Резолюция 2334 (2016) Совета Безопасности ООН по поводу Израиля

Резолюция 2334 (2016) Совета Безопасности ООН по поводу Израиля Организация Объединенных Наций S/RES/2334 (2016) Совет Безопасности Distr.: General 23 December 2016

Резолюция 2334 (2016),

принятая Советом Безопасности на его 7853-м заседании 23 декабря 2016 года

Совет Безопасности, вновь подтверждая свои соответствующие резолюции, включая резолюции 242 (1967), 338 (1973), 446 (1979), 452 (1979), 465 (1980), 476 (1980), 478 (1980), 1397 (2002), 1515 (2003) и 1850 (2008), руководствуясь целями и принципами Устава Организации Объединенных Наций и вновь подтверждая, в частности, недопустимость приобретения территории силой, вновь подтверждая обязанность Израиля, оккупирующей державы, неукоснительно соблюдать свои правовые обязательства и обязанности по четвертой Женевской конвенции о защите гражданского населения во время войны от 12 августа 1949 года и ссылаясь на консультативное заключение, вынесенное Международным Судом 9 июля 2004 года, осуждая все меры, направленные на изменение демографического состава, характера и статуса палестинской территории, оккупируемой с 1967 года, включая Восточный Иерусалим, в том числе, в частности, строительство и расширение поселений, перемещение израильских поселенцев, конфискацию земель, снос домов и переселение палестинских гражданских лиц, в нарушение норм международного гуманитарного права и соответствующих резолюций, выражая серьезную обеспокоенность в связи с тем, что продолжающаяся поселенческая деятельность Израиля ставит под серьезную угрозу жизнеспособность принципа сосуществования двух государств на основе линий 1967 года, напоминая о том, что согласно «дорожной карте» «четверки», одобренной в его резолюции 1515 (2003), Израиль обязан заморозить всю свою поселенческую деятельность, включая «естественный рост», и демонтировать все «передовые поселения», созданные после марта 2001 года, напоминая также о том, что согласно «дорожной карте» «четверки» силы безопасности Палестинской администрации обязаны продолжать осуществлять эффективные действия по противодействию всем тем, кто вовлечен в террор, и нейтрализации возможностей террористов, включая конфискацию незаконного оружия, осуждая все акты насилия в отношении гражданских лиц, включая акты террора, а также все акты провокаций, подстрекательства и разрушения, вновь подтверждая свое видение региона как места, где два демократических государства — Израиль и Палестина — живут бок о бок в мире в пределах безопасных и признанных границ, подчеркивая, что нынешнее положение не является устойчивым и что необходимо срочно предпринять серьезные шаги, согласующиеся с переходными мерами, которые предусмотрены в ранее достигнутых договоренностях, с тем чтобы i) стабилизировать ситуацию и обратить вспять негативные тенденции на местах, последовательно подрывающие жизнеспособность принципа сосуществования двух государств и закрепляющие существование в реальности лишь одного государства, а также ii) создать условия для успешных переговоров об окончательном статусе и для продвижения к урегулированию в соответствии с принципом сосуществования двух государств в рамках этих переговоров и на местах,
1. вновь подтверждает, что создание Израилем поселений на палестинской территории, оккупируемой с 1967 года, включая Восточный Иерусалим, не имеет юридической силы и является вопиющим нарушением международного права и одним из главных препятствий на пути к достижению урегулирования в соответствии с принципом сосуществования двух государств и установлению справедливого, прочного и всеобъемлющего мира; 2. вновь требует, чтобы Израиль немедленно и полностью прекратил всю поселенческую деятельность на оккупированной палестинской территории, включая Восточный Иерусалим, и полностью выполнял все свои юридические обязательства в этом отношении; 3. подчеркивает, что он не будет признавать никаких изменений линий, существовавших по состоянию на 4 июня 1967 года, в том числе в отношении Иерусалима, за исключением тех из них, которые согласованы сторонами путем переговоров; 4. подчеркивает, что полное прекращение всей поселенческой деятельности Израиля является необходимым условием для сохранения возможности урегулирования в соответствии с принципом сосуществования двух государств, и призывает незамедлительно предпринять позитивные шаги для того, чтобы обратить вспять негативные тенденции на местах, ставящие под угрозу возможность урегулирования в соответствии с принципом сосуществования двух государств; 5. призывает все государства к тому, чтобы они, принимая во внимание пункт 1 настоящей резолюции, проводили различие, в рамках своих соответствующих взаимоотношений, между территорией Государства Израиль и территориями, оккупируемыми с 1967 года; 6. призывает незамедлительно предпринять шаги для предотвращения всех актов насилия в отношении гражданских лиц, включая акты террора, а также всех актов провокаций и разрушения, призывает к ответственности в этой связи и призывает к соблюдению обязательств по международному праву в целях укрепления прилагаемых в настоящее время усилий по борьбе с терроризмом, в том числе на основе имеющихся механизмов координации в области безопасности, а также однозначно осудить все террористические акты; 7. призывает обе стороны действовать в соответствии с нормами международного права, включая международное гуманитарное право, и своими предыдущими договоренностями и обязательствами, проявлять спокойствие и сдержанность и воздерживаться от провокационных действий, подстрекательства и воинственной риторики, с тем чтобы, среди прочего, снизить напряженность на местах, восстановить доверие, продемонстрировать — как в своей политике, так и своими действиями — подлинную приверженность урегулированию в соответствии с принципом сосуществования двух государств и создать условия, необходимые для продвижения к миру; 8. призывает все стороны к тому, чтобы они в интересах содействия достижению мира и безопасности продолжали прилагать коллективные усилия с целью начать внушающие доверие переговоры по всем вопросам, касающимся окончательного статуса, в рамках ближневосточного мирного процесса и в сроки, оговоренные «четверкой» в ее заявлении от 21 сентября 2010 года; 9. настоятельно призывает в этой связи к наращиванию и активизации международных и региональных дипломатических усилий и поддержки, направленных на безотлагательное достижение всеобъемлющего, справедливого и прочного мира на Ближнем Востоке на основе соответствующих резолюций Организации Объединенных Наций, Мадридского мандата, включая принцип «земля в обмен на мир», Арабской мирной инициативы и «дорожной карты» «четверки» и прекращение израильской оккупации, начавшейся в 1967 году; и подчеркивает в этой связи важность продолжающихся усилий по продвижению Арабской мирной инициативы, инициативы Франции по созыву международной мирной конференции, недавних усилий «четверки», а также усилий Египта и Российской Федерации; 10. подтверждает свою решимость оказывать поддержку сторонам на всем протяжении переговоров и в осуществлении соответствующего соглашения; 11. вновь подтверждает свою решимость изучать практические пути и средства обеспечения полного выполнения своих соответствующих резолюций; 12. просит Генерального секретаря докладывать Совету каждые три месяца об осуществлении положений настоящей резолюции; 13. постановляет продолжать заниматься этим вопросом.

