Припустимо, що ви вирішили видати художній альбом побутового соцреалізму, в якому буде використано зображення відомої за радянських часів картини художника Григор'єва Сергія Олексійовича (1910 - 1988) «Прийом до комсомолу» (1949). Ця картина зберігається в Національному художньому музеї України (м. Київ).
 |
| «Прийом до комсомолу», 1949. НХМУ, Київ |
Щоб отримати зображення картини у вас є кілька шляхів*: 1. Звернутися до музею, щоб він надав можливість зробити якісну репродукцію картини. 2. Купити вже готову фоторепродукцію з правом на її публікацію. 3. Відсканувати зображення картини з якогось видання, наприклад, з фотоальбому Афанасьев В. А. Сергій Григор’єв. — Київ: Мистецтво, 1973. — 58 с. 4. Самому прийти в музей і перефотографувати картину. 5. Знайти зображення картини в мережі Інтернет.
 |
| http://namu.kiev.ua |
Щоб не наразитися на порушення авторського права на фотографію, ви вирішили самостійно перефотографувати картину. Хоч це і не найкращий варіант для видання якісного художнього альбому, проте це досить простий шлях отримати зображення картини, якщо ви знаходитесь в Києві. Уявімо, що незважаючи на заборону фотографувати в музеї** професійною камерою, вам все-таки вдалося сфотографувати картину. Отже, у вас є зображення картини Григор'єва, проте виникає запитання, а чи потрібно отримати дозвіл у нащадків автора на публікацію картини і чи має музей якісь права на картину?
Щодо авторського права, то за Законом України "Про авторське право і суміжні права" від 23.12.1993 №3792-XII використання твору дозволяється за наявності згоди суб'єкта авторського права***. Незважаючи на те, що ви є автором фотографії, така фотографія не вважається самостійним твором, оскільки в ній відтворено інший твір. Щоб цю фотографію можна було правомірно опублікувати, необхідно отримати згоду від суб'єкта авторського права на картину. Наразі строк охорони авторського права на твір становить все життя автора і 70 років після смерті, проте слід мати на увазі, що в різний історичний час цей строк був різним. Тому, при вирішенні питання щодо використання твору слід брати до уваги законодавство, яке діяло на момент смерті автора. Автор картини Григор'єв помер в 1988 році. На момент смерті діяв закон, який визначав строк охорони авторського права все життя автора та 25 років після смерті, в 1994 року цей строк був подовжений до 50 років, а в 2001 до 70 років. Отже картина «Прийом до комсомолу» охороняється авторським правом до 2058 р. Відомо, що автор був одружений на Григор'євій (Стелецька) Любові Гнатівні (1910 - 1991). Від шлюбу є дві доньки: Григор'єва Галина Сергіївна (1933 р.н.) у неї є син Григор'єв Іван Мар’янович (1969 р.н.) та Григор'єва Майя Сергіївна (1933-2004) у неї є донька Гуцу Ольга Генріхівна (1959 р.н. живе в Молдові)****. Таким чином, щоб правомірно опублікувати картину в художньому альбомі, слід отримати дозвіл від нащадків автора, які успадкували авторське право на твори Григор'єва. Очевидно, що це не проста справа. Окрім того, музейні працівники вам скажуть, що треба отримати дозвіл на використання зображення картини від музею, де зберігається картина. Свою позицію вони обґрунтовують тим, що в п. 46 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Музейний фонд України» від 20.07.2000 №1147 зазначено наступне: "Виготовлення образотворчої, друкованої, сувенірної продукції з використанням зображень музейних предметів здійснюється відповідно до вимог законодавства у сфері авторського права та з письмового дозволу музеїв, у яких вони зберігаються".
Уявімо собі ситуацію, що ви вирішили усі питання з авторським правом на картину або просто взяли іншу картину, яка вже не охороняється авторським правом, що дає вам право використовувати її зображення без будь-яких дозволів. Однак, як бути з музеєм, де зберігається картина? Чи дійсно необхідно отримувати дозвіл на використання зображення картини?
