'язана шапка, дві пластикові пляшки води «Моршинська»в полімерній упаковці, картонна коробка, спортивні штани, пара шкіряних рукавичок коричневого кольору, одна матерчата (в'язана) рукавичка, дві полімерні скатертини в упаковках, 1 металева кулька вилучена з балкону, 10 металевих кульок вилучених з автомобіля, 2 металеві кульки вилучені з трупу, плащ, піджак, сорочка, краватка, медичний халат, клаптик паперу з рукописними записами, які зберігаються в камері схову речових доказів слідчого відділу прокуратури м. Києва -знищити,

посвідчення судді С. ЗУБКОВ, посвідчення водія на ім'я С. ЗУБКОВ, свідоцтво про реєстрацію серії та номер НОМЕР_6 транспортного засобу «Тойота Камрі», візитна картка С. ЗУБКОВ, талон про проходження техогляду автомобіля «Тойота Камрі», які зберігаються в камері схову речових доказів слідчого відділу прокуратури м. Києва - повернути за належністю потерпілій ОСОБА_1,

автомобіль «Міцубісі Паджеро Спорт», д.н.з. НОМЕР_1, який передано на зберігання ТОВ «Панда Спецсервіс»- повернути за належністю потерпілій ОСОБА_1,

аркуш паперу формату А-4 з рукописним записом «АДРЕСА_3», який зберігається при матеріалах справи, - зберігати при матеріалах кримінальної справи (т.1 а.с. 199, 175, 204-205).     

Стягнути із засуджених С. ПАВЛІЧЕНКО та Д. ПАВЛІЧЕНКО судові витрати по справі в рівних частинах на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві (р/р 31253272210699 в ГУДКСУ у Київській області, МФО 821018, код 25575285, код послуги 11120 «за проведення експертизи»):