Жінка Богуслаєва судиться з чоловіком за корпоративні права

В жовтні 2016 року Богуслаєва Олена Серафимівна подала до Запорізького районного суду Запорізької області 5 позовів на свого чоловіка народного депутата України Богуслаєва Вячеслава Олександровича про визнання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства недійсним. Скоріше всього мова йде про 5 різних договорів, проте наразі невідомо щодо яких товариств виник спір. Відомо, що Богуслаєв В.О. володіє корпоративним правами щодо таких товариств: 

ТОВ ФІРМА "ЕЛВІСТ" У ВИГЛЯДІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ, код ЄДРПОУ 23289121

ТОВ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "МОТОР-ГАРАНТ", код ЄДРПОУ 31154435

ТОВ "Лосиний острів" (Росія)

ТОВ "МАП Юніон" (Росія)

ЗАТ "Юпітер-2" (Росія)

Ймовірно позови пов'язані з тим, що без згоди дружини Богуслаєв В.О. продав чи купив частки у статутному капіталі товариства. 

Слід відзначити, що ТОВ "Велес Запоріжжя 2012" подало до Господарського суду м. Києва позов до ТОВ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "МОТОР-ГАРАНТ", Нацкомфінпослуг та Богуслаєва В.О. про визнання рішення недійсним. 

Онищенко винен Промінвестбанку більше 400 мільйонів гривень

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"(Промінвестбанк) намагається через Печерський районний суд міста Києва (справа № 757/33972/16-ц) стягнути з народного депутата України Онищенка Олександра Романовича заборгованість за кредитним договором у розмірі 428.741.633,21 грн.

Також в Печерському районному суді міста Києва розглядається ще один цивільний позов ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Онищенка Олександра Романовича, третя особа: ТОВ "ГК "Газовий Альянс" (компанію пов'язують з Онищенком) про стягнення заборгованості за кредитним договором. Скоріше всього Онищенко О.Р. в цьому кредитному договорі виступав як поручитель ТОВ "ГК "Газовий Альянс". Розмір кредиту наразі невідомо. 

Київський академічний драматичний театр на Подолі

Київський академічний драматичний театр на Подолі

(м. Київ, Андріївський узвіз, 20-Б)

Проект

Новий проект (паспорт об'єкту)

Право на доступ до інформації про власників майна

Не підлягає обмеженню в наданні за запитами про публічну інформацію інформація про прізвища, ім’я, по батькові фізичних осіб, умови отримання від органів державної влади і органів місцевого самоврядування у користування або у власність державного або комунального майна, земельних ділянок, коштів, копії відповідних правових актів й договорів, які містять вказану інформацію.

Постанова від 8 листопада 2016 року № 21-3001а15 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

8 листопада 2016 року                                                                                           м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоПрокопенка О.Б.,суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Самсіна І.Л., -

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом громадської організації «Виноградівське об'єднання «Майдан» (далі - ГО) до Виноградівської міської ради Закарпатської області (далі - Міськрада) про визнання відмови у наданні інформації незаконною, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року ГО звернулася до суду із позовом до Міськради, у якому просила: визнати незаконною відмову Міськради щодо надання копій документів, зазначених у пунктах 1, 3-6 запиту ГО від 31 березня 2014 року; визнати протиправними дії Міськради щодо викладеної у листі відповідача від 8 травня 2014 року № 02-26/18 (далі - Лист) незаконної відмови у доступі до публічної інформації, про яку йдеться у пунктах 1, 2 запиту ГО про доступ до публічної інформації від 24 квітня 2014 року (далі - Запит); зобов'язати Міськраду надати ГО зазначену у пунктах 1, 2 Запиту інформацію з дотриманням вимог Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що на її Запит (про надання копій договорів купівлі-продажу нерухомого майна із всіма додатками, договорів купівлі-продажу земельних ділянок із всіма додатками згідно із переліком) Міськрада надала відповідь Листом, у якому повідомила позивача про те, що вона не може надіслати копії запитуваних договорів, оскільки в останніх міститься конфіденційна інформація про осіб.

Суд установив, що 30 квітня 2014 року Міськрада отримала від ГО Запит, у якому позивач просив надати зазначені ним копії договорів купівлі-продажу нерухомого майна з усіма довідками із відображенням вартості нерухомого майна та копії договорів купівлі-продажу земельних ділянок з усіма додатками.

Листом Міськрада повідомила ГО про те, що вона не може надати копії запитуваних договорів, оскільки в останніх міститься конфіденційна інформація про особу, а персональні дані, крім знеособлених персональних даних, за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом.