Тут слід дослідити наявність повноважень у Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку використання зображень музейних предметів. Щоб це з'ясувати, слід звернутися до профільного закону уряду. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27.02.2014 № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов’язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Тобто, постанова є нормативно-правовим актом, який видає уряд на основі перелічених документів. Отже, ми маємо знайти для Постанови №1147 норму в законі, де згадується про порядок використання зображень музейних предметів.
Перший документ, який ми маємо дослідити, буде профільний закон, який регулює суспільні відносини у сфері музейної справи та визначає статус Музейного фонду України. В Законі України «Про музеї та музейну справу» від 29.06.1995 № 249/95-ВР нічого не сказано про право музея видавати дозвіл на використання зображення музейного предмету, а так само забороняти таке використання, якщо немає дозволу музею. В Законі України "Про авторське право і суміжні права" так само нічого не сказано, що музей має якесь особливе право на зображення музейних предметів, які в ньому зберігаються. В цьому законі згадуються бібліотеки, галереї, однак немає жодного слова про музей. Ба більше, в Законі України "Про авторське право і суміжні права" відсутнє право на вільне демонстрування творів, які зберігаються в музеї. Це може комусь здатися дивним, але насправді за законом про авторське право, якщо ви придбали картину, яка охороняється авторським правом і вам суб'єкт авторського права не надав дозвіл на публічну демонстрацію картини, то цю картину ви можете вільно показувати лише серед "осіб, які належать до кола сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї особи, яка здійснює показ". І це не жарт, публічна демонстрація і публічний показ відноситься до способу використання твору, яке виключно належить суб'єкту авторського права. Оскільки законодавець в Законі України "Про авторське право і суміжні права" не вказав, що музеї мають право вільно демонструвати твори, які в них зберігаються, за відсутності відповідного дозволу від суб'єкта авторського права музей не має права показувати відвідувачам такі твори. Звичайно, що мова йде про твори, які охороняються авторським правом, а не ті, які стали спільним надбанням після закінчення строку дії авторського права. Тож, музеї самі мають невирішену законодавчу проблему щодо публічної демонстрації творів.
Але, повертаючись до Постанови №1147, слід зробити висновок, що норма щодо визначення Кабміном порядку виготовлення образотворчої, друкованої, сувенірної продукції з використанням зображень музейних предметів не ґрунтується на законі. Тож, якщо ви навіть і використаєте зображення музейного предмету без дозволу музею, в цих діях відсутнє порушення будь-якого закону, тому судові перспективи у музею щодо заборони використання зображення музейного предмета є доволі сумнівними.
До речі, Закон України «Про музеї та музейну справу» містить статтю 13, яка визначає джерела фінансування музеїв, в т.ч. і додаткові джерела:
Уявімо собі ситуацію, що ви вирішили усі питання з авторським правом на картину або просто взяли іншу картину, яка вже не охороняється авторським правом, що дає вам право використовувати її зображення без будь-яких дозволів. Однак, як бути з музеєм, де зберігається картина? Чи дійсно необхідно отримувати дозвіл на використання зображення картини?
Тут слід дослідити наявність повноважень у Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку використання зображень музейних предметів. Щоб це з'ясувати, слід звернутися до профільного закону уряду. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27.02.2014 № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов’язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Тобто, постанова є нормативно-правовим актом, який видає уряд на основі перелічених документів. Отже, ми маємо знайти для Постанови №1147 норму в законі, де згадується про порядок використання зображень музейних предметів.