вартість експертизи № 31/д від 4.05.2011 року в розмірі 1518 грн. 91 коп.,

вартість експертизи № 22/д від 25.03.2011 року в розмірі 759 грн. 78 коп.,

вартість експертизи № 203 мб від 3.05.2011 року в розмірі 1013 грн. 04 коп.,

вартість експертизи № 208 мб від 20.04.2011 року в розмірі 2570 грн. 20 коп.,

вартість експертизи № 221 мб від 19.04.2011 року в розмірі 1519 грн. 56 коп.,

вартість експертизи № 222 мб від 22.04.2011 року в розмірі 3146 грн. 05 коп.,

вартість експертизи № 215 мб від 18.04.2011 року в розмірі 1054 грн. 80 коп.,

вартість експертизи № 216 мб від 20.04.2011 року в розмірі 1663 грн. 07 коп.,

вартість експертизи № 223 мб від 19.04.2011 року в розмірі 1160 грн. 28коп.,

вартість експертизи № 224 мб від 21.04.2011 року в розмірі 2570 грн. 20 коп.,

вартість експертизи № 15/тр від 23.03.2011 року в розмірі 1114 грн. 56 коп.,

вартість експертизи № 16/тр від 25.03.2011 року в розмірі 1114 грн. 56 коп.,

вартість експертизи № 187хс від 28.04.2011 року в розмірі 1265 грн. 76 коп.,

вартість експертизи № 213 мб від 12.04.2011 року в розмірі 949 грн. 32 коп.,

вартість експертизи № 237 мб від 22.04.2011 року в розмірі 1793 грн. 16 коп.,

вартість експертизи № 238 мб від 26.04.2011 року в розмірі 2570 грн. 20 коп.,

вартість експертизи № 235 мб від 7.04.2011 року в розмірі 1054 грн. 80 коп.,

вартість експертизи № 162хс від 26.04.2011 року в розмірі 337 грн. 68 коп.,

вартість експертизи № 225 мб від 19.04.2011 року в розмірі 675 грн. 36 коп.,

вартість експертизи № 226 мб від 21.04.2011 року в розмірі 1209 грн. 50 коп.,

вартість експертизи № 239 мб від 21.04.2011 року в розмірі 968 грн. 02 коп.,

вартість експертизи № 195 мб від 11.04.2011 року в розмірі 843 грн. 84 коп.,

вартість експертизи № 196 мб від 12.04.2011 року в розмірі 968 грн. 02 коп.,

вартість експертизи № 220 мб від 20.04.2011 року в розмірі 1814 грн. 26 коп.,

вартість експертизи № 205 мб від 3.05.2011 року в розмірі 1097 грн. 46 коп.,

вартість експертизи № 206 мб від 11.05.2011 року в розмірі 1801 грн. 10 коп.,

вартість експертизи № 211 мб від 18.04.2011 року в розмірі 928 грн. 62 коп.,

вартість експертизи № 212 мб від 20.04.2011 року в розмірі 2570 грн. 20 коп.,

вартість експертизи № 233 мб від 6.04.2011 року в розмірі 675 грн. 36 коп.,

вартість експертизи № 214 мб від 15.04.2011 року в розмірі 1360 грн. 69 коп.,

вартість експертизи № 207 мб від 18.04.2011 року в розмірі 1160 грн. 28 коп.,

вартість експертизи № 204 мб від 11.05.2011 року в розмірі 1246 грн. 92 коп.,

вартість експертизи № 209 мб від 20.04.2011 року в розмірі 842 грн. 40 коп.,

вартість експертизи № 201 мб від 12.04.2011 року в розмірі 2215 грн. 08 коп.,

вартість експертизи № 202 мб від 15.04.2011 року в розмірі 3174 грн. 95 коп.,

вартість експертизи № 217 мб від 18.04.2011 року в розмірі 949 грн. 32 коп.,

вартість експертизи № 218 мб від 20.04.2011 року в розмірі 1663 грн. 07 коп.,

вартість експертизи № 199 мб від 12.04.2011 року в розмірі 1054 грн. 80 коп.,

вартість експертизи № 200 мб від 13.04.2011 року в розмірі 1209 грн. 50 коп.,

вартість експертизи № 197 мб від 11.04.2011 року в розмірі 949 грн. 32 коп.,

вартість експертизи № 198 мб від 13.04.2011 року в розмірі 1209 грн. 50 коп.,

вартість експертизи № 17 мб від 7.04.2011 року в розмірі 1108 грн. 37 коп.,

вартість експертизи № 232 мб від 26.04.2011 року в розмірі 968 грн. 02 коп.,

вартість експертизи № 98 від 24.03.2011 року в розмірі 405 грн. 65 коп.,

вартість експертизи № 154хс від 1.04.2011 року в розмірі 337 грн. 68 коп.,

вартість експертизи № 405 мб від 8.06.2011 року в розмірі 1360 грн. 69 коп.,

вартість експертизи № 230 мб від 22.04.2011 року в розмірі 928 грн. 62 коп.,

вартість експертизи № 157хс від 24.04.2011 року в розмірі 632 грн. 88 коп.,

вартість експертизи № 219 мб від 18.04.2011 року в розмірі 1435 грн. 14 коп.,

вартість експертизи № 165 від 23.03.2011 року в розмірі 455 грн. 87 коп.,

вартість експертизи № 164 від 23.03.2011 року в розмірі 455 грн. 87 коп.,

вартість експертизи № 166 від 23.03.2011 року в розмірі 455 грн. 87 коп.,

вартість експертизи № 23/д від 27.04.2011 року в розмірі 2055 грн. 78 коп.,

вартість експертизи № 21/д від 24.03.2011 року в розмірі 2741грн. 04 коп.,

вартість експертизи № 170 мб від 23.03.2011 року в розмірі 455 грн. 87 коп.

Зарахувати в строк відбуття покарання засудженому С. ПАВЛІЧЕНКО строк перебування його під вартою з 26 березня 2011 року по 1 жовтня 2012 року включно.

Зарахувати в строк відбуття покарання засудженому Д. ПАВЛІЧЕНКО строк перебування його під вартою з 24 березня 2011 року по 1 жовтня 2012 року включно.

Міру запобіжного заходу засудженим С. ПАВЛІЧЕНКО та Д. ПАВЛІЧЕНКО до вступу вироку в законну силу залишити у виді  взяття під варту для подальшого утримання в Київському СІЗО ДПС України в м. Києві та Київській області.    

      

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженими -в той же строк з моменту отримання ними копії вироку.

                              

Суддя                             Г. В. Бондаренко

Судді                              А.В. Новак

                                       В.С. Пасинок

Джерело: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/26243182

07.11.2012 ВССУ скасував рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08.04.2010 року судді С. Зубкова та направив справу на новий розгляд.

---

Проти Павліченків відкрили нову кримінальну справу

Дмитра та Сергія Павліченків, які були засуджені за вбивство судді Сергія Зубкова, звинувачують у погрозах на адресу одного зі свідків, Олексія Наумця, розповів Gazeta.ua Дмитро Павліченко.

"Про те, що мене та мого сина звинувачують у чомусь, дізнався зі ЗМІ. Потім подали запит до Прокуратури. Там підтвердили: на нас завели кримінальну справу за погрози свідку Олексію Наумцю. Наумець проходив по справі з Зубковим як ліфтер будинку, де трапилося вбивство. Під час слухання справи у судах першої та другої інстанції він заявив, що не знає нас. Як ми могли йому погрожувати? Потім під тиском слідчого, Геннадія Рибки, Наумець раптом змінив думку і сказав, що впізнав нас", - говорить Дмитро.

"Рибка - недобросовісний слідчий, який фабрикує справи. Зараз він пішов на підвищення: працює у слідчому відділі, займається справою загибелі "Небесної сотні" - це взагалі кощунство".

За словами Павліченка, Прокуратура, ймовірніше за все, відкрила нову справу через його діяльність сьогодні.

"Я зайняв активну позицію, очолив Комітет захисту незаконно засуджених. Думаю, комусь це не сподобалося. Зараз ми виясняємо, коли з'явилися обвинувачення, хто їх написав, що із цим робити далі. Повідомили громадськість, працюємо із адвокатами. У нас є прямі докази фальсифікації справи по Зубкову і того, що ми були засуджені незаконно", - розповідає Дмитро Павліченко.

http://gazeta.ua/articles/np/_proti-pavlichenkiv-vidkrili-novu-kriminalnu-spravu/557114