Виноградівський районний суд Закарпатської області постановою від 13 серпня 2014 року позов ГО задовольнив: визнав незаконною відмову Міськради щодо ненадання копій документів, зазначених у пунктах 1, 3-6 запиту від 31 березня 2014 року; визнав протиправними дії відповідача щодо викладеної у Листі незаконної відмови у доступі до публічної інформації, про яку йдеться у пунктах 1, 2 Запиту; зобов'язав Міськраду надати позивачеві зазначену у пунктах 1, 2 Запиту інформацію з дотриманням вимог Закону № 2939-VI.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 лютого 2015 року постанову суду першої інстанції скасував і прийняв нову, якою в задоволенні позову ГО відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 червня 2015 року рішення апеляційного суду скасував, а рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання незаконною відмови Міськради щодо ненадання копій документів, зазначених у пунктах 1, 3-6 запиту від 31 березня 2014 року, скасував і провадження в цій частині закрив, а в іншій частині - рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Міськрада звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), в якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 червня 2015 року та залишити в силі рішення апеляційного суду, посилаючись на неоднакове застосування одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 6 Закону № 2939-VI.

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2012 року та 17 вересня 2014 року (справи №№ К/9991/33791/12, К/800/62201/13 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для задоволення заяви немає.

У справі, що розглядається, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо викладеної у Листі незаконної відмови у доступі до публічної інформації, про яку йдеться у пунктах 1, 2 Запиту та зобов'язання Міськради надати позивачеві зазначену у пунктах 1, 2 Запиту інформацію з дотриманням вимог Закону № 2939-VI, суд касаційної інстанції погодився з його висновками про те, що відповідно до частини п'ятої статті 6 Закону № 2939-VI не може бути обмежено доступ не лише до прізвищ, імен, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали у власність чи користування комунальне майно, інформацію про що частково було надано відповідачем, а й до копій відповідних документів, у зв'язку із чим Міськрада, не надавши всю інформацію та копії документів, які запитувала ГО, діяла не на підставі, поза межами повноважень і у спосіб, що суперечать Конституції та законам України.

Водночас у наданому для порівняння рішенні від 20 листопада 2012 року Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові, які виходили з того, що інформація, яку хоче отримати особа щодо документів та дозволів Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (далі - РДА) з приводу укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки та вартості земельної ділянки, є результатом діяльності РДА не як суб'єкта владних повноважень, а саме як учасника цивільних правовідносин, а оскільки особа не отримала дозвіл на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації, то РДА правомірно відмовила у її наданні.

У постанові Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2014 року касаційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в частині того, що інформація із зазначенням місця розташування земельних ділянок, які громадяни можуть отримувати для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не є інформацією з обмеженим доступом та може бути надана позивачеві на його запит. Проте, враховуючи правила частини другої статті 6 Закону № 2939-VI, суд дійшов висновку, що інформація щодо найменування (імені) землекористувача та ділянки, яка перебуває в його користуванні, не належить до публічної інформації.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції положень статті 6 Закону № 2939-VI, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до преамбули Закон № 2939-VІ визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (частина перша статті 2).

Частиною другою статті 6 Закону № 2939-VІ передбачено можливість здійснення обмеження відповідно до закону доступу до інформації при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Разом з тим, за приписами частини п'ятої статті 6 цього Закону не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При цьому зазначене положення (при дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті) не поширюється тільки на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Аналогічні правила доступу до інформації, яка створюється та зберігається у процесі здійснення своїх повноважень органами місцевого самоврядування, встановлені у частині одинадцятій статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Зокрема, визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону № 2939-VІ. В актах та проектах актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування не може бути обмежено доступ до інформації про витрати чи інше розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним чи комунальним майном, у тому числі про умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримують ці кошти або майно, а також до іншої інформації, обмеження доступу до якої заборонено законом.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ «Про інформацію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) інформацію про фізичну особу (персональні дані) становлять відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, за якими вона ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга цієї статті Закону).

В абзаці другому частини третьої статті 5 Закону України від 1 червня 2010 року № 2297-VІ «Про захист персональних даних»визначено, що не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону № 2939-VІ.

Таким чином, на підставі аналізу наведених вище норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що не підлягає обмеженню в наданні за запитами про публічну інформацію інформація про прізвища, ім'я, по батькові фізичних осіб, умови отримання від органів державної влади і органів місцевого самоврядування у користування або у власність державного або комунального майна, земельних ділянок, коштів, копії відповідних правових актів й договорів, які містять вказану інформацію. Якщо у договорі купівлі-продажу, правовому акті органу влади міститься інша інформація, яка має ознаки конфіденційної, то при наданні копій вказаних документів вона підлягає вилученню у спосіб, який унеможливлює її з'ясування.

У справі, яка розглядається, суд установив, що позивач звернувся до Міськради із Запитом, у якому просив відповідача надати копії договорів купівлі-продажу нерухомого майна і земельних ділянок із додатками та відображенням вартості їх відчуження, тобто інформацію про розпорядження органом місцевого самоврядування об'єктами комунальної власності, прозоре відчуження яких становить суспільний інтерес. При цьому позивач не наполягав на наданні у запитуваних копіях документів персональних даних щодо фізичних осіб, які набули права власності на зазначені об'єкти (їх паспортних даних, ідентифікаційних кодів, адрес проживання тощо).

Постановляючи рішення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України обґрунтовано й правомірно погодилася з висновком суду першої інстанції у справі про те, що відповідно до частини п'ятої статті 6 Закону № 2939-VІ не може бути обмежено доступ не лише до прізвищ, імен, по батькові фізичних осіб та найменувань юридичних осіб, які отримали у власність чи користування комунальне майно, інформацію про що було частково надано відповідачем, а й до копій відповідних документів. Обмеженню доступу, за приписами частини сьомої статті 6 цього Закону, підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Ураховуючи наведене, Вищий адміністративний суд України правильно застосував норми статті 6 Закону № 2939-VІ у взаємозв'язку з іншими положеннями законодавства, які регулюють питання надання інформації за запитами про володіння, користування та розпорядження державним і комунальним майном й іншою власністю суб'єктами владних повноважень, копій відповідних документів.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно.

Ураховуючи наведене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016  року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Виноградівської міської ради Закарпатської області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко       Судді:                               О.Ф. ВолковО.В. КривендаІ.Л. Самсін

Розлучення у депутатів

Розлучення у депутатів

1) Фурсін Іван Геннадійович є банкіром, народним депутатом України VIII скликання.