Перший документ, який ми маємо дослідити, буде профільний закон, який регулює суспільні відносини у сфері музейної справи та визначає статус Музейного фонду України. В Законі України «Про музеї та музейну справу» від 29.06.1995 № 249/95-ВР нічого не сказано про право музея видавати дозвіл на використання зображення музейного предмету, а так само забороняти таке використання, якщо немає дозволу музею. В Законі України "Про авторське право і суміжні права" так само нічого не сказано, що музей має якесь особливе право на зображення музейних предметів, які в ньому зберігаються. В цьому законі згадуються бібліотеки, галереї, однак немає жодного слова про музей. Ба більше, в Законі України "Про авторське право і суміжні права" відсутнє право на вільне демонстрування творів, які зберігаються в музеї. Це може комусь здатися дивним, але насправді за законом про авторське право, якщо ви придбали картину, яка охороняється авторським правом і вам суб'єкт авторського права не надав дозвіл на публічну демонстрацію картини, то цю картину ви можете вільно показувати лише серед "осіб, які належать до кола сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї особи, яка здійснює показ". І це не жарт, публічна демонстрація і публічний показ відноситься до способу використання твору, яке виключно належить суб'єкту авторського права. Оскільки законодавець в Законі України "Про авторське право і суміжні права" не вказав, що музеї мають право вільно демонструвати твори, які в них зберігаються, за відсутності відповідного дозволу від суб'єкта авторського права музей не має права показувати відвідувачам такі твори. Звичайно, що мова йде про твори, які охороняються авторським правом, а не ті, які стали спільним надбанням після закінчення строку дії авторського права. Тож, музеї самі мають невирішену законодавчу проблему щодо публічної демонстрації творів.
Але, повертаючись до Постанови №1147, слід зробити висновок, що норма щодо визначення Кабміном порядку виготовлення образотворчої, друкованої, сувенірної продукції з використанням зображень музейних предметів не ґрунтується на законі. Тож, якщо ви навіть і використаєте зображення музейного предмету без дозволу музею, в цих діях відсутнє порушення будь-якого закону, тому судові перспективи у музею щодо заборони використання зображення музейного предмета є доволі сумнівними.
До речі, Закон України «Про музеї та музейну справу» містить статтю 13, яка визначає джерела фінансування музеїв, в т.ч. і додаткові джерела:
- кошти, що надходять від господарської діяльності, надання платних послуг, у тому числі за відвідування музеїв і виставок;
- кошти, одержувані за науково-дослідні та інші види робіт, які виконує музейний заклад на замовлення підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян та громадян;
- доходи від реалізації сувенірної продукції, предметів народних художніх промислів, видавничої діяльності, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;
- плата за кіно- і фотозйомки;
Перелік платних послуг, які можуть надаватися державними і комунальними музеями, затверджується Кабінетом Міністрів України. Такий перелік послуг затвержено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними і комунальними закладами культури» від 12.12.2011 № 1271.
Зокрема в постанові № 1271 є такі послуги:
"11. Проведення фото-, відео- і кінозйомок приміщень та інтер’єрів бібліотек, музеїв та заповідників, територій та об’єктів музейних закладів, окремих експонатів, експозицій, окремих сторінок документів з бібліотечних, музейних та архівних фондів, а також у приміщеннях та на території закладів культури за заявками юридичних та фізичних осіб.
Зокрема в постанові № 1271 є такі послуги:
"11. Проведення фото-, відео- і кінозйомок приміщень та інтер’єрів бібліотек, музеїв та заповідників, територій та об’єктів музейних закладів, окремих експонатів, експозицій, окремих сторінок документів з бібліотечних, музейних та архівних фондів, а також у приміщеннях та на території закладів культури за заявками юридичних та фізичних осіб.
24. Фотокопіювання, репродукування, ксерокопіювання, сканування, фотографування, мікрофільмування, мікрокопіювання, створення цифрових та тривимірних копій з книжок, брошур, газет, журналів, музейних предметів, предметів музейного значення, документів з фондів/архівів бібліотек, музеїв, реставраційних та інших закладів культури".
В переліку платних послуг немає послуги: "за використанням зображень музейних предметів". Тобто, музей може брати плату за проведення фотозйомки, за створення цифрової копії музейного предмету, проте брати плату за використання самого зображення музейного предмету музей не має права.
* Законно чи незаконно.
** Особисто мені ніхто не забороняв фотографувати картини на смартфон, проте я не знаю, як реагували б музейні працівники на професійну фотокамеру.
*** Автор, їх спадкоємці, правовласник.
**** Відомості станом на 2006 рік.
© К. Братківський, 2018
Немає коментарів:
Дописати коментар