18.10.2016 Солом'янський районний суд міста Києва прийняв рішення про розірвання шлюбу, укладеного між Фурсіном Іваном Геннадійовичем та Фурсіною Наталією Анатоліївною в 1996 році. Дата набрання законної сили рішення: 31.10.2016.

Від шлюбу мають сина Фурсіна Івана Іванович. Також у Фурсіна Івана Геннадійовича є донька Фурсіна Марія Іванівна.


2) Андрієвський Дмитро Йосипович є бізнесменом, народним депутатом України VIII скликання.

23.12.2015 Голосіївський районний суд м. Києва прийняв рішення про розірвання шлюбу, укладеного між Андрієвським Дмитром Йосиповиче та Андрієвською Ларисою Логинівною (дошлюбне прізвище Маховка) в 1998 році. Дата набрання законної сили рішення : 04.01.2016.

Від шлюбу мають доньку Анастасію Андрієвську.  

3) Загорій Гліб Володимирович є науковцем, бізнесменом, народним депутатом України VIII скликання.

14.08.2015 Оболонський районний суд м. Києва прийняв рішення про розірвання шлюбу, укладеного між Загорієм Глібом Володимировичем та Олексенко Ольгою Володимирівною в 2006 році. Дата набрання рішення законної сили рішення: 25.08.2015.

Від шлюбу мають трьох неповнолітніх дітей: Загорій Данило Глібович, Загорій Варвара Глібівна,  Загорій Стефанія Глібівна.


4) Курячий Максим Павлович є народним депутатом України VIII скликання.

09.08.2016 Кіровський районний суд м. Дніпропетровська прийняв заочне рішення про розірвання шлюбу, укладеного між Курячим Максимом Павловичем та Курячею Наталією Вікторівною в 2008 році. Дата набрання законної сили рішення: 17.11.2016

Від шлюбу мають неповнолітнього сина Курячого Михайла Максимович (2011).


5) Гузь Ігор Володимирович є народним депутатом України VIII скликання.

05.10.2016 Луцький міськрайонний суд Волинської області прийняв рішення про розірвання шлюбу, укладеного між Гузь Оксаною Степанівною та Гузь Ігорем Володимировичем в 2007 році. Дата набрання законної сили рішення: 18.10.2016.

Від шлюбу дітей не мають.


6) Денисенко Вадим Ігорович є народним депутатом України VIII скликання.

15.09.2014 Святошинський районний суд  м. Києва прийняв рішення про розірвання шлюбу, укладеного між Денисенком Вадимом Ігоровичем та Галіакберовою Розалією Ніязівною в 2003 році. Дата набрання законної сили рішення: 26.09.2014

Від шлюбу мають неповнолітнього сина Денисенка А.В.

Митрополит Олександр і гарне життя

Архієпископ Переяслав-Хмельницького і Вишневського Олександр (називає себе Митрополитом Олександром, в миру Драбинко Олександр Миколайович) 1977 р.н. є власником:

1. Квартира в Києві площею на 201,6 кв.м (2014 р.)
2. Квартира в Києві площею на 85,80 кв.м (2012 р.)
3. Будинок в Києві площею на 545,20 кв.м (побудований в 2009 р.)
4. Садовий будинок в елітному поселені "Хутір ясний" (Ходосівка) площею на 430,7 кв.м (2010 р.)
5. Автомобіль ТOYOTA LAND CRUISER 200, 2013 р.*

http://hutir-yasnyi.com.ua/ru/gallery

Квартира в Києві площею на 201,6 кв.м

Квартира в Києві площею на 85,80 кв.м

На кордоны з ботанічним садом

* Тут зазначено лише те майно, яке внесено у відкриті бази даних, а там далеко не усе майно зазначено. 

3 % ТОВ "Вудленд Україна" і декларація Сергія Мартиняка

Народний депутат України Мартиняк Сергій Васильович в своїй декларації за 2015 рік не вказав, що він є власником 3 % статутного капіталу ТОВ "Вудленд Україна" (код ЄДРПОУ: 36698963), яке займається виробництво дерев'яної тари. Ця інформація міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - "ЄДР").

В Декларації лише зазначено, що Сергій Мартиняк отримав від ТОВ "Вудленд Україна" "Дохід від відчуження цінних паперів та корпоративних прав" в сумі 195 000 грн. Проте, як видно з ЄДР, 3 % статутного капіталу ТОВ "Вудленд Україна" все-таки досі належать Сергію Мартиняку. 

https://public.nazk.gov.ua/declaration/99131f28-22f0-4e49-aa25-63363627eaae

З Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що Сергій Мартиняк судився з ТОВ "Вудленд Україна" та вимагав стягнути частку у статутному фонді в розмірі 975 000,00 грн. Він обґрунтовував свої вимоги тим, що ще 07.03.2012 подав нотаріально посвідчену заяву про вихід з товариства, а 15.11.2012 загальними зборами учасників ТОВ "Вудленд Україна" було прийняте рішення (протокол № 24) про задоволення заяви Сергія Мартиняка про його вихід з числа учасників товариства та зменшення статутного капіталу товариства на 324 870 грн. Проте, 31.05.2016 судовий розгляд справи був припинений, оскільки Сергій Мартиняк подав заяву про відмову від позову.

Джерела:

https://public.nazk.gov.ua/declaration/99131f28-22f0-4e49-aa25-63363627eaae
https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch

http://reyestr.court.gov.ua/Review/49335822

http://reyestr.court.gov.ua/Review/50438330

http://reyestr.court.gov.ua/Review/53103586

http://reyestr.court.gov.ua/Review/53408865

http://reyestr.court.gov.ua/Review/53766804

http://reyestr.court.gov.ua/Review/54122757

http://reyestr.court.gov.ua/Review/57127559

http://reyestr.court.gov.ua/Review/57127427

http://reyestr.court.gov.ua/Review/57756375

http://reyestr.court.gov.ua/Review/58013257

Народний депутат України Сергій Мартиняк має громадянство Польщі?

Народний депутат України Сергій  Мартиняк має громадянство Польщі?

Відповідно до декларації за 2015 рік народний депутат України Мартиняк Сергій Васильович, крім того, що є власником Ferrari, він також володіє 99,91% статутного капіталу ТОВ "Джерела" (код ЄДРПОУ: 23251213). 

Адреса в Україні

ТОВ "Джерела" є правонаступником ТОВ "Системи Управління Нерухомістю" (код  ЄДРПОУ: 34310064). Засновниками ТОВ "Системи Управління Нерухомістю" були Мартиняк Сергій Васильович та Кварцяна Іванна Василівна. І тут слід звернути увагу на те, що в реєстраційних даних засновників Мартиняк Сергій Васильович зазначив свою адресу проживання (реєстрації): Великопольське воєводство, місто Маргонін, Маргонська Вєсь, будинок 53, Польща. Виходить так, що Сергій Мартиняк надав державному реєстратору паспорт громадянина Польщі. Можна припустити, щоб цей факт приховати було вирішено ТОВ "Системи Управління Нерухомістю" ліквідувати.

Адреса в Польщі

Див: "Поплавський став лихварем?"

Поплавський став лихварем?

Позика майже на $ 500 000

Як це не дивно виглядає, але співочий ректор, народний депутат України Поплавський Михайло Михайлович дає мільйонні позики іншому народному депутат України, аграрному магнату, власнику Ferrari Мартиняку Сергію Васильовичу.

https://public.nazk.gov.ua/declaration/99131f28-22f0-4e49-aa25-63363627eaae

Про це стало відомо з декларації Мартиняка, при цьому Поплавський теж зазначив суму позики, проте приховав інформацію про те, кому він її надав. 

https://public.nazk.gov.ua/declaration/d85d6e36-cbeb-495d-a332-30b93c5f1f55

16.12.2015 Мартиняк Сергій Васильович отримав позику від Поплавського Михайла Михайловича в сумі  11 618 000 грн.

* * *

Поплавський Михайло Михайлович
Посада: народний депутат України
Є власником торговельних марок, авторських прав та патентних прав
5 400 000 грн. роялті від ТОВ "Ятрань"
2 900 000 грн. роялті від "Київський університет культури"
2 000 000 грн. роялті від ТОВ "Україна-Сервіс"
1 000 000 грн. роялті від ПП "Гетьман і К"
245 000 грн. роялті від СПД
2 135 000 грн. роялті від СПД
7 550 грн. винагорода/роялті від ТОВ ТРК "ЕРА"
Всього: 13 687 550 грн.
https://public.nazk.gov.ua/declaration/d85d6e36-cbeb-495d-a332-30b93c5f1f55

Олексій Савченко і 1 га за $ 12 000 000

Стало - було

Новий імідж

Це Савченко Олексій Юрійович, він колишній народний депутат України, член фракції «Блок Петра Порошенка», заступник голови бюджетного Комітету Верховної Ради України, співак і просто схемник.

06 жовтня 2016 року Президент України Петро Порошенко призначив Савченка О.Ю. Головою Миколаївської обласної державної адміністрації на підставі фіктивного конкурсу.

В кінці 2010 році, проживаючи в Чернігові, Савченко Олексій Юрійович продав ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий актив» земельну ділянку площею один гектар сільськогосподарського призначення (пасовище) в Кіровоградській області за фантастичну ціну - 96 503 763 грн. (на той момент це було приблизно 12 063 000 доларів США). Внаслідок цієї схеми Савченко О.Ю. не сплатив податок з доходів фізичних осіб в розмірі 14 475 564,45 грн. або приблизно 1 810 000 доларів США. Мета цієї угоди очевидна - не заплатити податки з доходів. При цьому слід зазначити, що реальна вартість одного гектару не перевищувала 3 000 доларів США. До речі, Савченко О.Ю. безкоштовно отримав від Держави земельну ділянку площею 2 гектари у Бобринецькому районі Кіровоградської області, хоча на той час жив в Чернігові. В його декларації за 2015 рік і досі значиться один гектар тієї землі.

В 2015 році Савченко О.Ю. став власником 27 894 інвестиційних сертифікатів ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий актив» номінальною вартістю 27 894 000 грн. 

https://public.nazk.gov.ua/declaration/dd87525b-b144-4d04-902e-894fea0c8ff5

* * *

Хронологія подій

25.12(02 - помилково зазначено в рішенні суду).2008 Голова Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області Рожкован С.М. видав розпорядження №1270-р, яким на території Червонозорівської сільської ради (с. Кривоносове) із земель державної власності (запасу) була передана у приватну власність громадянину Савченку О.Ю земельна ділянка сільськогосподарського призначення (пасовища) загальною площею 2,00 га.

25.05.2010 відділ Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області оформив Савченку О.Ю. Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 625195, який був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011036500006.

02.12.2010 Верховна Рада України прийняла Податковий кодекс України, в якому відсутня пільга при сплаті податку на доходи фізичних осіб.

22.12.2010 виконавчий комітет Червонозорівської сільської ради видав довідку № 148 про те, що на земельній ділянці, яка відведена Савченку О.Ю. для ведення особистого селянського господарства, споруди відсутні, земельна ділянка не являється часткою (паєм), заборгованість по земельному податку стосовно даної земельної ділянки відсутня.

27.12.2010 за договором купівлі-продажу Савченко О.Ю. продав ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий актив» (код ЄДРПОУ - 35253259) земельну ділянку загальною площею 1 га за ціною 96 503 763,00 грн.

01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України.

04.05.2011 на Декларації про доходи Савченка О.Ю., одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року, Державна податкова інспекція у м. Чернігові проставила напис: «Станом на 04.05.2011 року податок з доходів фізичних осіб з задекларованих сум у розділі 1.2 декларації не сплачені».

13.07.2011 Савченко О.Ю. звернувся із заявою до ДПІ у м. Чернігові про надання роз'яснення з приводу проставлення на Декларації напису: «Станом на 04.05.2011 року податок з доходів фізичних осіб з задекларованих сум у розділі 1.2 декларації не сплачені».

08.08.2011 ДПІ у м. Чернігові надало відповідь, що з суми доходу, отриманого від продажу земельної ділянки, Савченку О.Ю. необхідно сплатити податок на доходи фізичних осіб.

20.09.2011 суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Кашпур О.В. відкрила провадження у справі за адміністративним позовом Савченка О.Ю. до Державна податкова інспекція у м. Чернігові  про зобов'язання вчинити певні дії і призначила справу до судового розгляду на 04.10.2011.

21.09.2011 суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Кашпур О.В. відмовила Савченку О.Ю. в задоволенні його клопотання про забезпечення позову шляхом  зобов'язання ДПІ в м. Чернігові не вчиняти дій, направлених на прийняття рішення про донарахування суми податкових зобов'язань на доходи, що зазначені в р. 1.2 Декларації про доходи позивача.

13.10.2011 суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Кашпур О.В. залишила  позов Савченка О.Ю. до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про зобов'язання вчинити певні дії без розгляду, оскільки позивач двічі не прибув у судове засідання (04.10.2011 та 13.10.2011).

26.10.2011 суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Ткаченко О.Є. (зараз - Смірнова) залишив позовну заяву Савченка О.Ю. до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про зобов'язання вчинити певні дії без руху, оскільки позивачем не чітко викладено обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зміст позовних вимог є незрозумілим.

31.10.2011 суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Ткаченко О.Є. відкрила провадження у справі за адміністративним позовом Савченка О.Ю. до Державна податкова інспекція у м. Чернігові про визнання дій протиправними і призначила справу до судового розгляду на 14.11.2011.

14.11.2011 суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Ткаченко О.Є. зробила запит до Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області, яким зобов'язано надати належним чином завірену копію розпорядження голови Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області від 25.02.2008 року № 1270-р, а також відомості про те, чи була безоплатно передана у приватну власність Савченку О.Ю. земельна ділянка площею 1,0000 га на підставі розпорядження голови Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області від 25.02.2008 року № 1270-р.

22.11.2011 суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Ткаченко О.Є. задовольнила клопотання представника Савченка О.Ю. про зупинення провадження у справі за адміністративним позовом Савченка О.Ю. до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання дій протиправними, до отримання судом відповіді на запит Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.11.2011 року.

02.12.2011 суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Ткаченко О.Є. провадження у справі за адміністративним позовом Савченка О.Ю. до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання дій протиправними поновила і призначила справу до судового розгляду на 07.11.2011.

07.12.2011 Чернігівський окружний адміністративний суд адміністративним позовом Савченка О.Ю. до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання дій протиправними  задовольнив та визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Чернігові щодо проставляння на декларації Савченка О.Ю. напису про несплачений податок з доходів фізичних осіб з задекларованих сум у розділі 1.2 декларації про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2010 року або інший період звітного року, як таких, що не підлягають оподаткуванню.

14.03.2012 Київський апеляційний адміністративний суд відмовив Державній податковій інспекції у м. Чернігові у задоволені апеляційної скарги та залишив постанову Чернігівського окружного адміністративного суду без змін.

Державна податкова інспекція у м. Чернігові касаційну скаргу не подавала.

* * *

14.12.2011 Справа № 2а/2570/5489/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2011 р.                                                                                                             м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Ткаченко Ольга Євгеніївна (зараз - Смірнова),

за участю секретаря Серкіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Савченка Олексія Юрійовича до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В :

26.10.2011 року Савченко Олексій Юрійович (далі - "ОСОБА_1") звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (далі ДПІ у м. Чернігові). В ході судового розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та остаточно просить: визнати протиправними дії ДПІ у м. Чернігові щодо проставляння на декларації Савченка О.Ю. напису про несплачений податок з доходів фізичних осіб з задекларованих сум у розділі 1.2 декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року або інший період звітного року, як таких, що не підлягають оподаткуванню. Свої вимоги позивач мотивує тим, що ОСОБА_1 03.02.2011 року подана до ДПІ у м.Чернігові декларація про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року. В розділі 1.2 поданої декларації позивачем був задекларований дохід, який відповідно до чинного законодавства України не підлягає оподаткуванню. Однак ДПІ у м. Чернігові стверджує, що ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити податок, про що є відповідний напис на декларації: «Станом на 04.05.2011 року податок з доходів фізичних осіб з задекларованих сум у розділі 1.2 декларації не сплачені». Представник позивача наголошує на тому, що до складу загального місячного або річного доходу платника податку не включається сума доходу, отриманого від продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, а також сума доходу, отриманого позивачем як відсотки по депозиту, розміщеного в ПАТ «Конверсбанк». Отже, отриманий позивачем дохід, який був відображений в декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року, не включається до загального оподаткованого доходу, тобто не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб. За таких обставин, позивач просить визнати протиправними дії ДПІ у м. Чернігові щодо проставляння на декларації ОСОБА_1 напису про несплачений податок з доходів фізичних осіб з задекларованих сум у розділі 1.2 декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року або інший період звітного року, як таких, що не підлягають оподаткуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав змінені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що оподаткування доходів фізичних осіб, одержаних до 1 січня 2011 року, регулюється нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889. Згідно із пп. 4.3.18 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу (не оподатковується) сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства. Згідно з розпорядженням Голови Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області від 25.12.2008 року № 1270-р громадянину ОСОБА_1 було передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення (пасовища) у власність з земель державної власності (запасу). Тобто громадянином ОСОБА_1 було одержано у власність земельну ділянку на підставі пп. „в" п. 3 ст.116 Земельного кодексу України, а не на підставі пп. „а" п. 3 ст.116 вказаного Кодексу, тобто земельну ділянку не було приватизовано. Згідно п. 15 перехідних положень Земельного кодексу України до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; 

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб. 

Враховуючи наведене, представники відповідача наголошують на тому, що у даному випадку, на продаж земельної ділянки не можуть бути розповсюджені норми пп. 4.3.18 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо звільнення від оподаткування доходів, одержаних від продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення безпосередньо отриманих платником податку у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства, оскільки продаж земельних ділянок порядок оподаткування яких підпадає під пп. 4.3.18 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» на сьогоднішній день заборонено законодавством. Тому на Декларації Савченка О.Ю. проставлено напис «Станом на 04.05.2011 року податок з доходів фізичних осіб з задекларованих сум у розділі 1.2 декларації не сплачені». За таких обставин представники відповідача вважають свої дії правомірними та просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав. 

Судом встановлено, що 03.02.2011 року Савченко О.Ю. подана до ДПІ у м.Чернігові Декларація про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року або за інший період звітного року (а.с. 9-12). 

В розділі 1.2 поданої Декларації зазначено: 

- дохід в розмірі 96503763,00 грн. від продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий актив», в графі 4 розділу 1.2 зазначено, що вказаний дохід не підлягає оподаткуванню на підставі пп. 4.3.18 п.4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889; 

- дохід в розмірі 5017295,37 грн. відсотки по депозиту ПАТ «Конверсбанк», в графі 4 розділу 1.2 зазначено, що вказаний дохід не підлягає оподаткуванню на підставі пп. 4.2.12 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889.

Під час реєстрації Декларації ДПІ у м. Чернігові на сторінці 3 проставлено напис: «Станом на 04.05.2011 року податок з доходів фізичних осіб з задекларованих сум у розділі 1.2 декларації не сплачені» (а.с. 12).

У зв'язку з тим, що позивачу під час реєстрації його Декларації не були роз'яснені підстави проставляння відповідачем зазначеного вище напису, Савченко О.Ю. 13.07.2011 року звернувся із заявою до ДПІ у м. Чернігові про надання роз'яснення. В заяві позивач просив обов'язково зазначити правове підґрунтя та правові наслідки проставленого посадовою особою відповідача напису на Декларації (а.с. 13).

ДПІ у м. Чернігові у листі від 08.08.2011 року за вих. № 9419/с/17-339 зазначено, що з суми доходу, отриманого від продажу земельної ділянки, Савченку О.Ю. необхідно сплатити податок на доходи фізичних осіб (а.с. 14-15).

Судом встановлено, що згідно з розпорядженням Голови Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області від 25.02.2008 року № 1270-р громадянину Савченку О.Ю. було безоплатно передано земельну ділянку у приватну власність на території Червонозорівської сільської ради загальною площею 2,00 га (а.с.60,61,63).

Згідно з договором купівлі-продажу від 27.12.2010 року Савченко О.Ю. відчужив земельну ділянку загальною площею 1,00 га ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий актив» (код ЄДРПОУ - 35253259) (а.с. 16-19).

Земельна ділянка належала Савченку О.Ю. на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 625195, виданого відділом Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області 25.05.2010 року на підставі розпорядженням Голови Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області від 25.02.2008 року №1270-р та зареєстрована в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011036500006 (а.с.22,23,24).

Згідно довідки виконавчого комітету Червонозорівської сільської ради від 22.12.2010 року № 148 на земельній ділянці, яка відведена Савченку О.Ю. для ведення особистого селянського господарства, споруди відсутні, земельна ділянка не являється часткою (паєм), заборгованість по земельному податку стосовно даної земельної ділянки відсутня (а.с. 26).

Оподаткування доходів фізичних осіб, одержаних до 1 січня 2011 року, регулюється нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889 (далі Закон України № 889).

Пунктом 4.3 ст. 4 Закону України № 889 визначений перелік пільг платникам податку з доходів фізичних осіб у вигляді не включення до об'єкту оподаткування окремих видів доходів (незалежно від розміру одержаного доходу).

Підпунктом 4.3.18 п. 4.3 ст. 4 Закону України № 889 встановлено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включаються суми доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.

Згідно з п. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 16 Земельного кодексу України визначено: громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Статтею 121 Земельного кодексу України встановлені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №625196, виданого на ім'я Савченка О.Ю., цільове призначення земельної ділянки визначено як для ведення особистого селянського господарства. Тобто, дана земельна ділянка є ділянкою сільськогосподарського призначення.

Також в Державному акті вказана підстава набуття земельної ділянки у власність Савченка О.Ю., а саме: розпорядження голови Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області від 25.02.2008 року №1270-р., що відповідає ст. 118 Земельного кодексу України, якою врегульований порядок безоплатної приватизації земельних ділянок.

Враховуючи вищенаведене, земельна ділянка, яка належала Савченку О.Ю., та була їм відчужена у 2010 році, дохід від чого був відображений в Декларації як дохід, одержаний з продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення та безпосередньо отриманої позивачем у власність в процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.

Тому, суд приходить до висновку, що до складу загального місячного або річного доходу за 2010 рік платника податку Савченка О.Ю. не включається сума доходу в розмірі 96503763,00 грн., отримана від продажу даної земельної ділянки.

Також судом встановлено, що в розділі 1.2 Декларації про доходи, що одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року, Савченка О.Ю. в рядку 2 відображений його дохід, отриманий як відсотки по депозиту, розміщеного в ПАТ «КОНВЕРСБАНК».

Такий дохід оподатковується відповідно до діючого на момент здійснення відповідних операцій Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 даного Закону, який визначає, що дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу.

Нарахування податку з доходів фізичних осіб для банку регламентується нормою пп. 9.2.1 п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Підпунктом 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 Закону України № 889 регламентовано, що підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно з законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01 січня 2013 року.

Отже, дохід отриманий позивачем як відсотки по депозиту, що був розміщений у ПАТ«КОНВЕРСБАНК», також не підлягає оподаткуванню.

З аналізу вище наведених правових норм випливає, що отриманий позивачем дохід, який був відображений у розділі 1.2 Декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року не включається до загального оподатковуваного доходу, тобто не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наданими представником позивача доказами повністю підтверджується правомірність зазначення в Декларації про доходи, що одержаний з 1 січня по 31 грудня 2010 року, відомостей про те, що доходи, відображені в розділі 1.2 Декларації, є такими, що не підлягають оподаткуванню.

Водночас, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б підтверджували правомірність проставляння на Декларації напису «Станом на 04.05.2011 року податок з доходів фізичних осіб з задекларованих сум у розділі 1.2 декларації не сплачені». А, отже, відповідач не довів правомірність своїх дій щодо проставляння вказаного напису.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги Савченка О.Ю. до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання дій протиправними задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Чернігові щодо проставляння на декларації Савченка О.Ю. напису про несплачений податок з доходів фізичних осіб з задекларованих сум у розділі 1.2 декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року або інший період звітного року, як таких, що не підлягають оподаткуванню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                         Ткаченко О.Є.

* * *

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №  2а/2570/5489/2011
                            
Головуючий у 1-й інстанції:  Ткаченко О.Є.,    

Суддя-доповідач:  Ісаєнко Ю.А.

У  Х  В  А  Л  А

Іменем України

"14" березня 2012 р.                                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:    

головуючого -судді                    Ісаєнко Ю.А.;

суддів:                                         Борисюк Л.П., Собківа Я.М.,

за участю секретаря:                      Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Савченка Олексія Юрійовича до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Савченко Олексій Юрійович (далі - "ОСОБА_2"), звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові, в якому з урахуванням уточнень, просив суд визнати протиправними дії ДПІ у м. Чернігові щодо проставляння на декларації ОСОБА_2 напису про несплачений податок з доходів фізичних осіб з задекларованих сум у розділі 1.2 декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року або інший період звітного року, як таких, що не підлягають оподаткуванню.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.02.2011 року Савченком О.Ю. подана до ДПІ у м. Чернігові декларація про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2010 року або за інший період звітного року.

В розділі 1.2 поданої Декларації зазначено:

- дохід в розмірі 96503763,00 грн. від продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий актив», в графі 4 розділу 1.2 зазначено, що вказаний дохід не підлягає оподаткуванню на підставі пп. 4.3.18 п.4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»;

- дохід в розмірі 5017295,37 грн. - відсотки по депозиту ПАТ «Конверсбанк», в графі 4 розділу 1.2 зазначено, що вказаний дохід не підлягає оподаткуванню на підставі пп. 4.2.12 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Під час реєстрації Декларації ДПІ у м. Чернігові на сторінці 3 проставлено напис: «Станом на 04.05.2011 року податок з доходів фізичних осіб з задекларованих сум у розділі 1.2 декларації не сплачені».

У зв'язку з наведеним позивач 13.07.2011 року звернувся із заявою до ДПІ у м. Чернігові про надання роз'яснення правових підстав щодо здійснення такого напису.

ДПІ у м. Чернігові у листі від 08.08.2011 року за вих. № 9419/с/17-339 роз'яснило позивачу, що з суми доходу, отриманого від продажу земельної ділянки, він повинен сплатити податок на доходи фізичних осіб.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що отриманий позивачем дохід, який був відображений у розділі 1.2 декларації про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2010 року не включається до загального оподаткованого доходу, тобто не є об'єктом оподаткування податків з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Голови Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області від 25.02.2008 року № 1270-р позивачу було безоплатно передано земельну ділянку у приватну власність на території Червонозорівської сільської ради загальною площею 2,00 га.

Згідно з договором купівлі-продажу від 27.12.2010 року позивач відчужив земельну ділянку загальною площею 1,00 га ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий актив» за 96503763,00 грн.

Земельна ділянка належала позивачу на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, виданого відділом Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області 25.05.2010 року на підставі розпорядженням Голови Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області від 25.02.2008 року № 1270-р та зареєстрована в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011036500006.

Згідно довідки виконавчого комітету Червонозорівської сільської ради від 22.12.2010 року № 148 на земельній ділянці, яка відведена позивачу для ведення особистого селянського господарства, споруди відсутні, земельна ділянка не являється часткою (паєм), заборгованість по земельному податку стосовно даної земельної ділянки відсутня.

Відповідно до пп. 4.3.18 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається (не підлягає відображенню в його річній податковій декларації) сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.

Відповідно до п. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 16 Земельного кодексу України визначено, що громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2, цільове призначення земельної ділянки визначено як для ведення особистого селянського господарства. Також в зазначеному Державному акті вказана підстава набуття земельної ділянки у власність: розпорядження голови Бобринецької районної державної адміністрації Кіровоградської області від 25.02.2008 року №1270-р., що відповідає ст. 118 Земельного кодексу України, якою врегульований порядок безоплатної приватизації земельних ділянок.

Таким чином, колегія суддів вважає, що дохід від відчуження земельної ділянки, яка належала позивачу, який відображений в Декларації як дохід, одержаний з продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення та безпосередньо отриманої позивачем у власність в процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства, тому до складу доходу за 2010 рік не включається сума доходу, отримана від продажу такої земельної ділянки.

Разом з тим, колегія судді вважає, що не включається до складу загального оподатковуваного доходу платника податку з доходів фізичних осіб відсотки по депозиту, що був розміщений у ПАТ «Конверсбанк»з наступних підстав.

Відповідно до пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.

Проте, відповідно до пп. 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 зазначеного Закону підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2013 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що отримані позивачем доходи, які були відображені у розділі 1.2 декларації про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2010 року не включаються до загального оподаткованого доходу, тобто не є об'єктами оподаткування податків з доходів фізичних осіб.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем як під час розгляду справи судом першої так і апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів, які б підтверджували правомірність проставляння на Декларації напису «Станом на 04.05.2011 року податок з доходів фізичних осіб з задекларованих сум у розділі 1.2 декларації не сплачені».

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

      (Ухвалу у повному обсязі складено 19.03.2012 року)

Головуючий суддя                                                                        Ісаєнко Ю.А.

          

Судді:                                                                                              Борисюк Л.П.

                                                                                                         Собків Я.М.

Див.:

1. "Николаевские мультики: кто на самом деле правит областью?"
2. ""Десятки мільйонів і жодної копійки податків": голова Миколаївської ОДА Савченко продав "золотий" гектар - юрист"